Емігрувати чи залишатись? Це питання стало ключовим у свіжій колонці головного редактора видання «Дзеркало тижня» Юлії Мостової. Текст розпалив справжні дискусії у соцмережах.
«Я хочу втекти. Але… я залишуся. Тому що найтемніше перед світанком. А я знаю, що він почнеться ще в цьому десятилітті, – стверджує журналістка і додає. – Я знаю, що всі чудово впораються без мене. Але я не поїду. Мені нікого там любити. Ні в кого вірити. Ні за кого рвати серце. Хай воно порветься тут».
У частини аудиторії ці слова знайшли відгук. Хтось теж залишається, щоб «побачити схід сонця і розквіт нації»:
Хтось вважає текст глибоким через те, що колонка «не скільки про політиків, скільки про нас з вами»:
Є ті, хто називає резонансну колонку Юлії Мостової «сильним суспільним рушієм», який «якраз вчасно» з’явився:
Є навіть ті, хто порівняв журналістку через написане з Емілем Золя:
Однак є і чимало тих, кому викладена Мостовою позиція не сподобалася. Одні звинувачують журналістку у надмірній кількості пафосу:
Інші – у «маніхейському радикалізмі» та «згущенні всіх напівтонів і суперечностей до простого чорно-білого протиставлення», через що, на їхню думку, оновлення країни головний редактор «Дзеркала тижня» та її симпатики змушені будуть чекати «не до кінця наступного десятиліття, а рівно до другого пришестя Христова»:
Також опоненти Мостової наголошують, що «поділ в країні – не в тому, хто виїде чи хто залишиться. Поділ є на тих, хто бере відповідальність на себе і тих, хто у всьому звинувачує інших»:
Хтось вважає, що саме такі тексти – одна з причин відставання країни у розвитку:
Між тим саме в тому, що колонка Юлії Мостової викликала такий суспільний резонанс, деякі і бачать головну цінність написаного:
І радять у будь-якому разі не оминати текст:
А поки прихильники та противники позиції, викладеної Юлією Мостовою, продовжують суперечки, частина користувачів не втрачає зайвого приводу для жартів:
У будь-якому разі, де бракує коми у фразі «Залишитись не можна поїхати», кожен вирішує сам.
