Місто Честер розташоване на північному сході Англії, у 2017 році воно стало переможцем в номінації «Найдоступніше місто Європи». Досягнення такої нагороди потребувало багато років роботи з суспільством, зміни мислення людей і взаємодії з місцевим бізнесом. А також високого рівня ентузіазму і бажання дійсно змінити та покращити стан міста. Важливу роль зіграли у Честері люди з інвалідністю, які мають дуже сильний голос, тому їх постійно залучали до розробки стратегій і планування.
Грем Гарнет, представник міської ради Західного Чешира та Честера, в рамках форуму «Unlimited: Мистецтво без меж» розповів про те, як місто зі старими історичними будівлями, високими тротуарами та бруківкою створило всім можливості доступу.
Грем Гарнет працює старшим спеціалістом з питань доступності. Вперше таку посаду у місті запровадили у 1991 році і це свідчить про відповідальність, яку взяла на себе місцева влада.
«Я займаюся цими питаннями з 2005 року. Ми надаємо детальні рекомендації зацікавленим сторонам, архітекторам, місцевим жителям. Я також оцінюю доступність, коли проектують новий будинок, щоб він був придатний для людей із різними видами інвалідності. Загальна мета – зробити Честер відкритим для всіх громад», – розповідає про свої обов’язки Грем Гарнет.
Досвід Честера: з чого усе почалося
Насамперед у Честері ухвалили соціальну модель інвалідності. Це система поглядів, яка стверджує, що інвалідність у людей викликана не фізичними порушеннями, а способом організації суспільства, яке неспроможне забезпечити людині її потреби.
«Ми обрали принцип найменш обмеженого доступу. Особливо це стосується історичних будівель. Якщо неможливо зробити щось повністю доступним, то робимо його максимально доступним», – зазначає Гарнет.
У 1995 році в Англії був ухвалений Акт про відсутність дискримінації для людей з інвалідністю. В 2010 році він був замінений законом про рівність. З того часу всі люди з інвалідністю мали право йти до свого адвоката і заявляти про те, що їм, наприклад, відмовили в доступі до магазину чи бібліотеки. Тоді судді змушували компанії вносити покращення до своїх приміщень.
Всі нові заклади та будинки мають отримати схвалення від спеціальної контрольної групи перед введенням їх в експлуатацію. Існують спеціальні набори детальних планів для будівництва з урахуванням всіх деталей. Такі стандарти є рекомендованими, але не обов’язковими до виконання, та місцева влада може наполягати на дотриманні цих норм. Транспорт у місті теж є великою перепоною, тому в Честері всі 129 автобусів та 192 автомобілі таксі є доступними для людей з візками.
У пошуку оригінальних рішень
Одна з основних доріг до центру міста раніше була дуже навантаженою. Там високі, вузькі тротуари і мало лавок для відпочинку. Цю проблему вирішили з допомогою схеми спільного використання вулиці. Тепер ця зона переважно пішохідна, але інколи тут проїжджають автобуси чи автомобілі, швидкість яких не має перевищувати 10 кілометрів за годину. Як повідомляє експерт з доступності, це хороша практика, тому що тут стало набагато зручніше, а після змін там не було жодної аварії. Місцевому бізнесу від цього краще, тому що велика кількість пішоходів приносить більший прибуток.
Також в Честері існує додаткове обладнання туалетів зі спеціальним кімнатами для переодягання. Хоч це рекомендація, а не вимога, але їх уже встановили в театрі, зоопарку, аквапарку і одній кав’ярні.
Несподіваним рішенням стали янголи доступності – якщо людині важко впоратися з самостійним шопінгом, вони прийдуть на допомогу. Це волонтери, які у вільний час допомагають людям з інвалідністю пересуватися містом, робити покупки, відвідувати заклади культури.
Хоч коштів на те, щоб побудувати пандуси на деяких сходах, не вистачило, там змогли поставити тактильну плитку, яка буде допомагати орієнтуватися людям з порушеннями зору.
Що робити з історичною частиною міста
Зовнішній вигляд історичних будівель, які мають унікальну архітектурну цінність, за законом потрібно зберігати, тому важко покращити доступ чи отримати згоду на зміни. Існує організація «Історична Англія», яка допомагає оформити доступ належним чином, захищаючи при цьому історичну спадщину міста. Вона вирішує, наприклад, що можна зробити з доступом до таких споруд, як замки чи ратуші. Завдяки діалогу у цьому місті вдається внести певні зміни до історичних будівель. У пошуку рішень в Честері вирішили встановлювати пандуси з матеріалів, які відповідають дизайнерському плану окремих будинків.
