Львів – У Львові українські дослідники за допомогою чеських колег розпочали оцифровування фондів архіву СБУ у Львівський області. Вони опрацьовують кримінальні справи радянських репресивних органів із вересня 1939-го до червня 1941 року. Тобто за період першої радянської окупації Галичини. Ці архівно-слідчі справи є важливим джерелом для розуміння складної історії років Другої світової війни, наголошують чеські та українські історики.
Кримінальна справа конкретної людини – це окрема папка. У ній анкети, протоколи допитів слідчими НКВС, фотографії особи та її родини, листи, щоденники, особисті документи. На десятках сторінок – біографія і доля людей, зазвичай, трагічна доля громадян тодішньої Чехословаччини, Угорщини, Польщі, Австрії, Німеччини, коли зіштовхнулись дві тоталітарні сили, в протистоянні яких постраждали прості люди. Багато з них були євреями.
Вони втікали у 1939 році від нацистів на терени Західної України, яка була окупована СРСР, сподіваючись на порятунок. Найбільше біженців прибуло з Польщі, яка у вересні 1939 року була розділена між СРСР і Третім Рейхом. Євреї, рятуючись від переслідувань нацистів, нелегально перетинали кордон, багато потрапляли у руки радянських прикордонників і, відповідно, до НКВС, у репресивну машину СРСР.
Аптекар, єврей за національністю Шанцер Бруно, народжений у 1896 році в Чехословаччині, до 1 вересня 1939 року жив у Празі. Прибув у Західну Україну, перебивався на різних роботах. Згідно з кримінальною справою, не мав права на проживання в тодішньому радянському Львові. 25 червня 1940 року був арештований і відправлений у ГУЛАГ, у Сибір. Інша справа – Шиф Еугеніус, записаний як Шифер Євген, технік із Чехословаччини, арештований також у червні 1940 року. Біженці Монк Юліус і Гербцерс Ізраїль – із Німеччини – кордон між СРСР і Третім Рейхом перетнули нелегально, теж потрапили до НКВС у Львові. Втікачів відправили в табори ГУЛАГу.
Вони по-різному потрапляли сюди: або з першого табору для євреїв із Польщі, або це були жителі Закарпаття, Карпатської України, або ж із ЧехословаччиниШтефан Черноушек
Близько 10 тисяч громадян Чехословаччини потрапили у Львів та околиці, за інформацією чеського Інституту з вивчення тоталітарних режимів.
«Вони по-різному потрапляли сюди: або з першого табору для євреїв із Польщі, або це були жителі Закарпаття, Карпатської України, або ж із Чехословаччини», – розповів Радіо Свобода працівник чеського Інституту з вивчення тоталітарних режимів Штефан Черноушек.
Парадоксально, але для деяких потрапити у ГУЛАГ був порятунок, справді, бо більшість євреїв, які залишились у Польщі, Німеччині, Чехословаччині, Угорщині нацисти знищили у концтаборах смерті чи під час погромівАдам Граділек
Чеські фахівці почали працювати з архівними фондами СБУ у Львові, Ужгороді півтора року тому. Але за цей час було опрацьовано обмаль. Зараз домовлено про оцифрування у львівському управлінні СБУ близько 6 тисяч кримінальних справ репресивних органів.
«Звісно, нас цікавлять громадяни Чехословаччини, але ми також вирішили оцифрувати документи громадян інших країн, щоб користь мали і наші дослідники, і українські, та з інших країн. Більшість цих людей, схоплених, засуджених були відправлені у табори ГУЛАГу, зазнали великих випробувань, і багато там загинули. Парадоксально, але для деяких потрапити у ГУЛАГ був порятунок, справді, бо більшість євреїв, які залишились у Польщі, Німеччині, Чехословаччині, Угорщині нацисти знищили у концтаборах смерті чи під час погромів», – представник чеського Інституту досліджень тоталітарних режимів Адам Граділек.
У Росії ФСБ продовжила термін секретності документів, щоб суспільство не знало правди про радянський тоталітаризм. Звісно, той факт, що в Україні оцифровують кримінальні справи репресивних органів, дратує РосіюРуслан Забілий
Упродовж двох тижнів дослідники чеського Інституту вивчення тоталітарних режимів разом із працівниками Національного музею «Тюрма на Лонцького» оцифрували і опрацювали близько 600 кримінальних справ із фонду архіву СБУ у Львівській області. Чеські фахівці спеціально привезли сканери та комп’ютери. За словами директора меморіального музею «Тюрма на Лонцького Руслана Забілого, архівно-слідчі справи – це унікальне джерело для українських та західних науковців, які зможуть дізнатись про складний період радянської окупації в Західній Україні у 1939-1941 роках. Фонд архіву СБУ не лише показує долі людей, але й із матеріалів можна дізнатись, якими методами і способами діяли енкаведисти.
«Сприйняття України та української історії побудовані на принципах, закладених радянською історіографією. Ці території в контексті Другої світової війни сприймаються як поле битви, де відбувались події, давно виструнчені у відповідні схеми, складені російською історіографією. У Росії ФСБ продовжила термін секретності документів, щоб суспільство не знало правди про радянський тоталітаризм, і продовжує далі експлуатувати радянські міфи. Звісно, той факт, що в Україні оцифровують кримінальні справи репресивних органів, дратує Росію. Важливо, що на основі першоджерел можуть досліджувати історію західні історики», – каже Руслан Забілий.
Російські архіви закриті для чужого ока
Архів репресивних органів почав діяти у Львові у 1945 році, це був архів НКВС. На сьогодні він налічує понад 60 тисяч одиниць зберігання. З них – 48 тисяч реабілітованих осіб, а 8 тисяч нереабілітованих громадян. Невідомо, яка кількість архівних справ була знищена комуністами на початку 1990-х чи під час «ночі гніву» у Львові 19 лютого 2014 року, коли в приміщення СБУ увірвався натовп радикальних молодиків, які вчинили погроми в кабінетах, знищили автопарк СБУ. Коли львівські активісти прибули на місце події, то побачили посеред полум’я палаючі документи. Ті кримінальні справи, які залишились, у доброму стані, але окремі документи вимагають реставрації і її частково проведуть фахівці музею «Тюрма на Лонцького».
Чеські науковці зазначають, що отримали тисячі справ в Україні без перешкод. Відомо, що більшість кримінальних справ репресивних органів СРСР перебувають в архівах Росії. Вони закриті не лише для України, познайомитись із ними не можуть і чеські науковці. Чеський Інститут вивчення тоталітарних режимів, фінансований урядом, офіційно звертався до Росії з проханням надати копії документів. За два роки, розповів працівник інституту Ян Дворжек, їм надіслали дві справи, і ті з цензурою. Відтак навіть відвертий симпатик російського президента президент Чехії Мілош Земан не змінює ситуації.
«Ми через чеське посольство у Москві запитували і багато енергії доклали, а прислали 2 неповні справи, які пройшли цензуру. А там теж справи про долі людей, і це нас цікавить. Там є матеріали з ГУЛАГу, після засудження, нам цікаво знати, що з ними сталось, де померли і де поховані. У Чехії є повний доступ до документів. Чехія, до слова, ділилась своїм досвідом відкриття архівів з Україною. Відкриті справи комуністичних архівів і поліції», – говорить Ян Дворжек.
Після оцифрування кримінальних справ чеський інститут передасть ці електронні копії управлінню СБУ Львівської області і музею «Тюрма на Лонцького», й архіву Центру досліджень визвольного руху. Ці матеріали мають бути доступними широкому загалові, кажуть фахівці.
