Як сприймати проміжне рішення Міжнародного суду в Гаазі, який не підтримав вимоги Києва щодо тимчасових заходів проти Росії в рамках Конвенції із заборони фінансування тероризму? Однак, при цьому гаазькі судді зобов’язали Москву припинити обмеження прав кримських татар і етнічних українців, відновити Меджліс і навчання українською мовою в окупованому Криму. Останнє стосується Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Радіо Свобода запросило до розмови доцента Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Антона Кориневича.
Україна – як держава позивач – повинна максимально намагатися використати всі можливі засоби і подати якомога більше прохань
– По-перше, слід зазначити, що юристи очікували на те, що Міжнародний суд ООН накладе певні тимчасові заходи щодо Російської Федерації. Тобто було очевидно, що у такого виду справах, коли порушується питання таких важливих конвенцій, особливо конвенцій щодо ліквідації всіх форм расової дискримінації, Міжнародний суд ООН – до ухвалення рішення по суті справи – застосує якісь тимчасові заходи. Те, що він наклав тимчасові заходи щодо конвенції з ліквідації всіх форм расової дискримінації, це не дивно і це абсолютно логічно. А з іншого боку, абсолютно логічно також і те, що Україна – як держава позивач – звичайно повинна максимально намагатися використати всі можливі засоби і подати якомога більше прохань.
Частина прохань щодо конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму були дуже розмиті. Важко було би слідкувати за виконанням цих тимчасових заходів. Скажімо, Росія повинна перекрити кордон, щоб не фінансувалися терористичні організації в Україні, щоб не надходила зброя
Щодо самого рішення, яке було, то воно для мене особисто не було сюрпризом. Тому що, якщо подивитися на те прохання щодо тимчасових заходів, яке подавала Україна, то було видно, що перша частина цих прохань щодо конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму – вони були дуже розмиті і вони були неконкретні. І важко було би слідкувати за виконанням цих тимчасових заходів. Скажімо, Росія повинна перекрити кордон або контролювати кордон, щоб не фінансувалися терористичні організації в Україні, щоб не надходила зброя, щоб не надходило фінансування. Яким чином і хто б це перевіряв? Це перший аспект.
Другим аспектом щодо цієї конвенції по боротьбі з фінансуванням тероризму є те, що президент Міжнародного суду Роні Абрагам зазначив, що Міжнародний суд призначає тимчасові заходи у тій ситуації, коли він бачить виключну необхідність саме зараз, саме у цей час накласти ці тимчасові заходи. Очевидно, що з конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму Україна не виклала або (я тут не звинувачую нікого у непрофесійності, але очевидно, що через особливість ситуації на Донбасі) ми не показали необхідності саме зараз накладати ці тимчасові заходи, чому це важливо, скажімо, для прав і свобод людини. Тому, звичайно, ми сподівалися, що по першій конвенції суд також накладе тимчасові заходи, але цього не сталося.
– Але щодо Криму – тут рішення Міжнародного суду, навпаки, на користь України!
Тут позитивні речі для України. Суд наклав на Росію зобов’язання не обмежувати права кримських татар і щодо продовження існування права на освіту українською мовою у Криму
– Абсолютно. Тут позитивні речі для України, так. Тобто, суд наклав на Росію зобов’язання не обмежувати права кримських татар щодо діяльності їхніх органів, влади – наприклад Меджлісу кримськотатарського народу – і щодо продовження існування права на освіту українською мовою у Криму, що теж є позитивна річ.
Звичайно, що Україна хотіла більше, звичайно, що ми сподівалися на більше, але ми чітко розуміли, що всі наші прохання Міжнародний суд не задовольнить
Що ж до того зобов’язання, крім того тимчасового заходу, який Міжнародний суд наклав на обидві сторони – і на Україну, і на Російську Федерацію, – що обидві сторони не повинні вчиняти дій, які би зашкодили використанню прав за цією конвенцією. Це теж логічно, тому що суд закликає сторони не порушувати цю конвенцію стосовно одна одної у цій конкретній справі. Тому, резюмуючи цей довгий виклад, звичайно, що Україна хотіла більше, звичайно, що ми сподівалися на більше, але ми чітко розуміли, що всі наші прохання Міжнародний суд не задовольнить. І вже те, що він схвалив ці тимчасові заходи і, зокрема, відзначив по суті у своєму рішенні, що заборона діяльності Меджлісу, визнання його екстремістською організацією – це неправомірно, і що кримські татари мають право на своє самоврядування, яке зокрема і реалізовано у діяльності Меджлісу, це безумовно позитивна річ.
– Але чи можна очікувати від Росії, що вона буде виконувати це рішення, чи воно суто символічне?
Рішення Міжнародного суду ООН, які б вони не були – чи рішення по суті, чи рішення щодо тимчасових заходів – вони є обов’язковими для сторін у спорі
– Я скажу так, що рішення Міжнародного суду ООН, які б вони не були – чи рішення по суті, чи рішення щодо тимчасових заходів – вони є обов’язковими для сторін у спорі. І за міжнародним правом Російська Федерація зобов’язана його виконати. Чи буде вона його виконувати на практиці, користуючись своїм привілейованим становищем у міжнародному праві, на жаль, яке вона має через свій статус постійного члена Ради безпеки ООН, нам з вами прогнозувати зараз важко. Для нас важливо, що з точки зору права це зобов’язання покладено на Російську Федерацію. І це зобов’язання вона повинна виконати. І це ще один камінчик, це ще один аргумент у портфоліо України в колекції наших аргументів проти Російської Федерації.
