Роками ті, хто протестує проти влади в Україні, вимагають зняти депутатську недоторканність. Потім ці люди сідають в парламентські крісла і… змін не відбувається. Депутати вже 8-го скликання – знову не захотіли зняти з себе недоторканність.
Із одного боку, всі мають бути рівними перед законом. І особливі привілеї можуть сприяти політичній корупції. З іншого боку, без недоторканності можливе переслідування з політичних мотивів та утиски опозиції.
Тож який шлях є правильним? І чим є депутатський імунітет: потребою чи популізмом?
В Україні без згоди Верховної Ради народного депутата заарештувати не можна. Ситуація в більшості європейських країн така ж сама. Там депутати теж недоторканні. І не тільки вони.
Будинок та офіс австрійського чи португальського парламентаря чіпати також не можна! Та їхні будинки, напевне, не вміщають всього, що сумлінною працею заробили їх колеги із України.
Зазвичай у країнах ЄС знімає недоторканність із депутатів парламентська більшість. Цікаво, що у Чехії, Словаччині та Литві практично всі останні подання були підтримані парламентами, у той час як у Греції протягом 2000–2011 років зі 179 подань підтримані менше ніж 20 відсотків!
У 2013 році парламент Греції позбавив недоторканності шістьох депутатів від ультраправої партії «Золотий світанок». Їх звинуватили в причетності до вбивства музиканта-антифашиста та створенні злочинного угруповання і арештували.
Після 18 місяців досудового затримання лідера партії Ніколаоса Міхалоліакоса звільнили з тюрми і помістили під домашній арешт. У 2015 році почався судовий процес над ним і ще десятками інших обвинувачених.
У більшості європейських країн недоторканність не поширюється на скоєння кримінальних злочинів. В Ірландії, Норвегії та США депутата не можна заарештувати дорогою до парламенту або в самій будівлі. Однак у тій же Ірландії за зраду чи порушення громадського порядку можна засуджувати без згоди парламенту.
А, наприклад, у Нідерландах члени парламенту, навпаки, взагалі не мають такого привілею, як недоторканність. Наприклад, нідерландський депутат Герт Вілдерс двічі притягався до суду. Його звинувачували в розпалюванні ненависті – за виступи проти мусульман та мігрантів. У 2011 році суд його виправдав, у 2016-му – визнав винним, однак без присудження покарання.
Але такі норми діють не усюди в світі: в Аргентині та Індонезії депутат ні за яких обставин не може бути позбавлений недоторканності. Там вона абсолютна.
За висновком Венеційської комісії Ради Європи, депутатська недоторканність може бути скасована – але в країнах із розвиненою демократією, де нема загрози розвитку корупції і політичного переслідування.
