Слідами революції
Який вигляд сьогодні мають пам’ятні місця революції 1917 року
Фото, текст – Еймос Чаппл
Верстка, дизайн – Войтек Гройец
Революція 1917 року в Росії змінила хід не тільки російської, а й світової історії. Сто років, що минули, вмістили в себе крах, відродження і новий розпад імперії. Але, як показують ці фотографії, дві російські столиці Москва і Петербург за цей час не дуже змінилися.
САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
Зимовий палац
Імператор Микола II звертається до публіки 20 липня 1914 року. Через кілька днів по тому він оголосить мобілізацію для захисту «братів-слов’ян» у Сербії, яка ввійшла у протистояння з Австро-Угорщиною. Так почалася Перша світова війна.
Натовп, що стоїть під балконом, іще не знає, як стрімко монарх наближається до краю прірви.
Фото 1914 року: Бібліотека рідкісних книг та рукописів Бейнеке, Єльський університет
Росія була погано підготована до війни з коаліцією, очолюваною промислово розвиненою Німеччиною. До 1917 року втрати Росії становили близько мільйона осіб; здебільшого це були селяни і робітники, які в мирний час могли б забезпечити економічне зростання російських міст та сіл. Під час війни у країні часто траплялися перебої з продуктами і голод.
Розкішне життя вищих верств російського суспільства давно викликало обурення в нижчих класів, але під час війни воно кристалізується у гнівних промовах на вулицях і фабриках. Особливу ненависть у населення викликає фігура імператриці Олександри Федорівни, яку вважають німецькою шпигункою на троні.
(Суспільне надбання)
Росія була погано підготована до війни з коаліцією, очолюваною промислово розвиненою Німеччиною. До 1917 року втрати Росії становили близько мільйона осіб; здебільшого це були селяни і робітники, які в мирний час могли б забезпечити економічне зростання російських міст та сіл. Під час війни у країні часто траплялися перебої з продуктами і голод.
Розкішне життя вищих верств російського суспільства давно викликало обурення в нижчих класів, але під час війни воно кристалізується у гнівних промовах на вулицях і фабриках. Особливу ненависть у населення викликає фігура імператриці Олександри Федорівни, яку вважають німецькою шпигункою на троні.
(Суспільне надбання)
Микола II на фронті, і влада в Петрограді в руках імператриці. Її «духівник», загадковий сибірський селянин Григорій Распутін, відомий п’яними оргіями з участю повій. Престиж трону стрімко падає.
(Суспільне надбання)
Рясні снігопади у лютому 1917 року блокували тисячі продовольчих складів з борошном, вугіллям і дровами для жителів Петрограда. Це стало останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння щодо імператора і його оточення.
22 лютого (за старим стилем) у місті починаються голодні бунти. Люди виходять на вулиці з гаслами «Геть самодержавство» і «Геть війну».
Микола II у цей момент прямував на фронт у царському поїзді. Він недооцінив глибину народного невдоволення і наказав військам очистити вулиці від демонстрантів. Військові застосували зброю, але виявилося, що до масштабного кровопролиття армія не готова. Один із солдатів, отримавши наказ відкрити вогонь по натовпу, висловив загальний настрій: «Наші батьки, матері, сестри, брати, наречені просять хліба. Ми їх будемо бити?»
Санкт-Петербург
Марсове поле
Похорон жертв революції
Фото 1917р.: Shutterstock
Санкт-Петербург
Марсове поле
Похорон жертв революції
Фото 1917р.: Shutterstock
Москва
Красна площа
Революція швидко перекинулася на Москву. Ця фотографія мітингу на Красній площі була зроблена в перші дні Лютневої революції.
Фото 1917 року: Alamy
Незабаром у Петрограді почалися солдатські бунти, і в Миколи II (якому, за його словами, було «призначено страждати») не залишилося простору для маневру. Народ скидає з палаців і спалює імператорські герби, а царський поїзд опинився відрізаним від столиці. Саме в поїзді Микола II підписує зречення від престолу. Через кілька місяців він і його родина опиняються під арештом.
