Із розвитком технологій наукова фантастика дедалі більше перетворюється на наукову реальність, і віра в те, що технології «врятують світ» (або принаймні спробують), стає сильнішою. Ще не так давно з’явився 3D-принтер, як йому вже знайшли «роботу» в цілій низці галузей, від текстильної промисловості до аерокосмічної інженерії та будівництва. Але на його можливості також звернули увагу і медики – вчені почали змагатися за те, щоб замінити за його допомогою людські органи. Але біопринтинг має й інші цілі, і подобається він далеко не всім.
Кожного року здійснюють пересадку сотень тисяч органів по всьому світу. Для багатьох трансплантація – єдина надія на виживання, тим не менш, у 21-му столітті все ще існує дуже гостра нестача органів. Навіть у розвинених країнах люди роками чекають на пересадку, і інколи, на жаль, не дочікуються.
50 років тому південноафриканський кардіохірург Крістіан Барнард вперше в історії пересадив серце людині в Кейптауні, але навіть не міг уявити, що серця для трансплантації колись можна буде просто «надрукувати».
Декілька цілей біопринтингу
Біопринтінг (або біодрук) – це штучне створення об’ємної живої тканини на клітинній основі, при якій зберігається життєздатність клітин. Іншими словами, це друк «живого матеріалу». Процес полягає в тому, що машини виробляють величезну кількість клітин, щоб побудувати тривимірний органічний об’єкт, пояснює сайт Futurism.
Питання наразі полягає не у тому, чи зможуть вчені досягти своєї мети, а в тому, коли саме вони зможуть це зробити
Основною метою розробників є відтворення штучних органів, які згодом можливо буде пересадити людині. Поки що це технічно неможливо, але питання наразі полягає не у тому, чи зможуть вчені досягти своєї мети, а в тому, коли саме вони зможуть це зробити.
Що робить біопринтінг дійсно особливим, так це те, що він може використовувати клітини людини, яка, наприклад, потребуватиме новий орган. Тому вчені вірять у можливість вирішення проблеми відторгнення органів, яка продовжує забирати життя людей.
«Погляд на майбутнє 3D-біопринтінгу»
Справа не тільки в порятунку людей
Але розвиткові ринку 3D-біопринтингу значно сприяє бажання не лише рятувати життя людей, але й покласти край стражданням тварин. Справа в тому, що сьогодні тварин і досі використовують для тестування косметики або навіть ліків від раку: їм вводять ракові клітини та перевіряють їхню реакцію на лікування. 3D-біопринтінг дозволив би проводити дослідження на штучній шкірі.
Іншою, не менш важливою метою біопринтінгу є те, що він не лише дозволить експерименти над «живим матеріалом», але й дасть можливість студентам-медикам практикуватися із справжніми органами.
28-річний Ерік Ґатенгольм, який уперше побачив 3D-біопринтер у 2015 році, усвідомив, що він може «надрукувати» людські органи, і вже у 2016 році заснував у Швеції компанію Cellink, яка презентувала світові перші «біочорнила» з наноцелюлози альгінату з водоростей.
«Вітаємо керівника Cellink з тим, що він потрапив у список тридцятки європейців віком до 30 років у Forbes! Ми приголомшені тим, що ти робиш локально та глобально»
Ґатенгольм ще нещодавно зазначав, що надрукована на 3D-принтері шкіра може з’явитися вже через п’ять років, а імплантати – вже через десять, зауважує газета The Guardian. А вчені з Сінгапуру вже навіть розробили метод контролю пігментації у штучній шкірі, повідомляє видання Science Daily.
Cellink нещодавно почала займатися дослідженням ракових пухлин – компанія об’єднує зусилля з французькою CTI Biotech для того, щоб створювати штучні ракові пухлини за допомогою зразків пухлин хворих людей, повідомляє видання Business Insider. Технологія дозволить побачити, як пухлина росте та як реагує на певні медикаменти. Це звільнить тварин від примусової пересадки ракових клітин від людини, мовиться у статті.
На ринку в цій галузі спостерігається навіть певний рівень конкуренції
Компанія Ґатенгольма вже отримала кілька премій, але Cellink хоча й дуже відомий, та не єдиний гравець у цій сфері. Більш того, на ринку в цій галузі спостерігається навіть певний рівень конкуренції, мовиться у статті The Guardian.
Компанія L’Oréal, наприклад, разом із Organovo працює над виготовленням штучної шкіри, що суттєво допоможе як тваринам, так і людям із серйозними опіками. L’Oréal вкладає в технологію багато грошей, також працюючи зі стартапом Poietis для розробки штучних волосяних фолікулів, що допомогло б людям, які втрачають волосся, мовиться у статті.
«Без сумніву, одного дня стане можливим надрукувати всю людину цілком»
Ірландський дослідник доктор Беррі Дойл, наприклад, у 2014 році заснував Лабораторію судинної інженерії в Університеті західної Австралії, яка також займається біопринтінгом. «Ми сподіваємося почати друкувати живі органи, які можна трансплантувати тваринам, що допоможе нам працювати над тим, щоб одного дня отримати можливість друкувати нові серця»,– пояснив Дойл для газети The Irish Times.
Чому не всім це подобається?
Світ охопило етичне питання стосовно того, чи має людина право робити щось схоже, «вдаючи з себе Бога»
50 років тому, коли Крістіан Барнард почав рятувати життя людей, трансплантуючи їм органи, він зазнав шквалу критики, адже світ одразу охопило етичне питання стосовно того, чи має людина право робити щось схоже, «вдаючи з себе Бога».
Тепер схожа ситуація склалася і навколо біопринтінгу: з одного боку, є побоювання стосовно того, що людина «грає в Бога», а з іншого – що це змінить саму природу людини. Наприклад, якщо б людина знала, що її печінка «вічна» – чи почала б вона цим зловживати, вживаючи багато алкоголю? І чи можна буде врешті-решт просто «скопіювати» людину?
Якщо б людина знала, що її печінка «вічна» – чи почала б вона цим зловживати?
Інші занепокоєні тим, що штучні органи будуть поганої якості, а дехто вважає, що вони дуже багато коштуватимуть. Штучні органи мають на меті покласти край нескінченним чергам на пересадку, але є думки, що через високу ціну лише одиниці зможуть собі дозволити таке «виживання», тобто що це буде чимось доступним лише для заможних людей.
Але з іншого боку, однією з головних рис розвитку технологій є те, що з часом вони стають більш дешевими, а, отже, й більш доступними.
«Прогрес у дослідженні 3D-біопринтінгу міжхребцевих дисків»
