Уряд не знає, скільки є чиновників і які в них зарплати – експерт

В Україні відсутня єдина база держслужбовців, яка б показувала, скільки працівників в якому міністерстві і яку зарплатню отримують. Водночас і сам держслужбовець відчуває, що його ініціатива не цінується, а 70% невисокого заробітку залежать від особистого ставлення керівництва – так пояснюють експерти низьку ефективність роботи посадовців у державних установах. Ситуацію має змінити новий закон «Про державну службу», але до його остаточної імплементації ще мінімум півтора року.

Українські посадовці нижчої ланки отримують неприпустимо мало, більше того, принципи нарахування зарплатні не мотивують їх до розвитку та до участі у реформуванні країни. Таких висновків дійшла низка українських експертів, зокрема – представники Центру економічної стратегії.

Заступник директора Центру соціальних і трудових досліджень Захар Попович, загалом визнаючи низьку ефективність українських держслужбовців, радить починати з підвищення зарплатні.

«Специфіка більшості установ, з якими найчастіше стикаються прості громадяни – це дуже низькі зарплати. Взагалі незрозуміло, за які гроші ці люди живуть. Тому вимагати від них високої кваліфікації та продуктивності праці дуже важко», – зазначає він.

Цьому має зарадити новий закон «Про державну службу», ухвалений ще в 2015 році. Голова Національного агентства України з питань державної служби Костянтин Ващенко звертає увагу на те, що до початку реформування цієї сфери офіційна заробітна платня деяких службовців могла бути меншою за мінімальну заробітну плату.

«На початку 2015 року посадовий оклад спеціаліста районної державної адміністрації був на рівні 700-800 гривень при тому, що мінімальна заробітна плата була понад 1300 гривень, – говорить він. – Сьогодні заробітна плата цього ж держслужбовця сягає п’яти з половиною тисяч гривень. Вперше за 26 років незалежності ми маємо реальні конкурси на державні посади».

Важливою зміною Ващенко називає зміну співвідношення обов’язкових та додаткових виплат.

«Якщо взяти за 100% заробітну плату держслужбовця, то обов’язкові виплати – посадовий оклад, вислуга років та ранг – складали трохи більше 30%. Решту складали премії, доплати, додаткові стимули», – пояснює держслужбовець. Такий порядок нарахування заробітної плати узалежнював працівників від безпосереднього керівництва і робив його головним завданням особисту лояльність, вважає він.

Закон «Про державну службу» передбачає дзеркальну зміну цієї пропорції: 70% суми, яку отримує працівник державної установи, складатиме гарантована заробітна плата, решту – премії. Зараз, під час перехідного періоду, співвідношення складає 60% на 40%, каже Ващенко. «Але треба зрозуміти, що й ці премії повинні виплачуватись за зрозумілими, прозорими правилами», – наголошує він.

При цьому голова агентства з питань держслужби не схильний вважати, що в українських держустановах роздуті штати. «Якщо порівняти з кількістю населення, то в тій же Польщі, Чехії, Німеччині їх (чиновників) більше, ніж у нас. Але наші державні структури досі виконують багато непотрібних або відверто шкідливих функцій. Має відбутися функціональна дерегуляція, усунене дублювання між різними структурами», – впевнений він.

На заваді таким змінам стоїть відсутність єдиної бази держслужбовців, впевнена експерт Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій.

«Досі немає єдиної чіткої бази, яка б показувала, скільки працівників в якому міністерстві працює і яку зарплатню вони отримують, щоб уряд міг порівнювати і бачити, хто на яких посадах скільки отримує і який функціонал виконує», – нарікає вона.

Експерт впевнена: скорочувати державний апарат та підвищувати заробітну платню тим, хто залишиться, можна буде лише після аналізу функцій, які виконують працівники різних відомств, та усунення дублювань між різними міністерствами.

Не всі експерти, які аналізують ефективність державного апарату, вбачають основну проблему в маленьких зарплатнях. Так, менеджер групи «Публічна адміністрація» Реанімаційного пакету реформ Сергій Сорока пропонує звернути увагу на особисті якості посадовців на місцях.

«Питання у кадрах, у людях. Оскільки 25 років у державній службі відбувався так званий «негативний відбір» і залишалися там здебільшого дві категорії людей. Перша категорія: не висовуйтеся, робіть собі якусь «текучку» і не заважайте іншій категорії «тирити», – пояснює Сорока. – Наскільки правильно іде реформа системи оплати праці службовців? На мою думку, правильно. Маємо перехідний період до кінця 2018 року».

Костянтин Ващенко зауважує, що після Революції гідності в державні установи прийшло багато нових, мотивованих людей, хоча погоджується: їхньому розчаруванню сприяли не тільки низькі зарплати, а й надмірна зарегульованість систем, в яких вони хотіли працювати.

«Вони потрапили в нереформовані міністерства, де існувала незрозуміла процедура прийняття рішень, де все було зорієнтовано на процес, а не на результат, – пояснює він. – Якщо людина, працюючи у відомстві, розуміє, що її ініціатива та аналітичні здібності нікому не потрібні, а головне завдання – вчасно написати листа чи підготувати якийсь папір на підпис – звичайно, з часом це перетворює людину на гвинтик у певних процесах, результати яких вона часто й не бачить».

Ващенко переконаний, що реформа державної служби повинна включати також зміну підходу до прийняття рішень в держустановах: «Ініціативи людей повинні підтримуватися, процедура прийняття рішень – відбуватися в тому числі з залученням експертів», – каже він.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі