(Рубрика «Точка зору»)
У неділю прем’єр-міністри Колишньої Югославської Республіки Македонія (КЮРМ) Зоран Заєв та Греції Алексіс Ципрас підписали угоду про нову назву для КЮРМ – Північна Македонія. Це перший і найважливіший крок для врегулювання абсурдної суперечки, що два з половиною десятиліття блокувала македонцям шлях у ЄС і НАТО.
Нащадки Олександра Македонського
Автор цих рядків дуже любить Скоп’є, бо це одне з найцікавіших міст на Балканському півострові. Хоча не можна сказати, що одне з найгарніших – цікавість тут іншого характеру, зовсім не естетичного. Бо в столиці Македонії уряд проводив своєрідний експеримент, намагаючись у просторі одного міста збудувати нову історичну парадигму: встановлено кілька десятків пам’ятників, змінено фасади будівель, відкрито помпезний історичний музей у центрі.
Як відомо, македонці часто стверджують, що й Олександр Македонський був саме македонцем, і зі славетних античних часів ведуть вони свою історію. Це десь так само, як стверджувати, що Ісус Христос був українцем. Втім, такі псевдоісторичні міфи підтримує значна частина населення і впливові праві партії.
Оскільки македонці мають конфлікти з усіма навколо (майже всі їхні сусіди вважають, що македонського народу не існує: наприклад, болгари вважають їх болгарами, а македонську мову – діалектом болгарської; греки підозрюють, що македонці – це слов’янізовані греки; Сербія не визнає Македонську православну церкву; албанці претендують на частину македонської території для «Великої Албанії»), то владі доводилося утверджувати македонську ідентичність методами, що межують з історичною пропагандою.
Саме тому на центральній площі столиці було встановлено гігантську статую Олександра Македонського – як батька народу й центральну історичну постать. Але офіційно назвати цей пам’ятник іменем славетного полководця не змогли – через шалений опір Греції. Тож статую назвали просто «Воїн на коні». Кумедно, правда? Але саме в таких умовах жила й намагалася розвиватися Македонія ще з часів розпаду Югославії.
Ще один промовистий факт: у 1963 році Скоп’є було майже повністю зруйноване внаслідок потужного землетрусу. Особливо постраждали ветхі старовинні будинки в центрі міста, у межах так званої історичної «чаршії». Комуністичній владі довелося відбудувати місто, і нові будівлі були типовими для того часу – десь такими ж, як у більшості українських райцентрів. Але вже в двотисячних нова патріотична влада, що поставила перед собою завдання будувати древню історичну свідомість народу, вирішила додати столиці трохи «історичності». І зробила ремонт у центрі міста, наліпивши на комуністичні будівлі барокові фасади, яких ніколи в Македонії не було!
Не кажи гоп, поки не зміниш назву
Минулорічна зміна влади в Македонії позначилася і на політиці у сфері історичної пам’яті. Владна коаліція і уряд на чолі з Зораном Заєвим пішли на кілька суперечливих, але важливих для Македонії кроків. Зокрема, уклали коаліційну угоду з партіями, що репрезентують албанську меншину країни. Та найголовніше – почали шукати компромісу з Грецією, яка вже майже три десятиліття блокувала інтеграцію Македонії в ЄС і НАТО. Саме через цю блокаду офіційно на світовій арені Македонія називалася FYROM – Колишня Югославська Республіка Македонія.
Не можна стверджувати, що всі дії нового уряду – виключно позитивні. Навіть уже згадана тут угода з албанською меншиною несе в собі великі ризики для майбутнього Македонії, і з часом може стати приводом для нового конфлікту, громадянської війни (як це вже було в 2001 році) чи загрози сепарації цілих регіонів. Але що стосується питання назви країни й компромісу з Грецією, то тут позиція однозначна – це піде Македонії тільки на користь. Якщо все вдасться, то Македонія отримає шанс надзвичайно швидко євроінтегруватися – адже ЄС планує наступну хвилю розширення уже на 2025 рік, і йдеться саме про країни балканського регіону. Нещодавнє приєднання Чорногорії до НАТО також свідчить, що для Північноатлантичного альянсу балканський регіон – серед пріоритетних.
Утім, підписана угода ще не означає її успішного втілення. Наразі президент Македонії відмовляється її підписувати, до того ж восени вона має бути затверджена на всенародному референдумі. Очевидно, що македонсько-грецький компроміс стане розмінною монетою у внутрішньополітичних іграх в самій Македонії, відбуватимуться протести й сутички, що цілком можуть привести до позачергових виборів. Але перший і найважливіший крок, на який Македонія й світ чекали майже тридцять років, нарешті зроблено.
А разом зі зміною назви Македонії в історію відходить і утворена 100 років тому Югославія. Адже КЮРМ – остання держава, в назві якого ще зберігалося це слово.
Андрій Любка – письменник
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
