За останній рік Росія відправила до Сирії майже 170 тисяч тонн пшениці з анексованого нею українського Криму, мовиться у розслідуванні Reuters.
Журналісти, посилаючись на портову документацію в Криму і джерела в індустрії перевезень, розповіли, що Росія за рік наростила в кілька разів поставки зерна для уряду сирійського президента Башара Асада. Проте, за даними російської митниці, пише Reuters, зерно в Сирію «не експортувалося».
Як пише видання, через військові дії і важку ситуацію з сільським господарством у Сирії урядові запаси підійшли до «критичної» позначки, тому Дамаск почав покладатися виключно на імпорт.
Незважаючи на те, що поставки продовольства в Сирію міжнародними санкціями не заборонені, через арештовані рахунки і санкції в банківському секторі багато постачальників вирішили відмовитися від співпраці з урядом Асада. Український півострів Крим, який Росія анексувала в 2014 році (міжнародні організації визнали анексію Криму незаконною і засудили дії Росії, країни Заходу запровадили проти неї економічні санкції), також перебуває під міжнародними санкціями, які забороняють співпрацю міжнародних компаній у низці галузей, в тому числі сільське господарство та перевезення.
«У нас немає проблем з багатьма країнами, враховуючи Сирію. Ми не запроваджували один проти одного санкції, тому, звичайно, вони (уряди) спокійно можуть працювати», – сказав агентству Георгій Мурадов, заступник голови підконтрольної Росії Ради міністрів Криму.
Як з'ясували журналісти, для перевезень зерна використовуються сирійські кораблі і судна, що перебувають під західними санкціями. Відповідно до навігаційних даних, стверджує Reuters, кораблі з анексованого Криму прибували прямо до сирійських берегів – на російську військову базу в Тартусі, інші поставки йдуть через Ліван.
Раніше уряд Сирії заявляв, що має намір закупити у Росії близько трьох мільйонів тонн зерна протягом трьох років. Як повідомили Reuters два чиновники в Росії, оскільки Сирії нічим платити за поставки, в обмін Дамаск буде надсилати оливкову олію та овочі.
Оригінал – на сайті спецпроекту «Настоящее время»
