Багато аналітиків вважають, що Росія, не ризикуючи і не витрачаючи багато коштів, протистоїть Заходу, посилюючи те, що розділяє нас зсередини, втручаючись до наших виборів і, інколи, можливо, впливаючи на їх результат, пише колишній дипломат США з досвідом служби в Москві та Києві Кірк Беннет у статті для The American Interest.
Москва, як деякі стверджують, змогла вирвати Грузію та Україну з рук НАТО, перехопила ініціативу на Близькому Сході і посилила свої позиції на світовій арені. Тепер Росія – вже не регіональна сила, яку називали «бензиновою заправкою, що вдає з себе країну».
Однак таке бачення Росії не витримує критики, щонайменше з питання України, наголошує експерт.
Заявляти про те, що вторгнення до України та Грузії відбулось у відповідь на дії Заходу все одно, що користуватись фразою з Театру абсурду: «Я покажу, який я розлючений на тебе, вдаривши його в обличчя!». Російське військове втручання принесло значні збитки сусіднім країнам, однак не завдало істотної шкоди на Заході, який, як стверджується, є ціллю гніву Росії, заявляє експерт.
Однак вторгнення до України не є нелогічними. Мотивацією Росії є помста, спроба «покарати колишні радянські народи за їхню шокуючу невдячність за всю доброту та щедрість Росії», переконаний експерт.
Замість того, щоб вітати себе з запобіганням вступу України до НАТО, росіяни мають тверезіше подивитись на ситуацію в Україні. Якщо в 2014 році Росії не протистояла військова міць на південно-східних кордонах, тепер вони мають справу зі зміцненою в боях, краще обладнаною українською армією, що нараховує декілька сотень тисяч солдатів, яких підтримує уряд і народ, який вважає Крим та Донбас територіями, окупованими противником.
В умовах кризи з безпеки всередині країни чи за кордоном Москві потрібно буде заморозити понад 100 000 військових і значну частину важкої техніки в Україні, просто щоб охороняти так звані здобутки «русской весны».
Якщо подивитись реалістично, російська кампанія на Донбасі – не тріумф, а тріумфаторство. Цікаво, що є більшою поразкою для Росії – неспроможність Кремля утримати Чорногорію від вступу до НАТО, чи її «успіхи» в Україні. Якщо російську політику в Україні вважати успіхом, постає питання, що ж таке поразка, запитує колишній дипломат.
У Кремлі переконані, що доки Україна буде поза євроатлантичними структурами, росіяни зможуть досягти певного домінування над своїм південним сусідом. Кремль вважає, що зможе отримати певну підтримку концепції «Малоросії» – України як сили, що активно підтримує «русский мир» і вважає себе частиною російської нації. Це можна назвати «Звільненням Малоросії від українців». Євроатлантична інтеграція – смертельна небезпека для такої цілі, наголошує експерт.
Росія не хоче визнати, що концепція «Малоросії» не пережила більшовицького перевороту 1917 року і останні її згадки зникли під час українського відродження 1920-х. Чотири покоління виросли, усвідомлюючи, що вони – українці. Намагання Росії переробити цю ідентичність марні. Визнання марності цієї справи росіянами має призвести до перетворення політики Кремля, а також змінити світогляд багатьох росіян.
Це, на жаль, не відбудеться швидко, вважає дослідник.