Незабаром у Петрограді почалися солдатські бунти, і в Миколи II (якому, за його словами, було «призначено страждати») не залишилося простору для маневру. Народ скидає з палаців і спалює імператорські герби, а царський поїзд опинився відрізаним від столиці. Саме в поїзді Микола II підписує зречення від престолу. Через кілька місяців він і його родина опиняються під арештом.
Санкт-Петербург
Дворцова площа
Вантажівка з солдатами на Двірцевій площі в Петрограді. Після Лютневої революції такі машини їздили вулицями, як «величезні оскаженілі їжаки».
Фото 1917р.: Shutterstock
Санкт-Петербург
Дворцова площа
Вантажівка з солдатами на Двірцевій площі в Петрограді. Після Лютневої революції такі машини їздили вулицями, як «величезні оскаженілі їжаки».
Фото 1917 року: Shutterstock
Санкт-Петербург
Олександрівський палац
Троє дочок Миколи II і царевич Олексій під арештом у Царському селі. Через рік всі вони будуть розстріляні і добиті багнетами за наказом більшовиків.
Фото 1917 року: ТАСС
В ейфорії після зречення Миколи II до влади приходить Тимчасовий уряд. Солдати і робітники формують ради, які претендують на участь в ухваленні політичних рішень, найголовніше з яких – вихід Росії з війни.
Санкт-Петербург
Марсове поле
Демонстрація в Петрограді у травні 1917 року. Росія проголосила себе «найвільнішою країною у світі». На вулицях не припиняються спонтанні мітинги.
Фото 1917 року: суспільне надбання
Санкт-Петербург
Марсове поле
Демонстрація в Петрограді у травні 1917 року. Росія проголосила себе «найвільнішою країною у світі». На вулицях не припиняються спонтанні мітинги.
Фото 1917 року: суспільне надбання
Однією з ключових подій тих днів стало рішення Німеччини повернути на батьківщину групу засланців-російських революціонерів, серед них і Леніна. Розрахунок був на те, що навіть якщо їм не вдасться прийти до влади і укласти мир із Німеччиною, присутність Леніна посіє «чумну бацилу» (за висловом Черчилля) і посилить хаос, що панує у країні.
Тимчасовий уряд виступив не просто за продовження війни, а за масштабний наступ, чим викликав народне невдоволення. Тисячі людей вийшли на вулиці Петрограда з вимогою передати всю владу радам. Але уряд встояв. Демонстранти вигукували меншовикові Чернову: «Бери владу, сучий сину, коли дають!»
Однією з ключових подій тих днів стало рішення Німеччини повернути на батьківщину групу засланців-російських революціонерів, серед них і Леніна. Розрахунок був на те, що навіть якщо їм не вдасться прийти до влади і укласти мир із Німеччиною, присутність Леніна посіє «чумну бацилу» (за висловом Черчилля) і посилить хаос, що панує у країні.
Тимчасовий уряд виступив не просто за продовження війни, а за масштабний наступ, чим викликав народне невдоволення. Тисячі людей вийшли на вулиці Петрограда з вимогою передати всю владу радам. Але уряд встояв. Демонстранти вигукували меншовикові Чернову: «Бери владу, сучий сину, коли дають!»
Санкт-Петербург
Двірцева площа
Демонстрація за продовження війни під гаслами «В ім’я свободи війна з германізмом до повної перемоги», «Без перемоги немає свободи» та ін. Але червневий наступ провалився, і мілітаристський ентузіазм вичерпався.
Фото 1917 року: Sputnik
Москва
Красна площа
Проводи жіночого батальйону смерті. Такі батальйони створювалися, щоб підняти патріотичний настрій в армії і присоромити солдатів-чоловіків, які відмовлялися воювати.
