Видання The Daily Signal розмірковує над конкуренцією між американською зброєю та китайськими інвестиціями за вплив в Україні. У статті The Washington Post вивчають втручання Росії у вибори інших країн, зазначаючи, що вона робила це десятиліттями. Видання Financial Times публікує статтю про те, чому Україна може бути ближчою до Британії після «брекзиту», ніж Норвегія.
Американське видання The Daily Signal аналітичного центру The Heritage Foundation розмірковує над конкуренцією між американською зброєю та китайськими інвестиціями за вплив в Україні. Український кореспондент видання зазначає, що як тільки США заявили про готовність надати Києву зброю, Китай також одразу оголосив про свої плани реалізації інфраструктурних проектів по всій Україні.
«На тлі постійної російської війни чужими руками в регіоні Донбас на сході України китайські інвестиції в інфраструктуру України у сукупності значно перевищують загальну вартість довгоочікуваної збройної угоди про надання зброї США», – мовиться у статті. Китайські проекти також включають позику на 500 мільйонів доларів США для будівництва доступного житла ветеранам війни та внутрішньо переміщеним особам, зауважує автор.
Майбутнє України вже не є боротьбою суто між прозахідним і проросійським шляхом – Китай також залишає свій слід у підготовці України до свого плану побудувати «Новий Шовковий шлях», мовиться у статті.
Серед іншого, китайські компанії мають на меті побудувати і нову лінію метро в Києві, проект вартістю у два мільярди доларів, зазначає автор. Наразі Пекін є також найбільшим покупцем українського військового обладнання, він також активно залучає українських військових інженерів і вчених до своїх власних програм розвитку військових технологій, мовиться у статті.
Тісні відносини між Пекіном та Києвом, на думку деяких експертів, цілком вигідні або ж прийнятні для Кремля, зазначає видання. При цьому, мало хто думає, що це може зашкодити відносинам між Китаєм та Росією, адже Пекін відіграє важливу роль для Москви. Дехто переконаний, що китайські інвестиції допоможуть відновити українську економіку, при цьому не провокуючи Москву до агресії, йдеться у статті. Але є й припущення, що через те, що Москва та Пекін все ж є конкурентами в довгостроковій перспективі, поширення впливу останнього в Україні може не сподобатися Кремлю, зауважує автор.
Для України економічний вплив інвестицій Китаю може відіграти важливу роль у майбутньому. «Зі своїми інвестиціями Китай стає другом для кожного в Україні», – цитує автор слова Фатіми-Зохри ер-Рафії – дослідниці, яка спеціалізується на вивченні Азії.
В статті видання The Washington Post розмірковують над втручанням Росії у вибори інших країн, зазначаючи, що вона робила це десятиліттями.
«Ми виявили дві хвилі російського втручання з початку 1990-х років. Перша тривала до 2014 року і була орієнтована виключно на пострадянські країни. З тих пір друга хвиля значно розширилася і на західні демократичні держави», – мовиться у статті, яку написали канадські політологи. За їхніми підрахунками, з 1991 року таких втручань було 27.
Після розпаду СРСР Росія постійно втручалася в вибори інших сусідніх держав, що колись були радянськими республіками, і багато експертів звинувачували її саме в розповсюдженні авторитарного режиму за її межі, зауважують автори. Однак основною метою, на думку дослідників, здебільшого було саме підтримати проросійських кандидатів в країнах втручання.
«Дійсно, в деяких випадках, наприклад, в Україні в 1994 році, Росія випадково підсилила плюралізм, намагаючись підірвати антиросійських автократів», – зауважують автори.
За останні роки Кремль встиг втрутитися у вибори не тільки США, але й таких країн, як Німеччина, Франція та Британія, мовиться у статті. При цьому мета Росії завжди була різною – інколи, наприклад, – підтримка ультраправих лідерів.
«Брекзит» та вибори в Чехії 2017 року, наприклад, спрацювали так, як і планував Кремль, але його справжній вплив все одно залишається не ясним, вважають дослідники.
«Це правда, що Росія все більше намагається втрутитися у вибори в західних країнах. Але вона не так багато отримала за свої значні зусилля – і ці зусилля часто мали зворотній результат. Наприклад, американське обурення російським втручанням майже напевно зробило менш ймовірним, що США скасують санкції щодо Росії. Таким чином, розширення російського втручання (президентом Росії Володимиром) Путіним може бути й не в інтересах Росії», – пише газета.
Видання Financial Times публікує статтю про те, чому Україна може бути ближчою до Британії після «брекзиту», ніж Норвегія. Автор зазначає, що хоча країни й розташовані далеко одна від одної на різних кінцях Європи, у стосунку до ЄС вони все ж одного дня можуть мати багато спільного.
У 2014 році ЄС підписав з Україною Угоду про асоціацію, яка набула повної чинності у вересні – її метою є тісне співробітництво з Києвом, але формат також підходить і для регулювання відносин Британії та ЄС у найближчі роки, переконаний автор.
Особливо важливим є те, що Угода, зокрема, не передбачає вільного пересування людей, а лише безвізовий режим, і саме це може стати дуже до вподоби тим, хто на референдумі підтримав «брекзит» через побоювання неконтрольованої міграції, зауважує автор статті.
В документі не йдеться про членство в ЄС, що є для України справжнім розчаруванням, зазначає автор. Але для Британії це може бути досить цікавим варіантом, мовиться у статті. Така угода може підготувати країни до вступу, а для Британії це може стати навіть хитрістю для майбутнього повторного вступу в ЄС, мовиться у статті.
Здебільшого майбутні моделі відносин між Британією та ЄС вбачають саме запровадження норвезької або ж канадської моделей – ці країни мають тісний зв’язок з ЄС, але не є його членами, мовиться у статті.
Авжеж, модель Угоди про асоціацію з Україною навряд чи можна запровадити для Британії з усіма деталями, тим не менш, вона може стати однією з перспективних можливостей, зазначає автор.
