До Києва з візитом приїхав член парламенту Литви Юозас Олекас. Раніше він двічі обіймав посаду міністра оборони Литовської Республіки, 2006–2008 роки та 2014–2016 роки. Каже, що під час кожного з термінів на власні очі бачив російську агресію – спочатку в Грузії, а потім в Україні. Олекас має медичну освіту. Він народився в 1955 році в Красноярському краї, в Східному Сибіру, куди його батьків вислали за антидержавну діяльність. Лише після закінчення терміну заслання, Олекас вперше побачив історичну батьківщину. В інтерв’ю Радіо Свобода політик розповів про військові реформи в армії Литви, про допомогу українській армії та про ризики російської пропаганди в умовах спільного кордону з Калінінградом.
– Ви були міністром оборони під час перших років війни України з Росією. Як тоді допомагала ваша країна Українській державі, і чи є щось, що ви хотіли тоді зробити, але не встигли?
Ми передали деякі елементи летальної зброї. Їх пізніше використовували на фронті
– Так сталося, що коли я працював минулого разу міністром оборони, то почалася вже друга агресія Росії. Першу агресію я пам’ятаю за часів попереднього терміну – вона була проти Грузії. Другого разу ця агресія була проти України. Ми налагоджували стосунки між двома міністерствами оборони, ми передали деякі елементи летальної зброї. Їх пізніше використовували на фронті, на сході країни – захищали себе, захищали свою Батьківщину. Конкретизувати ми поки не можемо.
Також ми приймали поранених із України і приймали дітей із зони бойових дій
Литва також навчала українських військових – деякі приїжджали до нас, деяких навчали тут. Також ми приймали поранених із України і приймали дітей із зони бойових дій, які в нас могли відпочити.
Треба використовувати досвід, який українські військові отримують на передовій
Треба продовжувати співпрацю, працювати далі над спільною литовсько-польсько-українською бригадою. Також треба використовувати досвід, який українські військові отримують на передовій.
– За останні роки як змінилася литовська армія? Які напрямки після війни в Україні були підсилені, які недоліки довелося виправляти?
– Армія Литви стає стандартними збройними силами НАТО – починаючи з навчання, закінчуючи калібрами озброєння. Українські військові, наскільки мені відомо, використовують зараз зброю, деякі деталі якої виготовляє тільки Росія.
Зараз закінчуємо остаточний перехід на стандарти НАТО
Ми остаточно перейшли на стандарти НАТО за виключеннями гелікоптерів – в нашій армії досі використовують Мі-8 і Мі-17. Але їм залишилося не більше від кількох років. Це дає можливість більш ефективно вести бій і забезпечити захист військовослужбовців. Отже зараз закінчуємо остаточний перехід на стандарти НАТО. Литва стала членом Альянсу в 2004 році.
По-перше, ми підсилили протиповітряну оборону. По-друге, забезпечили армію протитанковою зброєю. Також закупили самохідні артилерійські установки калібру 155 міліметрів – ми побачили, що артилерія відновила своє значення як під час наступу, так і під час позиційної війни. Придбали також німецькі бойові машини, підсилили координацію управління військом і покращили засоби зв’язку.
– Як, на вашу думку, змінилася українська армія після війни?
– До агресії Росії ваша армія не була здатна давати відсіч ворогу, а сама Росія мала великий вплив на українську армія. З прикладів вдалого розвитку ваших збройних сил я можу згадати українські війська спеціальних операцій, нові процедури навчання солдатів. Це великий крок вперед.
Мені здається, що потрібно тепер, щоб командування працювало за західними стандартами, щоб підсилили сержантській корпус. Простір для дій ще є.
– Під час одного з ваших візитів в Україну йшлося про можливі закупівлі української зброї для Литви, але цього не відбулося. Чому?
Сьогодні разом із нами на території Литви служать військові з Німеччини, Норвегії і США
– Проблема полягала у відповідності озброєння до натовських стандартів. Поки що Україна не має техніки чи озброєння, яка б їм відповідала. Стратегія захисту нашої країни передбачає використання не лише національних збройних сил, а також армій інших країн. Сьогодні разом із нами на території Литви служать військові з Німеччини, Норвегії і США і щоб вони могли працювати із нашою технікою, вона має відповідати стандартам НАТО.
– До 2020 року міністр оборони України має стати цивільною особою, як і ви. Які недоліки і переваги в цього підходу?
– Якщо подивитися на європейські країни, на країни НАТО, то ми максимум побачимо міністрів оборони, які мали військовий досвід до призначення на посаду. В жодній країні той, хто служить у Збройних силах, не займає політичної посади. Це, по-перше, вимога демократії, а по-друге, це підсилює роль цивільної частини суспільства в обороні країни. Дуже важливим є зв’язок між цивільною і військовою частинами суспільства, важливим є також громадський контроль над збройними силами.
Проте в Литві всі міністри оборони були цивільними ще до вступу в НАТО. Наш перший міністр оборони, до речі, також був лікарем, як і я.
– В Литві немає великої кількості російськомовних жителів, які ідентифікують себе із Радянським Союзом. Для Латвії, наскільки мені відомо, це велика проблема.
У нас є українці, росіяни, поляки, євреї, білоруси та інші. Опитування кажуть, що у випадку російської агресії вони б захищали Литву
– У нас близько 7% громадян російського походження, вони доволі гарно інтегровані в наше суспільство. Так, російська пропаганда намагається знайти якісь групи людей, які б були проти. Але, згідно із дослідженнями, це їм погано вдається. Взагалі національних меншин в Литві близько 18% – у нас є українці, росіяни, поляки, євреї, білоруси та інші. Але опитування кажуть, що вони на нашому боці і у випадку російської агресії вони б захищали Литву.
Росія зараз рухається дуже слизьким шляхом між правдою і брехнею і звісно впливає пропагандою на населення. Ми намагаємось не робити свою пропаганду, намагаємося пояснювати людям. У 2014 році лише близько 30% литовців вважали, що Росія займається пропагандою, а в 2016-му – вже близько 70%.
Ми робили спеціальні буклети, видавали книги, брали участь в різних дискусіях і розповідали про ці моменти, по яких била російська пропаганда. Це і наша історія, і наші збройні сили, і наше членство в НАТО.
– Президент Петро Порошенко 16 травня обмежив в Україні діяльність російських компаній. Зокрема в список потрапили соціальна мережа «ВКонтакте», поштовий сервіс Mail.ru і корпорація «Яндекс». Чи використовували в Литві подібні заборони проти російської пропаганди?
Якщо у програмах брешуть про Литву, програми можуть закрити
– У Литві є спеціальна комісія з телебачення і радіомовлення. Вона має реагувати на пропагандистські дії Росії, І якщо у деяких програмах брешуть про Литву, програми можуть закрити. Ми не проти свободи слова, ми проти брехні.
– Чим ви займаєтесь зараз в парламенті?
– По-перше, я працюю в комітеті безпеки і оборони, по-друге, я заступник голови парламентської асамблеї в НАТО, і по-третє, я керівник парламентської групи «Україна-Литва». І нарешті я керівник комісії з історичної роботи – ми вивчаємо бої за незалежність і свободи після Другої світової війни, заслання литовців у Сибір і таке інше.