Фото 1917 року: Sputnik
Москва
Красна площа
Проводи жіночого батальйону смерті. Такі батальйони створювалися, щоб підняти патріотичний настрій в армії і присоромити солдатів-чоловіків, які відмовлялися воювати.
Фото 1917 року: Sputnik
Москва
Красна площа
Урочисті проводи військ на фронт. Революція підірвала бойовий дух армії. Дезертирство і бунти стали звичною справою. Комісара Тимчасового уряду, який спробував умовляти дезертирів, забили до смерті. До липня від колишніх сподівань на мир і народовладдя не залишилося і сліду.
Фото 1917 року: ТАСС
Санкт-Петербург
Невський проспект
Демонстрація більшовиків у Петрограді.
Фото 1917 року: Shutterstock
Санкт-Петербург
Невський проспект
Демонстрація більшовиків у Петрограді.
Фото 1917 року: Shutterstock
У вакуумі влади, що утворився, Ленін із більшовиками стають реальною альтернативою дискредитованому Тимчасовому урядові. Обіцянки «хліба, миру, землі» знаходять підтримку серед матросів і солдатів, і їхні багнети набувають ключового значення в боротьбі за владу в літньому хаосі 1917 року.
Санкт-Петербург
Зимовий палац
Солдати, що охороняють Тимчасовий уряд у Зимовому палаці, за кілька днів до його штурму більшовиками.
Фото 1917 року: ТАСС
Після липневих заворушень Ленін їде до Фінляндії, проте в жовтні повертається в Петроград, щоб організувати військове захоплення влади. Більшовицькі агітатори домагаються підтримки декількох сотень матросів і солдатів. Фактично Жовтнева революція була державним переворотом.
Санкт-Петербург
Ісаакіївська площа
Лояльні до Тимчасового уряду «казаки» незабаром зникли. Ключові будівлі і об’єкти інфраструктури захоплюють прихильні до більшовиків солдати і матроси.
Фото 1917 року: Getty Images
Санкт-Петербург
Ісаакіївська площа
Лояльні до Тимчасового уряду «казаки» незабаром зникли. Ключові будівлі і об’єкти інфраструктури захоплюють прихильні до більшовиків солдати і матроси.
Фото 1917 року: Getty Images
Санкт-Петербург
Смольний інститут
Троє солдатів на чатах на дорозі до Смольного, де був штаб Жовтневої революції. 26 жовтня були заарештовані члени Тимчасового уряду, які не встигли втекти. Вулиці переходять під контроль більшовиків.
Фото 1917 року: суспільне надбання
Москва
Парк Горького
Війська більшовиків у Москві. До початку листопада місто переходить під їхній контроль.
Фото 1917 року: Getty Images
Москва
Парк Горького
Війська більшовиків у Москві. До початку листопада місто переходить під їхній контроль.
Фото 1917 року: Getty Images
Прийшовши до влади, Ленін, як і обіцяв, виводить країну з війни. Але за умовами Брест-Литовського договору країна втратила третину населення Російської імперії і 3/4 промисловості. Багато політичних сил переходять в опозицію до Леніна і більшовиків.
Москва
Театральна площа
Виступ Леніна в Москві. У 1918 році революція переходить у громадянську війну. Хвиля насильства зростає.
Фото 1920 року: суспільне надбання
У серпні 1918 року «Червона газета» писала: «Без пощади, без жалю ми будемо бити ворогів десятками, сотнями. Нехай їх наберуться тисячі. Нехай вони захлинуться у власній крові! Не стихійну, масову різанину ми їм влаштуємо. Ми будемо витягувати справжніх буржуїв-товстосумів і їхніх підручних. За кров товариша Урицького, за поранення тов. Леніна, за замах на тов. Зінов’єва, за кров товаришів Володарського, Нахімсона, латишів, матросів – нехай проллється кров буржуазії та її слуг, – більше крові!»