В окупованому Луганську продовжує діяти Українська православна церква Київського патріархату. Донські казаки пікетували Свято-Троїцький кафедральний собор УПЦ КП ще до війни. У 2014 році бойовики захоплювали священика. Проте богослужіння українською тривають.
«Так, у Луганську служать. Як збереглася парафія, запитуєте? З Божою допомогою», – каже владика Афанасій (Яворський), єпископ Луганський і Старобільский, керуючий Луганською єпархією УПЦ КП.
Зараз єпархія перебуває в евакуації в Сєвєродонецьку. Владика Афанасій порадив про життя УПЦ КП в окупації поговорити безпосередньо з отцем Анатолієм (Назаренко), настоятелем Свято-Троїцького кафедрального собору в Луганську.
Великдень в окупації
«О пів на десяту вечора у Хресній ході брали участь десь із 50 парафіян. Пізніше, години до 12-ї зібралося близько сотні людей», – розповідає отець Анатолій.
В окупованому Луганську вночі діє комендантська година. Її скасовують кілька разів на рік – на Новий рік, Різдво та на Великдень.
«Біля нашого храму також чергували наряди «поліції» – але все пройшло спокійно», – каже настоятель Свято-Троїцького собору.
Святкове богослужіння, як і всі решта в холодний час року, проходило не у великому кафедральному соборі – його обігріти нема грошей. Службу правили в маленькому храмі святої великомучениці Варвари, розташованому в будівлі єпархіального управління на цій же території.
На світлинах зі сторінки у Facebook видно, що людей на службах зазвичай небагато. Але на щоденних і навіть недільних службах і в інших храмах не завжди аншлаги. Як же оцінити: сотня вірян у церкві Київського патріархату на Великодній службі на окупованій «русским миром» території – це багато чи мало?
Казаки ставили священика на коліна й до стінки
Луганськ і до війни був вотчиною Московського патріархату. Міськрада обласного центру роками відмовляла УПЦ КП у виділенні земельної ділянки для побудови храмів. Врешті-решт єпархія викупила ділянки у приватному порядку і за два роки, з 2011-го до 2013-го, кафедральний собор збудували.
Коли кафедральний Свято-Троїцький собор приїхав освячувати особисто патріарх УПЦ КП святіший Філарет, його зустріли досить численним пікетом. Майоріли прапори донського казацького війська, Прогресивної соціалістичної партії Наталії Вітренко, чорно-жовто-білі знамена російських монархістів. Частина з пікетників була у казачих одностроях, подекуди можна було побачити «георгіївські стрічки». Увесь цей шабаш виглядав як пролог до «русской весны», до якої лишалося трохи більш, ніж півроку.
Коли розпочалася окупація, багато луганців-патріотів, а саме з них складалася громада, мали рятуватися від переслідувань бойовиків.
«Я – місцевий, з Кам’яного Броду (найстаріший район Луганська. – ред.), все життя тут прожив. Куди я бігтиму? І що, залишати єпархію?» – запитує отець Анатолій.
Йому 70 років, колишній вчитель, у минулому Анатолій Назаренко брав участь у політичному житті. Головував в обласному відділенні Української республіканської партії «Собор», член «Просвіти».
«Влітку 2014-го у єпархії під час обстрілів облаштували бомбосховище. У нас переховувалися до 100 людей. Тоді було усяке. Захоплювали казаки храм, мене на коліна ставили й до стінки ніби розстрілювати збираються. Казали, що я «фашист», «бандерівець», погрожували родині… «Ну, який я фашист – подивіться на мене», – казав я їм. Потім слово за слово, виходили на якусь розмову з ними», – згадує отець Анатолій.
Повсякдення храму у Facebook
Хроніка церковного життя – на сторінці у Facebook: «Минулого місяця наш собор відвідали представники ООН, а днями – представники місії ОБСЄ. Міжнародні спостерігачі цікавляться життям і турботами нашої церковної громади, потребами храму та безпекою його вірян». (29 січня 2018 року)
До Дня святого Миколая учні недільної школи «Янголятко» при Свято-Троїцькому кафедральному соборі отримали рюкзаки з канцтоварами, книжки, розмальовки, настільні ігри, солодощі з Харкова і Києва. Також усім присутнім роздали часточки просфори на здоров'я, яку для луганських парафіян передав особисто Київський патріарх Філарет.
«Довгий час Свято-Троїцький кафедральний собор був без ікони над одним із входів. Було проблемою знайти робітників, машину, справа постійно переносилась і відкладалась. Ситуація прикра, невідомість – та все-таки було вирішено відслужити молебень на початок всякого благого діла. Майже одразу після молебня – дзвінок. З’явилась машина, готові робітники. У той же день на соборі було встановлено Почаївську ікону Божої Матері». (28 серпня 2017 року)
Напередодні проголошення «поза законом»
У лютому угруповання «ЛНР» ухвалило «закон», яким зобов’язало усі релігійні об’єднання упродовж 6 місяців зареєструватися у так званому «міністерстві юстиції». На сьогодні парафія Свято-Троїцького собору КПЦ КП не має такої «реєстрації». Якщо цього не зробити, у липні громада Київського патріархату буде, так би мовити «поза законом» для угруповання «ЛНР», що визнане в Україні терористичним.
Владика Афанасій, єпископ Луганський і Старобільський, посилається на Женевську конвенцію, яка забороняє переслідування мирного населення за ознакою релігійної належності. Та настоятель собору отець Анатолій просить вирішити, як бути з «реєстрацією», на найвищому рівні – він підготував листа на ім’я і владики, і предстоятеля УПЦ КП патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.
Утім, закрити парафію для окупаційної адміністрації не становило би жодних проблем. Минулого року Свідків Ієгови проголосили «агентами СБУ і «Азову», «знайшовши» у них проукраїнські листівки. Що зупинило б так зване «міністерство держбезпеки ЛНР», якби воно захотіло «знайти крамолу» в храмі Київського патріархату чи єпархіальному управлінні, де є козацький музей з гаслом «Ще золотіти нашій булаві»? Цьому не завадить жодна «реєстрація».
З іншого боку, існування невеличкої громади Київського патріархату може бути вигідним для окупаційної влади. Так само, як і робота українського музично-драматичного театру, який діє в Луганську. І те, й інше для тамтешньої пропаганди – свідоцтва того, що бойовики – «не проти України, а лишень борються проти хунти».
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
УПЦ (Московського патріархату) в час війни України з Росією
Кому служать священики Московського патріархату?
Полонені на Донбасі і Московський патріархат. Що може зробити церква?
