Чому деяких українських артистів презентують за кордоном як російських?

Закордонні імпресаріо досі вдаються до практики представлення українських артистів, як російських. Чому це можливо? Як на це реагують державні органи? Та чим це повертається для України?

Слова «Україна» немає на жодній афіші виступів артистів балету Національного академічного театру опери та балету України, що пройшли у Франції під егідою агенції N.P.Spectacles. В останніх числах січня цього року таку рекламу спектаклю «Жізель» за участю «Theatre Opera de Kiev» помітили активісти української громади та співробітники посольства України у Французькій Республіці. У супроводжувальному презентаційному тексті до балету українські танцівники називалися випускниками «найкращих російських балетних шкіл».

Реакція посольства України, Мінкультури і Національної опери

На офіційному рівні першими на неправомірне використання бренду Національної опери відреагували українські дипломати, які попередили театри Франції про неприпустимість подібної омани. Радіо Свобода звернулося до посольства з проханням прокоментувати ситуацію і там відповіли, що направили «офіційний лист за підписом посла всім французьким театрам, які взяли участь в організації вистав згаданого спектаклю».

«Посольство України у Франції привернуло увагу керівництва театрів до факту неправомірного використання агенцією N.P.Spectacles імені Національної опери України та відео і фотозображень з вистав цього театру, що вводило в оману французьких глядачів», – мовиться у відповіді на інформаційний запит Радіо Свобода.

Також посольство попередило французькі театри «про юридичні наслідки таких дій» і донесло інформацію до керівництва Національної опери з тим, «щоб була проведена відповідна робота з творчим колективом театру». «Адже окремі танцівники балету взяли участь у цих гастролях, не зважаючи на проросійські погляди їхніх організатора», – зазначено у листі.

За словами другого секретаря посольства Оксани Ловги, профіль у соціальних мережах директора цієї агенції, Філіпа Монтабрю, свідчить про те, що «він є фанатом Путіна» і до того ж нелегально відвідував анексований Крим через територію Росії».

Особиста сторінка Монтабрю у Facebook дійсно містить кілька репостів із групи «Vladimir Poutine – Fan Club» та Міністерства оборони Росії.

У свою чергу, Міністерство культури України, до якого Радіо Свобода теж надіслало інформаційний запит, відповіло, що вже «звернулося до театрально-видовищних закладів культури, що належать до сфери управління міністерства, з рекомендацією не допускати хибну практику спільних виступів або гастролей з російськими виконавцями за кордоном».

Артисти можуть виступати будь-де у вільний від роботи час

Художній керівник цеху балету Національної опери Аніко Рехвіашвілі повідомила Радіо Свобода, що театр на сьогодні не має діючих контрактів на проведення гастролей у Франції, але артисти можуть виступати будь-де у вільний від роботи час.

«З огляду на те, що випадки несанкціонованого використання відомого і престижного імені Національної опери України останнім часом почастішали, проведена роз’яснювальна робота з артистами балетної трупи щодо їх участі під час відпусток у виставах та концертних програмах сторонніх колективів та достовірного висвітлення цього у рекламній продукції та на відповідних сайтах у мережі Інтернет», – мовиться у листі-відповіді Радіо Свобода, підписаному Аніко Рехвіашвілі.

Художній керівник цеху балету також стверджує, що за наявною у театрі інформацією, неправдива реклама з сайту французької агенції була видалена.

Щоб перевірити цю інформацію Радіо Свобода переглянуло заплановані спектаклі на сайті агенції N.P.Spectacles. Там у гастрольному розкладі на січень-лютий 2019 року повідомляється про два балети – «Шахерезада» та «Кармен» – за участі прими-балерини Національної опери України Катерини Кухар та прем’єра Олександра Стоянова. У анонсі вони позначені як зірки «Київського балету». Слова «Україна» в анонсі немає.

26 березня 2018 року президент України Петро Порошенко присвоїв Катерині Кухар звання народної артистки України. Олександр Стоянов має звання заслуженого артиста України. Як пише видання Elle, лондонський балетний критик Меггі Фоер назвала Кухар і Стоянова найкрасивішою балетною парою Європи. Обидвоє – випускники Київського державного хореографічного училища. Але чи розуміють європейські поціновувачі балету, що Кухар та Стоянов – українські танцівники, якщо слова «Україна» на афішах немає?

Чому Україна дозволяє іншим привласнювати українську культуру

Український оперний критик Анна Ставиченко постійно відвідує всі значущі європейські оперні фестивалі та прем'єри, зокрема за участю артистів Національної опери. Історія з оманливими афішами їй відома.

«Як на мене, це привід для керівництва не тільки театрів, але і країни замислитися нарешті, чому Петербург, Москва, Росія у цілому, у сфері культури – це, не зважаючи ні на що, сильний впізнаваний бренд, на який на Заході напевне придбають квитки. Україна ж залишається дикою країною, з якою культура у західної людини асоціюється далеко не в першу чергу», – каже Ставиченко.