Як і в багатьох старих містах, в Честері чимало вулиць покриті бруківкою, пересування якою може створити труднощі. «Подекуди ми замінили її на нове гранітне покриття. Воно виглядає схожим на бруківку, але це набагато зручніше, а зовнішній вигляд допомагає зберегти трохи історичності. Де не було грошей на заміну бруківки, ми встановили гладкі доріжки для зручного переходу на іншу сторону вулиці», – ділиться досвідом вирішення цього питання Грем Гарнет.
Магазини і заклади торгівлі – основне наповнення центру міста. Через архітектурні умови в деяких випадках неможливо побудувати пандус, але там є контрастні сходи та перила. 15% магазинів не мають прямого доступу для людей з візками, але є зовсім недороге і дуже просте рішення, яке робить місце доступним – кнопки виклику біля дверей. Ними користуються не лише люди з інвалідністю, а й батьки з дітьми чи люди літнього віку.
Доступ для всіх – це не лише витрати з державного бюджету. Якщо доступ у магазини, торгові центри, заклади культури буде для всіх, то і кількість доходів зросте. Більше батьків, людей старшого віку і людей з інвалідністю зможуть заходити в магазини чи будь-яке інше місце і, відповідно, витрачати там гроші.
Іноді людям дуже важливо, скільки часу потрібно дійти до того чи іншого місця, тому на дорожніх знаках написано точний час, який знадобиться для подолання відстані до певного пункту. Навіть вказано шлях у три хвилини, адже для когось це може бути не проблемою, а комусь завдати труднощів.
Нічого для нас без нас
У різних людей є свої потреби і дуже важливо для влади знати про них. Спочатку у Честері не використовували досвід людей з інвалідністю, а просто припускали, що їм потрібно, і це було помилкою. «Для цієї роботи обов’язково потрібно залучати самих людей. Ми радимося з ними, запитуємо, що їм потрібно і як їм зручно. Для залучення цих людей як партнерів, ми створили корпоративний форум з доступності, на якому було понад 16 організацій. Це успішно вплинуло на нашу роботу. Ось чудовий приклад того, як місцева влада може залучати людей з інвалідністю. В результаті цієї співпраці суспільство починає більше знати про інклюзивні конструкції і дизайн, а архітектори – про людей з інвалідністю», – зазначає Грем Гарнет.
Важливу роль відіграє також інформування. Якщо людина приїхала в місто вперше, або цікавиться, як провести свій вільний час, вона може отримати всю інформацію про доступність міста з путівників. Їх розробили за рахунок місцевого бюджету. Перед тим, як занести заклад у путівник, (а їх там понад 1000), його ретельно перевіряють та роблять відповідні фотографії. Так людина з інвалідністю сама зможе побачити і вирішити, що їй відвідати та де буде почуватися максимально комфортно. Такі буклети були розроблені організацією «Disabled.Go» та кожні кілька років оновлюються. У Честері також інформують про місцеві можливості працевлаштування для людей з інвалідністю.
Київ і інклюзія
За словами Дмитра Щебетюка, одного із співзасновників громадської ініціативи «Доступно.UA», котра вивчає й аналізує доступність різних місць для людей з інвалідністю, у Києві проблем із доступністю чимало, а важкомобільних людей у місті понад 50%. Адже це не тільки люди з інвалідністю, а й літні люди, батьки з немовлятами, люди з вантажем чи тимчасовими травмами.
На форумі пролунала фраза, мовляв, ця подія відбувається у найбільш доступному місці, але недоступному місті. Грем Гарнет каже, що Андріївський узвіз не можна радикально змінити, бо він на схилі. Але є речі, які коштуватимуть небагато, але можуть зробити цю вулицю більш зручною для людей з інвалідністю. Наприклад, можливо кожних сто метрів поставити лавку або місце для сидіння, аби кожен міг сісти і перепочити. Чи, наприклад, біля входу до театру на Подолі можна зробити контрастні сходи, аби люди, які погано бачать, теж могли нормально потрапити у будівлю. Це щось невелике, але те, що полегшує життя усіх і не потребує глобальної перебудови.
«В Честері все ще є чимало прикладів того, як можна було зробити краще. Навіть зараз, у 2018 році, я проходжу вздовж будинків, які не відповідають мінімальному стандарту. Це сумно, бо немає вибачень для дизайну нових будинків, які не мають доступності», – зауважує Грем. Також, як розповідає він, аби створити доступний простір і мінімізувати шанси на те, що щось піде не так, потрібна постійна комунікація між архітекторами, дизайнерами, представниками влади і людьми з інвалідністю.
Дива не станеться і за один день всі будівлі Києва не будуть оснащені пандусами, а автомобілі таксі пристосовані для всіх. Для цього потрібен час, старання і досвід тих, кому це вдалося.
