(Рубрика «Точка зору»)
У самому серці Ужгорода, на площі Театральній, розташована імпозантна двоповерхова споруда колишнього готелю «Корона». Про цей заїжджий двір згадується ще в 1840-х роках. Тут був відомий ресторан, у залі якого відбувалося чимало пам’ятних міських подій. У 1910 році готель перебудували. За чеської влади у 1919-1939 роках він змінив назву з «Корони» на «Коруну». У радянські часи його перейменували на «Верховину». Але імпозантна будівля залишалася окрасою однієї з центральних площ міста, на якій відбуваються концерти, зустрічі Нового року, навіть політичні мітинги.
На жаль, кілька останніх років колишній готель-ресторан весь час перебуває в епіцентрі скандалів. Спочатку з’явилася інформація, що нові власники отримали «Корону» не зовсім прозоро і за заниженими цінами. Далі ужгородці стали свідками як пам’ятка архітектури місцевого значення просто знищується на очах, а на її місці споруджують щось зовсім інше. «Арт-бізнес центр» – як гучно декларують власники.
Від колишньої окраси міста залишилася буквально одна фасадна стіна, все решта – повністю змінено. Громадськість обурена таким варварством в історичному центрі міста. Адже бутіків, якими власники хочуть нафарширувати будівлю, вистачає на кожному кроці. За якихось сотню метрів розташований торговий центр «Едельвейс», в якого цілі поверхи вільні, бо бракує підприємців-орендарів.
Але зараз мова не про руйнацію споруди, якій за сотню років, під виглядом «реконструкції» чи «відновлення». Є ще один важливий нюанс – на самому верху фасаду будівлі власники хочуть встановити велику копію Свято-стефанівської корони, яка є одним із символів угорської державності. Власне корона з похилим хрестом вінчає герб Угорщини і символізує єдність угорського народу. Де корона святого Іштвана, там і Угорщина, – кажуть в народі.
За часи незалежності України Закарпаття нахлинула ціла лавина угорських пам’ятних знаків, меморіальних дошок і пам’ятників. Окремі з них стали причиною міжетнічного напруження і тривалих збурень. Як-от, пам’ятник 1100-річчю переходу угорських племен через Карпати, встановлений на Воловеччині. Його постійно паплюжать через явно невдале місце розташування – в районі, де угорців практично нема.
Оксана Забужко, яка нещодавно відвідала Закарпаття, висловилася про угорську пам’ятникоманію так: «Угорської символіки тут справді вражаюче багато! Мене в цьому сенсі потрясла Берегівщина. Там на кожному будинку – буквально, без перебільшень, установлені ці меморіальні дошки: тут жив та працював, чи тут зупинявся великий угорський письменник, чи культурний, чи історичний діяч. На третій день нашого перебування в Берегові я почала казати чоловікові, що ніколи не підозрювала, що в Угорщині аж стільки великих письменників! При всій моїй любові і пошанівку до угорської літератури, але щоб на кожному простінку оце чіпляти, ну даруйте, це занадто, і вже явно не з любові до культури роблено. Це просто та сама символічна мітка, яка для українця має означати принаймні наступне: «Вас тут не стояло»... Я свідома того, що йде війна, а це – складова отої самої інформаційної війни. Нам усім треба бути цього свідомими і думати, як захищатися. А головна форма захисту – це усвідомлення, що є моїм і де воно».
Що би сказала Оксана Забужко, дізнавшись, що над Ужгородом хочуть підняти корону угорських королів? До речі, вона на готелі «Корона» була, але дуже короткий час. Її встановили під час найбільшого хвилі угорського шовінізму на Закарпатті – у 1910 році, коли вже майже всі школи краю були переведені на угорську мову, а кирилицю для місцевих українців замінили латинкою. Однак після приєднання Закарпаття до Чехословаччини, символ угорської держави був знятий з готелю. Не відновили його угорці і після окупації краю у 1939-1944 роках. Таким чином за майже двохсотлітню історію готелю Свято-стефанівська корона вінчала його якихось десяток років.
Тепер же нові власники, які практично знищили пам’ятку минувшини, чомусь вирішили відновити на ній саме цей ідеологічний символ, який інакше як провокацією не назвеш. До речі, архітектори теж були не в захваті від цієї ідеї, про що зізнається в інтерв’ю один із власників будівлі Іван Волошин.
Угорська влада познімала пам’ятники, встановлені за чехословацької влади
Треба абсолютно не мати національної гідності, аби дозволяти такі речі в обласному центрі України. До слова, коли угорці повернулися на Закарпаття у 1938 році, то зняли пам’ятники, встановлені за чехословацької влади, в тому числі і закарпатським будителям. Єдиний пам’ятник, що вистояв від угорського «зачищення», був бюст Євгена Фенцика, журналіста і письменника ХІХ століття, та й то тільки тому, що його онук Степан Фенцик був членом угорського парламенту.
Тож обидві влади на Закарпатті – що угорська, що чехословацька – пильно стежили, аби не було увіковічнено чужої їм ідеології. А що українська? Знову промовчить, як це не раз уже було роблено? І провокація проти України вкотре буде успішно здійснена, як із пам’ятником угорським племенам на перевалі? І тисячам туристам гіди будуть показувати в Ужгороді не символи української державності, а святу корону угорців, яка вінчатиме одну з найважливіших площ міста?
Олександр Гаврош – письменник, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