І це незважаючи на те, що українські музиканти, танцівники, вокалісти є надзвичайно талановитими і віртуозними.

«Це ж питання не стільки, «хто кому скільки платить», це питання державної політики у сфері культури, якої в Україні просто немає. Натомість, у Росії культура, особливо її презентація у світі – це надзвичайно важлива частина державної пропаганди, будування «правильного» іміджу країни у світі», – наголошує критик.

Звісно, що культура є інтернаціональною, і тому у колективі, де працюють професіонали з усього світу до конкретних країн не прив'язуються. Ніхто не видає «чужих» артистів за «своїх», бо багато труп і оркестрів навпаки пишаються тим, що в їхньому складі є представники різних країн.

Росія ж, експлуатуючи мистецький авторитет дорадянської і радянської епох, вдало «затирає» Україну на усіх міжнародних мистецьких майданчиках.

Як російська пропаганда експлуатує ім’я неросійських митців

Російська пропаганда твердить про «першість російського балету у світі» ще з початку ХХ століття. Ім'я геніального танцівника Вацлава Ніжинського, етнічного поляка, народженого у Києві 12 березня 1889 року, у російських ЗМІ постійно пов'язується з паризькими «Русскими сезонами» антрепренера Сергія Дягілєва.

Російська «Вікіпедія» дає про нього відомості як про російського діяча балетного мистецтва. Сестра танцівника – Броніслава Ніжинська, видатний хореограф, яка мала власну балетну школу у Києві, також згадується як росіянка.

Учень Ніжинської, українець Сергій Лифар, який походить з козацької родини, у документальних фільмах російського виробництва ніколи не позначений як українець, а тільки як киянин та носій російської культури. У пресі його національність або оминають, або вказують з помилкою. У передсмертній записці, зверненій до дружини, він підписався: «Серж із Києва. Українець до кінця».

Сучасних українських танцівників, успішних на Заході, також зараховують до російських діячів культури. Уродженець Херсона, 28-річний Сергій Полунін, колишній прем'єр Лондонського Королівського балету, через співробітництво з Новосибірським державним академічним театром опери та балету, часто згадується у російськомовній пресі як «один із найяскравіших і найзатребуваніших молодих танцівників Росії».

Стара практика по-новому. «Банально, але всі хочуть їсти»

Становищем митців, які походять з країн, що не дбають про просування свого мистецтва у світі, якраз і користаються недобросовісні імпресаріо. Причому, така практика існує давно.

Так, старожили оркестру Київського муніципального театру опери та балету пам’ятають гастролі Латинською Америкою, коли після прибуття за кордон виявилося, що в афішах вони позначені як артисти Ленінградського філармонічного оркестру.

Один з учасників того турне на умовах анонімності (через побоювання втратити роботу, незважаючи на те, що виступи мали місце у 1994 році) розповідає, що імпресаріо, який займався організацією поїздки, пояснив це тим, що «ніхто не знає, де розташована така країна Україна і що вона взагалі така є. А Ленінград знають усі».

«Після другого чи третього концерту хтось обмовився, і дирекція театру, де ми виступали, дізналася правду, що ми приїхали з Києва, з України. Був страшний скандал, якого ніхто не очікував, і у виступах нам відмовили», – пригадує артист.

Після цього імпресаріо зник і артисти опинилися у скрутному становищі – у чужій країні без грошей і зв’язку.

«Нам довелося як первісним людям добувати їжу. Пригадую, як ми ловили рибу у місцевій річці, щоб хоч щось було на вечерю», – каже учасник гастролей.

Працівник іншого київського оркестру вважає, що у ситуації з гастролями під чужою вивіскою не варто звинувачувати артистів. Адже артистам треба виступати, і за кордоном теж, а офіційних зарубіжних гастролей немає.

«Вже багато років ні Національна опера України, ні, наприклад, Дитячий оперний не мають офіційних гастролей у зарубіжних країнах, бо це дуже, дуже дорого. Вивозити великі колективи не просто накладно, тут є кілька складних моментів, пов’язаних з бюрократією, з «відкатами» та іншим», – пояснює музикант, який теж не хоче, щоб його називали.

За його словами, за таких умов імпресаріо «набагато простіше запрошувати або набирати окремих музикантів чи танцівників».

«Маючи тут зарплату у середньому по 5 тисяч гривень, артисти будуть виступати за добові у 50 євро хоч під якою вивіскою – узбецького чи російського театру. Банально, але всі хочуть їсти. Неможливо сказати дитині, що ви не можете купити нове взуття чи щось смачне, бо несете високе мистецтво у маси», – каже артист.

Однак, що стосується «прим», «перших скрипок» чи «примадонн», та ще й таких, які мають звання і нагороди, то їхні зарплати зовсім не назвеш «копійчаними». І гонорари у них значно вищі.

Можливо, резюмують експерти, усі українські митці могли б отримувати за кордоном значно більші гонорари, якби Україна як держава і самі митці нарешті б вибудували спільну стратегію розбудови іміджу України за кордоном як «культурної і мистецької» країни.