Правозахисники і держава просять світову спільноту, зокрема керівництво США, допомогти звільнити з російських тюрем і повернути додому десятки українських бранців. Після кількох успіхів минулого року, ця справа загальмувалася. Адже механізму повернення щонайменше 44-х людей, які за політичними мотивами опинилися за гратами в Росії та окупованому Криму, а також щонайменше 128 людей, які утримуються в полоні на окупованій території Донбасу, так і не було знайдено, говорить правозахисниця, голова організації «Центр громадянських свобод» та координатор громадської ініціативи «Євромайдан SOS» Олександра Матвійчук.
Люди, ув’язнені за сфабрикованими кримінальними справами в Росії і в окупованому Криму, не підпадають під дію мінських домовленостей
– Після звільнення кількох людей зі списку «Let my people go», всі сподівалися, що повернення додому Надії Савченко, Юрія Солошенка, Геннадія Афанасьєва покладе початок системи, за якою будуть звільнені всі решта 44 людини зі списку. Але, на жаль, цього не сталося. І зараз ми можемо говорити про те, і змушені констатувати, що ситуація зі звільненнями знаходиться у глухому куті. Люди, ув’язнені за сфабрикованими кримінальними справами в Росії і в окупованому Криму, не підпадають під дію мінських домовленостей.
Про це чітко заявив Володимир Путін минулого року, коли президент України Петро Порошенко ставив це питання в «нормандському форматі». І, виходить, що немає жодного майданчика, на якому б комплексно обговорювалися, дискутувалися б і вирішувалися ці питання. Це величезна проблема.
Саме тому «Євромайдан-SOS», який веде кампанію «Let my people go», а також родичі політв’язнів підготували листа до одного з гарантів Будапештського меморандуму – до США, оскільки ці люди де-факто стали жертвами цієї гібридної війни, яку розпочала Російська Федерація. І цей лист нещодавно був переданий президентом України віце-президенту США Майку Пенсу.
– Виглядало так, що перших обранців передали в порядку обміну на російських солдатів, яких впіймали на Донбасі. Тепер з’явся ще один полонений – Віктор Агеєв. Чи це є єдиний спосіб обміняти його на когось іще з українських обранців, чи цей шлях – в нікуди?
– Складно робити прогнози. Тому що треба розуміти, що для Кремля люди не мають ціни. І якщо навіть подивитися на суть перемовин стосовно звільнення полонених на Донбасі, то стає очевидно, що Росія не хоче міняти людей на людей, що вона вимагає за їх звільнення певні політичні поступки. Наприклад, мова йде про проведення тотальної амністії представників незаконно озброєних формувань, які вчиняли воєнні злочини. Або мова йде про те, що Україна має визнати проведення виборів на окупованих територіях, в умовах, коли людина просто за критичний пост у Facebook може бути викрадена і запроторена в підвал.
Це ускладнює будь-які передбачування цієї ситуації. Розглядають варіанти обміну. Але для цього, в тому числі в російському суспільстві, має бути більше інформації про затриманих російських військовослужбовців, які незаконно знаходилися на території України, та вели війну проти громадян України за неофіційним наказом Кремля.
– Якщо говорити про попередні досвіди звільнення політичних в’язнів у світі, звичайно, що ситуація кожного разу є іншою, але які кампанії Ви визначили б як успішні, і які могли б бути прикладом для України?
– Моя суб’єктивна думка – наші міжнародні партнери не використовують всі надані їм важелі впливу на Російську Федерацію, щоб змусити Путіна звільнити незаконно утримуваних осіб. Єдине, що очевидно – це підходи, як мають проходити ці звільнення.
Мова має йти про одномоментне звільнення всіх людей, які утримуються всіма сторонами
Я би звернула увагу на те, що термін «обмін» з’явився в практиці виконання мінських домовленостей, а насправді, мова має йти про одномоментне звільнення всіх людей, які утримуються всіма сторонами. Бо от цей «обмін» перетворив цю процедуру в якусь торгівлю.
Основний підхід успішних практик, які ми вивчали, полягають у тому, що має бути не «обмін», а одномоментне звільнення. І про це мають йти перемовини, і на ньому мають наполягати міжнародні партнери.
– Наскільки Ви покладаєтеся на допомогу російської сторони? Я маю на увазі російського громадянського суспільства.
Важливо, щоб людину не катували. Важливо, щоб в неї був доступ до незалежного адвоката, медичної допомоги – все це ми, як українські правозахисники не можемо зробити
– Я мала би відзначити, по-перше, мужність наших російських колег, які допомагають нам в цьому питанні, і навіть не в питанні впливу, бо, вони мають мало впливу на керівництво Російської Федерації. Але треба розуміти, що поки не прийшов момент звільнення, є багато інших потреб, з якими людина стикається, будучи в ув’язненні. Наприклад, важливо, щоб людину не катували. Важливо, щоб в неї був доступ до незалежного адвоката, медичної допомоги – все це ми, як українські правозахисники не можемо зробити, контролювати. І тут нам на допомогу приходить російське громадянське суспільство. Багато інформації, яку ми маємо про стан і умови перебування ув’язнених – саме від них.
– Що можуть зробити українські правозахисники для тих росіян, які потрапляють у подібну ситуацію? Я маю на увазі зараз звинувачуваного у виробництві порнографії російського історика Юрія Дмітрієва. Я знаю, що Ви підписували лист на його підтримку. Але чи може українська держава зробити більше для таких людей?
– Я би сказала, що українська держава, і в першу чергу українське громадянське суспільство, не може, а має зробити більше, оскільки серед сотень людей, які переслідуються за політичними мотивами у Російській Федерації, я маю на увазі громадян, власне, самої Російської Федерації, є ще люди, яких переслідують саме за їх підтримку України, за невизнання анексії Криму, і за те, що вони виходили на одиночні пікети або публічно заявляли свою позицію несприйняття гібридної війни https://www.radiosvoboda.org/a/28543038.html, яку Російська Федерація веде на Донбасі. І мені дуже прикро констатувати, що українське суспільство про цих людей не знає, не пише і навіть на публічному рівні їх не підтримує.
Україна має пам’ятати про гасло «За нашу й вашу свободу» і цих людей, в тому числі, хоча б на символічному рівні підтримувати
Приклад Дарії Полюдової, яка відбуває покарання у колонії поселення. Ми намагалися скласти список таких людей, які зазнали політичних переслідувань, зокрема і позбавлення волі, таких мір покарань. І серед тих мотивів, які їм висувала російська влада, були в тому числі явно окреслений мотив підтримки України, і ми їх знайшли більше сорока людей. Це верхівка айсберга. Це тільки ті, які от нам вдалося надійно відстежити. І Україна має пам’ятати про гасло «За нашу й вашу свободу» і цих людей, в тому числі, хоча б на символічному рівні підтримувати.
