Через сто років після більшовицької революції українські історики розходяться в поглядах на те, чи є «Жовтнева революція» частиною історії України. Так, директор музею Української революції Олександр Кучерук вважає, що приділяти велику увагу подіям того часу не варто. Натомість громадський діяч Олесь Доній закликає визнавати факти участі українців в становленні СРСР.
Директор Музею Української революції Олександр Кучерук називає більшовицький переворот антилюдським та антигуманним актом. Водночас зауважує, що українцям варто менше про нього говорити та згадувати, адже «Жовтнева революція» (так у Росії називають захоплення влади більшовиками в 1917 році – ред.) – це не українська історія.
10 чи 12 разів ми виганяли окупантів і відновлювали свою українську владу. Саме з цієї позиції і треба дивитися на події в Москві чи ПетербурзіОлександр Кучерук
«Коли інколи говорять, що в Києві 10 чи 12 разів мінялася влада – нічого подібного. Ми виходимо з тої позиції, що 10 чи 12 разів ми виганяли окупантів і відновлювали свою українську владу. Саме з цієї позиції і треба дивитися на ті ж події в Москві чи Петербурзі. Це ворожа територія, ворожі дії, вони були направлені проти нас. І тому якимось чином святкувати чи приділяти стільки цьому уваги – це не наша історія. В нас свої події: якраз буквально в цей час готувався Третій Універсал», – згадує Кучерук.
Журналіст та громадський діяч Олесь Доній звертає увагу на те, що «Жовтнева революція» залишила набагато глибший слід в пам’яті українців, ніж українська революція. Він переконаний: більше українських громадян знає дату більшовицького перевороту, ніж ключові дати української революції того ж періоду.
17 березня 1917 року була створена Центральна Рада, перше її звернення відбулося 22 березняОлесь Доній
«17 березня 1917 року на базі Товариства українських поступовців, яка об'єднувала українських інтелектуалів, із кооптацією представників інших революційних, соціалістичних на той момент, партій була створена Центральна Рада, перше її звернення відбулося 22 березня. Фактично ці дві дати – початок української революції», – нагадав він в ефірі «Ранкової Свободи».
Водночас він переконаний, що відкидати «Жовтневу революцію», яка не має жодного стосунку до України – таке ж хибне спрощення, як і пропаганда радянських часів, згідно якої буцімто все українське населення одностайно підтримало радянську владу. За словами громадського діяча, картина була набагато більш неоднозначною.
Переважна більшість українських інтелектуалів мріяла виключно про автономію мірою навіть не з політичними, скільки з мовно-культурними правамиОлесь Доній
«На момент відмови царя в Росії від своєї влади, тобто так званої Лютневої революції, переважна більшість українських інтелектуалів мріяла виключно про автономію значною мірою навіть не з політичними, скільки з мовно-культурними правами», – каже Доній.
За його словами, серед трьох основних політичних напрямків постреволюційної Росії – правого спектру, що боровся за відновлення царату, демократів та лівого крила – українські інтелектуали здебільшого підтримували саме ліві соціалістичні партії. Правих же рухів в Україні до перевороту гетьмана Скоропадського практично не було.
В загальноросійському лівацькому середовищі вихідців з України було настільки багато, що приховувати нечесноОлесь Доній
«В загальноросійському лівацькому середовищі вихідців з України було настільки багато, що приховувати цю інформацію нечесно і неправильно», – переконаний журналіст.
Доктор історичних наук Павло Гай-Нижник вважає, що, хоча Центральна Рада не зайняла однозначної позиції щодо більшовиків, переворот все ж підштовхнув її до утворення незалежної української держави.
Центральна Рада і лідери українського уряду вели перемовини з більшовиками в Києві і навіть дзвонили до СталінаПавло Гай-Нижник
«Підсумком став Третій Універсал Центральної Ради і проголошення Української Народної Республіки. Однак водночас мушу зазначити й на іншому: Центральна Рада і лідери українського уряду вели перемовини з більшовиками в Києві і навіть дзвонили до Сталіна і мали перемовини телефоном і телеграфом зі Сталіним щодо того, щоб Сталін надав гроші і щоб Сталін і більшовицький уряд допомагали Центральній Раді», – зазначає він. В цьому, впевнений історик, була стратегічна помилка Ради, адже більшовицька влада використала інформацію про внутрішні проблеми України проти неї ж.
Центральна Рада розповіла, що катастрофічна ситуація в Україні, чим потім і спробували скористатися більшовикиПавло Гай-Нижник
«Центральна Рада – зокрема ці перемовини вів Порш від імені Петлюри – розповіла про те, що катастрофічна ситуація в Україні, зокрема з оплатою залізничникам, і що Україна знаходиться перед соціальним вибухом, чим потім, через кілька тижнів, і спробували скористатися більшовики: це повстання на Деміївці, повстання в Арсеналі, тобто спроба державного перевороту в Україні», – пояснює він.
Загалом, на думку Гая-Нижника, саме про-соціалістична налаштованість українських очільників того періоду сприяли тому, що жоден із перших трьох універсалів не передбачав повної української незалежності.
Події Жовтневого перевороту не можна однозначно оцінювати, вважає Олесь Доній, адже, на його думку, «в окремих випадках несправедливість сприяє справедливості». Таким чином перше проголошення української незалежності стало можливим завдяки Першій світовій війні, визнає він.
Якби не було Центральної Ради, не було б усвідомлення себе українцямиОлесь Доній
«Центральній Раді іноді зараз закидають несвідомість, соціалістичний погляд, а якби не було Центральної Ради, не було б усвідомлення себе українцями. Вона була першим політичним органом в Україні», – наголошує громадський діяч.
Він також вказує на той факт, що частина українського населення стала на бік більшовиків.
Що робили Скрипник і Хвильовий в період революційних подій в Україні? Це були червоні чекістиОлесь Доній
«Ми згадуємо правопис скрипниківку і те, що він (Микола Скрипник, народний комісар освіт УССР, який затвердив правопис – ред.) застрелився, і те, що Хвильовий застрелився. А що робили Скрипник і Хвильовий в період революційних подій в Україні? А вони були в ЧК (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем – ред.), це були червоні чекісти», – наводить приклад Доній. Такі факти кооперації українських діячів із радянською владою він оцінює як трагічні, проте висловлює переконання, що їх не можна ігнорувати.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
