(Рубрика «Точка зору»)
Усі намагання апелювати до здорового глузду Путіна – це те ж саме, як пробувати примусити вовка стати вегетаріанцем і їсти капусту. Хоча порівняння з вовком, мабуть, занадто хвалебне для Путіна і його оточення. Це, скоріш за все, зграя шакалів, які нападають тільки на тих, хто значно слабший за них і не можуть дати їм адекватної відповіді.
Хоча Путіну і його «зграї» було показано нещодавно в Сирії, що необхідно сто разів подумати, перед тим, як нападати на союзників США.
Але невже на Заході і в ООН ще до кінця не усвідомили, що всі нинішні гуманітарні катастрофи підступно інсценовані, в тій чи іншій мірі, путінською Росією з однією тільки метою – міжнародна громадськість повинна прийняти нову путінську пост «Ялтинсько-Потсдамську» систему розмежування світу.
Заради цієї ефемерної мети Путін готовий піти на все. І ніякі людські жертви його не зупинять.
Путін розуміє тільки аргументи сили, тому з ним потрібно говорити на тій мові, яка йому більше всього доступна.
Зрозуміло, що святе місце порожнім не буває, так само, як і не буває порожнім місце і висококонцентрованого зла.
Але, великою мірою, диктаторські режими Мадуро, Кастро, Башара Асада, Кім Чен Ина можуть існувати лише завдяки тому, що в Кремлі і досі перебуває Путін.
Газонафтова ахіллесова п’ята Росії
Говорячи про імперську агресивність Росії, необхідно враховувати той факт, що її основою є високі ціни на нафту і газ. Тому найбільш вразливе місце для Москви – це можливість і далі продавати свої енергоносії до Європи. По-суті, це її ахіллесова п’ята.
Оскільки без стабільних доходів від продажу нафти і газу величезна інфраструктура Росії стане повністю недієздатною.
Тому диверсифікація надходжень енергоносіїв в держави Євросоюзу та інші європейські країни мала б стати другим важливим елементом тиску, після запровадження санкцій проти непоступливої у своїй всесвітній агресії Росії.
Сьогодні енергоносії – це зброя Російської Федерації для просування своєї гіпертрофованої геополітичної активності.
Без неї гегемоністські прагнення Кремля можуть виявитися такими ж провальними, як і спроба Приватної військової кампанії «Вагнер» атакувати позиції американських союзників.
А якщо не буде імперських грошей, котрі йдуть на утримання Москви і великих північних міст Росії, то і велика частина населення РФ, а особливо в Сибіру і на Далекому Сході, взагалі виявиться без засобів до існування.
Другим етапом примушення Росії припинити свої гібридні війні з розвиненими країнами світу могло б стати призупинення видачі віз до країн Європейського союзу, США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Японії, Південної Кореї та інших держав, котрі є прихильниками західної демократії, чиновникам путінського режиму, військовим, працівникам спецслужб і членам їхніх сімей.
Санкції щодо Путіна, вищого керівництва Росії і армії бюрократів-чиновників, котра обслуговує його режим, мають весь час посилюватися таким чином, щоб путінська система, створена за більше ніж 18 років його «царювання», почала пробуксовувати і розвалюватись.
Путіна потрібно «знешкодити» політично
При цьому мусить враховуватись те, що Путін здатен почути тільки одну мову – влади і грошей, і вони повинні бути використані для того, щоб «знешкодити» його політично.
Особливо зважаючи на те, що входячи в соціальний і економічний колапс, Росія вустами Путіна починає лякати демократичний світ своїми «новими» ядерними ракетами та іншим «модерним» озброєнням.
І якщо навіть відкинути всі ці його «химерні» заяви щодо надсекретної російської зброї, то все одно видно, що в останні місяці в довічного президента Російської Федерації почав втрачати здоровий глузд. Хоча, як тут не згадати, що так само у надсекретну зброю вірив і Гітлер напередодні краху «Третього рейху».
Коли б Путіна міг би оглянути «політичний психіатр», то міг би виявити, що у Путіна «манія геополітичної величі». Ця хвороба різко переходить в хронічну стадію, і тому від нього можна очікувати чого завгодно.
Безмежна влада над Росією спровокувала в нього нездолане відчуття своєї історичної місії.
Але наостанок він спроможний витягти зі свого арсеналу міжнародних підлостей останні «ядерні аргументи», щоб увійти в історію під гаслом «переможців не судять».
І хоча розповіді про фантастичну російську зброю виглядають, як наближення Путіна до неадекватного стану північнокорейського лідера Кім Чен Ина, однак публічні покази лідером Росії імітації мультиплікаційного бомбування «новими» ракетами території США в реалі не мають залишитися безкарними.
Адже останнє послання Путіна Федеральним зборам Росії більше нагадує звернення до Заходу. Яке розшифровується дуже просто – «скасуйте санкції, або ми за себе не відповідаємо».
Він намагається показати, що не є адекватним, а ядерна кнопка у нього під контролем. Тому «припиніть санкції, бо ядерну зброю ніхто не скасовував, а у нас її дуже багато».
Росія викопала «томагавк» війни
Якщо прослідкувати процес трансформації агресії Кремля після анексії українського Криму в 2014 році і окупації частини Донбасу, то вимальовуються тенденції, на які вже неможливо заплющувати очі.
Саме в 2014 році Росія викопала «томагавк» війни. І розпочавши гібридну війну з Україною, вона фактично розпочала Третю (але ще поки що гібридну) світову війну.
Москва свідомо стала на дорогу, зійти з якої стало для неї майже неможливо. Не бажаючи поступитися принципами так званого «русского мира», але розуміючи, що довго санкції Російська Федерація вже не буде здатна витримувати, Путін шукає свої варіанти виходу з ситуації.
Але відповідаючи залякуванням на реакцію на його дії Заходу та вирішивши пострахати світ великою війною, він лише погіршує існуюче становище.
У такому разі відповідь на його агресію має бути адекватною викликам із Кремля. Пора припинити опосередковане фінансування військових програм Російської Федерації, закуповуючи у неї нафту і газ. Потрібно, щоб від тих родовищ росіянам користі не було.
Найкращим варіантом для цього мало б стати ембарго на російські енергоносії. Нафтогазове ембарго з одночасним різким збільшенням не лише персональних санкцій, а й санкцій проти держави Росія, здатне охолодити фантазії путінської камарильї.
Цивілізований світ не може собі дозволити потрапити у залежність від путінських експансіоністських бажань. Адже він може піти значно далі від фантазій, що Крим це споконвічно «російська земля».
Стосовно Європи його фантазії можуть стати ще більш вражаючими. Починаючи від створення штучних криз до підтримки зброєю і добровольцями Каталонської народної республіки.
Схоже, що недемократична Росія в стані миру з усім цивілізованим світом існувати не може.
Тому вибір виглядає однозначним – або вона змінюється і трансформується, або її подальше існування в такому вигляді вступає в гостре протиріччя з історичним розвитком сучасної цивілізації.
Віктор Каспрук – незалежний політолог
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
