Як розвиватиметься IT сфера та з чого все починалося в комп’ютерному забезпеченні й самих комп’ютерах – відтепер можна дізнатися в тематичному музеї, що відкрився в Харкові. Музей «Програмного забезпечення та комп’ютерів» утворили три товариші – Олександр Коваленко, Сергій Цимбал і Антон Трубников. Останній із трійки співзасновників став гостем програми Радіо Свобода «Радиво».
Перший в Україні музей «Програмного забезпечення і комп’ютерів представляє експозицію радянських, європейських і американських ґаджетів від шістдесятих років минулого століття і до 2010-х.
«Чому ми називаємося музеєм «Програмного забезпечення і комп’ютерів» а не в іншій послідовності слів? Наразі у світі є приклади «Комп’ютерів і програмного забезпечення», або «Історії комп’ютерів». Ми кажемо Software and Computer Museum, бо, на наш погляд, першим було програмне забезпечення. Тому що це була ідея, це були намагання швидше, оперативніше обчислювати формули і значення. А потім людина уже намагалася створити механічний ґаджет, який би міг виконувати запрограмовані завдання», – розшифровує задум співзасновник музею «Програмного забезпечення і комп’ютерів» Антон Трубников.
Хоча ні, на експозиції є один із механічних прообразів електронного калькулятора – арифмометр. Олександр Коваленко – співзасновник музею – показує «Радиву» прилад з ручкою, схожий чимось на швейну машинку.
Всі звикли вважати, що комп’ютер – це сучасні технології, але насправді – це пристрій, завданням якого було рахувати. І перші спроби були зроблені ще в 17 століттіОлександр Коваленко
«Всі звикли вважати, що комп’ютер – це сучасні технології, але насправді – це пристрій, завданням якого було рахувати. І перші спроби були зроблені ще в 17 столітті. Це були механічні калькулятори, які мають назву арифмометр. У нас є один із таких експонатів – це точна копія шведського арифмометра, яка розроблялася в Радянському Союзі на заводі «Машин-рахівниць» у місті Курськ, Росія (і це арифмометр Фелікс, що там випускався з 30-тих років). А наш експонат десь 60-того року. Ми можемо щось порахувати…», – показує, як працює раритет, Олександр Коваленко.
Більшість історичних цікавинок музейної виставки комп’ютерної техніки є у колекційному зібранні молодого харків’янина Олександра Коваленка.
«У мене перший комп’ютер з’явився в 6 років, це був клон того Британського ZX Spectrum. А для мене цей музей почався з колекціонування. Це все трималося у мене вдома на горищі. Не можна усе тримати вдома. Тому це треба показувати, розповідати. Більшість комп’ютерної техніки працює. Деякі експонати я навіть не вмикав жодного разу. Можна по-різному рахувати кількість експонатів, наприклад, якщо ми беремо графічну ігрову приставку, то окуляри до неї – це вже окремий експонат, а контролер – ще окремий. Тоді можна вважати, що тут 5 – 6 сотень експонатів», – тішиться колекційним зібранням Олександр Коваленко.
Переважна більшість комп’ютерних раритетів Олександром зібрані за останні чотири роки. Тепер цим захопленням перейнялася вся команда творців музею «Програмного забезпечення і комп’ютерів», розповідає Антон Трубников.
«Це була синергія. Ми з Сергієм Цимбалом намагалися впровадити освітні програми з комп’ютерної грамотності людей 40+. А Олександр мав колекцію і бажав показати її світові. Ми й вирішили, що це має бути разом – і комп’ютерні навчальні курси, і музей. Тепер ми разом створюємо колекцію», – розповів Антон Трубников.
На створення першого в Україні музею надихнув Каліфорнійський Computer History Museum
Хлопців на створення першого в Україні музею надихнув Каліфорнійський Computer History Museum.
«Я там гуляв, як дитина цукерковою фабрикою. Там все розповідається дуже логічно, просто і навіть романтично. Пригадую дуже короткий фільм про мови програмування. Одне з пояснень виглядало так: програмування, як музика. І я подумав, що круто було б зробити такий музей в Україні, зокрема в Харкові», – пригадує вирішальну екскурсію до Computer History Museum Антон Трубников.
В харківському музеї в хронологічному порядку – за десятиліттями – демонструється комп’ютерна техніка і допоміжні приладдя різних виробників: тут можна побачити перший комерційний персональний комп’ютер Pentium-2, радянську електроніку МК90 (це програмований калькулятор). Також тут представлена станція, за допомогою якої графічні дизайнери створили магістра Йоду з легендарних «Зоряних воєн», а Apple-мани тут зможуть потримати першу модель iPhone. Найбільше бажання музейників – придбати для харківської колекції перші радянські ЕВМ – електронні обчислювальні машини, до речі, ними цікавляться так само і в Каліфорнійському музеї.
Радянська архівна хроніка зберегла нам кадри величезних електронних обчислювальних машин. І от що цікаво, старт комп’ютерних технологій в СРСР давав ще вождь совєтів Йосип Сталін і його поплічник Лаврентій Берія, створюючи спеціальні інститути, лабораторії в Москві та Києві.
