Україні разом з партнерами слід розробити план на випадок відкритої агресії Росії. Про це зауважив голова Громадської ліги «Україна – НАТО» Сергій Джердж, коментуючи інформацію про концентрацію російських військ поблизу України. За оцінкою експертів, нині вона є вищою, ніж у 2014 році. Крім того, і в політиків, і в експертів занепокоєння викликають спільні російсько-білоруські військові навчання «Захід-2017» у вересні цього року в Білорусі. Саме тому країни НАТО і ЄС повинні мати наперед готові рішення, і Україна має над цим зараз активно працювати, додав експерт. Про те, чи усвідомлюють керівники НАТО, чим загрожує нинішня ситуація не лише Україні, а й усій Європі, як стримати агресію Росії і чим уже допомагають Україні держави-партнери, Сергій Джердж розповів в ефірі Радіо Свобода.
– Чорногорія офіційно стала членом НАТО. «Двері НАТО залишаються відчиненими», – у цьому зв’язку заявив генеральний секретар альянсу Єнс Столтенберґ. Ми вже не перший рік чуємо, що двері в НАТО відчинені. Чому Україна так і не ввійде у ці двері?
– Свого часу таке вікно можливостей було більш відкрите, але Росія зробила все для того, щоб цього не сталося. Через свою пропагандистську машину, через політичні кола Німеччини, Франції вона вела таку політику, що вступ України до НАТО погіршить стосунки з Росією, а мир і спокій буде, лише якщо Україна залишиться поза альянсом.
Але досягнувши того, що Україна стала позаблоковою, нейтральною державою, відрізала себе від допомоги, Росія спокійно розпочала свою гібридну війну. Нейтралітет, позаблоковість не тільки не захищає, а й, навпаки, спонукає до ще більшої агресії. Зрештою, Україна позбулася цього статусу з 2014 року і закріпила свій курс до НАТО (цей курс наразі законодавчо не закріплений – ред.). Це процес тривалий і потребує часу, адаптації України до стандартів, які висуває НАТО.
– Як на сьогодні виглядає співпраця української армії зі структурами НАТО?
– Ми є членами програми «Партнерство заради миру», тобто ми в статусі особливого партнера НАТО. І ми хочемо бачити підтримку сьогодні, коли нам важко, і НАТО її надає. За всі ці роки війни лише США надали нам на різні безпекові програми матеріально-технічну допомогу на суму близько 760 мільйонів доларів.
Сьогодні цей діалог з НАТО, ця «риторика», як дехто її називає, допомагає нам, тому що це практична співпраця, спільні маневри, інструктори. Я впевнений, що саме завдяки такій співпраці ми маємо менше вбитих і поранених сьогодні.
– Під прикриттям спільних військових навчань Росії та Білорусі чи можливе посилення чи новий виток російської агресії?
Нам слід з країнами, які нам допомагають, розробити плани на випадок відкритої агресії Російської Федерації
– Звичайно, це небезпечно. Тут слід оцінити масштаби цих навчань, тому що це величезна кількість техніки, танків, зброї. Я думаю, нам слід з країнами, які нам допомагають, розробити плани на випадок відкритої агресії Російської Федерації. Нам важливо, щоб НАТО і ЄС мали наперед уже готові рішення, які б вони запустили в дію у разі початку широкомасштабної агресії. Це і посилення санкцій, і надання реальної допомоги, летальної зброї, і, можливо, участь цих країн у стримуванні Росії.
– Чи можуть бути залучені до воєнної допомоги Україні військові підрозділи країни НАТО без узгодження з самим Північноатлантичним альянсом?
– Кожна країна, що входить у НАТО, є суверенною і може приймати рішення самостійно. НАТО – це той майданчик, де відбувається координація всіх дій. Формально Україна не є членом НАТО, але є його партнером. Всі оцінюють небезпеку, яку несе війна в Україні.
Росія розпалює вогнище війни
Росія розпалює вогнище війни. Вона створює напругу на балтійському напрямку, в Чорному морі, продовжує війну в Сирії, втручається у виборчий процес у Франції, Німеччині, Нідерландах… Росія, зрештою, розпочала кібервійну проти США. Тому я думаю, що настав час створити міжнародну антипутінську коаліцію.
– Чи можливе створення і участь України в якихось інших військових альянсах поза межами НАТО? Наскільки фантастичною є ідея Балто-Чорноморського союзу, який став би «фортечною стіною» у захисті Європи від апетитів Росії?
– Справа в тому, що країни, які входять до цього союзу – Естонія, Латвія, Литва, Польща – є членами НАТО. І для них проводити захист через НАТО більш комфортно. Це наше бажання, щоб ця геополітична конфігурація існувала. Вона може бути успішною. Нам у цьому напрямку потрібно працювати, але не потрібно переоцінювати. Основна мета – все одно членство в НАТО. А діалог по лінії Балто-Чорноморських країн – це посилення, але не альтернатива.
– Чи може скластися ситуація, коли НАТО стане на захист України, яка не є членом альянсу? Якою б мала бути ця ситуація? Має початися широкомасштабний наступ російських військ, російські війська мають діти до Києва, просто вийти за межі Луганської та Донецької областей? Чи такого просто не може бути?
– У ЄС поставили декілька «червоних міток» для Росії. І це її стримує. НАТО вже долучився, тому що розірвав усі зв’язки з Росією, країни-члени НАТО припинили військово-технічне співробітництво. Вся електроніка, сучасні технології йшли з Німеччини, Франції – сьогодні їх уже немає. Це вже допомога Україні. Близько 11 країн допомагають нам у матеріально-технічній сфері.
– Росія робить провокації у різних місцях світу, гібридні війни, кібератаки. Як довго вистачить у Росії потужності для цього, і чим це може закінчитися?
– Є сучасні методи впливу – економічні санкції. Якщо європейці за сприяння США відмовляться від закупівлі російської нафти, наприклад, або від російського газу, ситуація для Росії може катастрофічно змінитися. Я думаю, що це оптимальний варіант. Сьогоднішніх санкцій недостатньо.
ПОВНИЙ ЕФІР «РАНКОВОЇ СВОБОДИ»:
