(Рубрика «Точка зору»)
Конфлікт між Грецією та Македонією щодо назви останньої врешті має шанс добігти кінця. 20 червня македонський парламент надав згоду на перейменування Колишньої Югославської Республіки Македонія в Північну Македонію. Останнє слово залишається за народом країни, котрий восени має проголосувати за це рішення на референдумі.
27-річна суперечка не просто створювала додаткове напруження на Балканах, а й позбавляла Македонію шансів на інтеграцію до євроатлантичних структур, адже Греція блокувала спроби своєї сусідки вступити до ЄС та НАТО, не змінивши назви.
І тільки на горизонті замайоріло вирішення цієї проблеми, як одразу з’явилася інформацію про бажання деяких країн заблокувати переговори про членство Македонії та Албанії в ЄС. Цими супротивниками начебто виявилися Франція та Нідерланди, до котрих згодом додалася ще Данія.
Не так давно Україна пережила щось подібне, коли спочатку Нідерланди через референдум відтермінували вступ в дію її Угоди про асоціацію з ЄС. Франція ж впливала на відтермінування безвізу.
З одного боку, можна зрозуміти владу цих країн, котра дивиться на все через призму своєї внутрішньополітичної ситуації. З іншого боку, Євросоюз стільки сил та фінансів вклав у політику примирення та євроінтеграції на Балканах, що було би недалекоглядним зараз все це зруйнувати.
В Європейському союзі повинні чітко розуміти, що такі відстрочки впливають на його сприйняття в цих країнах, а також сусідніх.
Крім того, не слід забувати про російський фактор. Чим далі відтерміновувати перспективи членства Балканських країн, тим ймовірніше, що Кремль спробує розхитати ситуацію в Албанії та Македонії. Вона вже робила це свого часу в інших країнах Балканського півострова. Не варто забувати про недавню спробу перевороту в Чорногорії, котрою Кремль хотів не допустити її вступу до НАТО.
Здоровий глузд поки перемагає
26 червня міністри закордонних справ країн-членів ЄС дали зелене світло початку процесу переговорів про вступ Албанії та Македонії до Євросоюзу. Проте зовсім не факт, що на якомусь із наступних етапів усе не спустять на гальмах.
У будь-якому випадку цей процес буде тривалим та непростим, адже обом країнам належить продемонструвати прогрес у проведенні реформ. При цьому дуже важливо, аби вимоги мали чіткі та зрозумілі критерії, щоби в жодному випадку не вигадувати якихось надуманих причин для відмови. Це дуже важливо, щоб не розчарувати населення Албанії та Македонії в європейському векторі розвитку. Тому що це не лише дасть карти в руки Росії. Це також підірве довіру до ЄС і серед мешканців цих двох країн і усіх інших балканських держав, котрі ще чекають свого часу на вступ до Євросоюзу.
Це може не лише призвести до того, що вони збочать зі шляху реформ, а й повернуться до старих конфліктів, котрих на півострові ніколи не бракувало. Тим паче, що зараз наче намітився прогрес у процесі врегулювання ситуації між Косово та Сербією. Бо саме прагнення євроінтеграції є одним із ключових факторів, що утримує країни Західних Балкан від загострення в стосунках. А їхній вступ до ЄС мав би зняти багато болючих питань із порядку денного загалом. Як і втерти носа Росії.
Врешті, за цим усім варто уважно стежити Україні, Грузії та Молдові, аби вчитися на чужих помилках, а заодно й демонструвати свій поступ, навіть якщо поки ні про які перспективи не йдеться.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