Саме в столиці УРСР 1950 року винайшли першу не тільки в Радянському Союзі, а й на європейському континенті «малу обчислювальну машину»
Саме в столиці УРСР 1950 року винайшли першу не тільки в Радянському Союзі, а й на європейському континенті «малу обчислювальну машину». МЕМС змогла розв’язати задачу зі знаходження коренів диференціального рівняння. А створили її вчені інституту електроніки АН УРСР, під керівництвом інженера, електротехніка, академіка Сергія Лебедєва. Машина Лебедєва виконувала 3000 операцій на секунду і мала 6 тисяч вакуумних ламп. Засновник комп’ютерних технологій СРСР, визнаний у всьому світі науковець створив і запустив 18 електронно-обчислювальних машин, 15 із них переросли у серійне виробництво. Найвідоміша – і вже серійна – машина Дніпро. А радянським комп’ютером уже третього покоління називають електронну машину «МИР» – її конструктор теж київський науковець Академік Віктор Глушков, його ім’я тепер носить інститут Кібернетики Національної академії наук України. До цієї ЕВМ команди інформацію вводили через пристрій, схожий на друкарську машинку.
Головним завданням ЕВМ було робити розрахунки для оборонки, атомників, ракетно-космічної галузі СРСР. І тільки на другорядному плані були персональні комп’ютери для звичайних людей
Безперечно головним завданням ЕВМ було робити розрахунки для оборонки, атомників, ракетно-космічної галузі СРСР. І тільки на другорядному плані були персональні комп’ютери для звичайних людей. Допитливий Антон Трубников каже, що персональний комп’ютер для радянського хлопчика – то була фантастична розкіш.
Треба зробити виставку про перших інженерів, техніків, програмістів і назвати прізвища українських першопрохідців у комп’ютерному розвиткуАнтон Трубников
«Я навіть і не чув у своєму радянському дитинстві про існування персональних домашніх комп’ютерів. Мій перший комп’ютер – це ZX Spectrum». Його збирали наші радянські інженери, але ж то не наша розробка. Коли точаться дискусії, а чи можна вважати радянські комп’ютери авторськими винаходами, чи це калька з європейських брендів, то я завжди кажу: «Як і зараз, все було дуже інтегровано. Пригадайте, як уперше було винайдене радіо і телебачення. Приблизно одночасно в кількох країнах світу. Я вважаю, що радянські ЕВМ мали якусь велику відмінність від європейських комп’ютерів. Але наразі я в цьому не є фахівцем. Ми обов’язково зробимо музейне розслідування. Треба зробити виставку про перших інженерів, техніків, програмістів і назвати прізвища українських першопрохідців у комп’ютерному розвитку», – каже Антон Трубников.
На фінальному стенді музейної експозиції стоїть скляний куб – порожній. Як сподіваються автори задуму, тимчасово порожній.
Ми хочемо надихнути людей, щоб вони створювали щось своє, таке що може змінити світ і людейОлександр Коваленко
«Останній наш експонат – порожній скляний куб – символізує, що тут може бути ваше досягнення. Ми хочемо розповісти не тільки історію, як розвивалося програмне забезпечення, апаратні компоненти, ми хочемо надихнути людей, щоб вони створювали щось своє, таке що може змінити світ і людей. Це наш головний меседж», – усміхається Олександр Коваленко.
Його колега Антон Трубников додає, що переконаний: українці мають великий потенціал у створенні як якісного програмного забезпечення (що успішно презентують на міжнародному ринку в IT-сфері, їхніми послугами користуються великі світові корпорації), так і в розробках ґаджетів. Але для українських фахівців пріоритетним має бути написання софту, переконаний керівник IT-компаній Антон Трубников.
«Важливо, щоб люди розуміли: ні, ми ніколи тут не зведемо Кремнієву долину. І ніхто її більше ніде не збудує. Цей час уже минув. Наразі, багато стартапів не бажають працювати в долині. Я вважаю, йде ера комунікацій. Минає 5 років, як ми спілкуємося за допомогою веб-чатів, відео-чатів, мессенжерів, соціальних мереж тощо. Люди вже думають, працюють у масштабах планети, стираються межі в працевлаштуванні. Я сподіваюся, що ми будемо одними з перших і найуспішніших із тих, хто зможе працевлаштовувати людей в Україні, але платити їм зарплатню, ніби вони живуть у Каліфорнії чи в Нью-Йорку. Я розумію, що це є така фантастика, але майбутня Кремнієва долина буде в інтернеті, як-то кажуть в «хмарних» (сервісах).»
Слухайте докладнішу радіоекскурсію в аудіоподкасті «Радиво», гостем якої є IT-бізнесмен, співзасновник музею «Програмного забезпечення і комп’ютерів» Антон Трубников.
«Радиво» – програма про незвичайних-звичайних українців. Звучить щосуботи о 17:08 в ефірі радіо «Ера-FM» та в аудіоподкастах на сайті Радіо Свобода.
Розповідайте програмі «Радиво» про себе, своїх друзів і колег, які мають цікаві ідеї, проекти, зрештою не стоять на місці, а повсякчас розвиваються: Vol.noskov@gmail.com
