Близько тижня залишалося служити двом бійцям батальйону «Донбас-Україна», загиблим біля Новолуганського 27 березня. Вони підірвалися на розтяжці. Побратими розповідають: у цій місцевості противник до позицій батальйону не підходить – гатять артилерією. Багатогодинні обстріли витримують не усі – деяких новачків доводиться переводити в тилові підрозділи. Але тримати опорні пункти є кому – в батальйоні багато ветеранів. Деякі воюють ще з 2014 року.
«Ось там вони загинули, – вказує на невеличку лісову посадку командир опорного пункту, сержант із позивним «Авер». – Ми трохи раніше там проходили і все було чисто. А потім вони туди пішли вдвох ще раз».
Загиблих звали Владислав Писаренко і Максим Наріжний. Обидва 1995 року народження, один – із Донецька, інший – із Сум. 27 березня вони вийшли на кілька сотень метрів у сіру зону і підірвалися на розтяжці. Обом до закінчення контракту залишалося служити близько тижня. Один із бійців навіть завершив оформлювати обхідний лист.
«Авер» воює не перший рік, до військкомату пішов навесні 2014 року. В складі тоді ще добровольчого батальйону «Донбас» він брав участь в боях за Іловайськ, потім воював у Широкині. Коли батальйон «Донбас» вивели з передової, «Авер» перейшов до Збройних сил України.
У цьому підрозділі багато ветеранів колишнього добровольчого «Донбасу». Хтось йде, хтось повертається, але знайомих тут завжди багато. До цього «Авер» воював у Мар’їнці, тепер утримує опорний пункт в районі Новолуганського на Донеччині.
«Сказав: «Та пішли ви!» – і вирушив добровольцем»
За загиблими сумують і інші бійці, зокрема – солдат із позивним «Італієць». Таке псевдо має, бо з 2008 до 2014 року жив в Італії: працював будівельником і навіть не думав повертатися в Київ. Каже: слідкував за подіями на Майдані, анексією Криму і початком конфлікту на Донбасі. А поїхати на війну спонукали події в Іловайську у 2014-му.
Запропонували поїхати на полігон вчитися два місяці. Я сказав: «Та пішли ви!» – і вирушив на фронт добровольцем«Італієць»
«Подивився, що хлопців там просто кинули, вони там в оточені опинилися, – розповідає «Італієць». – Я приїхав у Київ, пішов у військкомат і кажу, що хочу служити. Вони мені запропонували підписати контракт і поїхати на полігон вчитися два місяці. Я сказав: «Та пішли ви!» – і вирушив на фронт добровольцем».
Єдиним підрозділом, куди його взяли, був добробат ОУН. Коли спитали про бойовий досвід, «Італієць» вигадав собі участь в обороні Слов’янська. Своє справжнє бойове хрещення він отримав у Пісках. Саме там базувалися добровольці з ОУН і саме туди він хоче потрапити знову, вже у складі батальйону «Донбас-Україна». В підрозділі він – кулеметник ДШК, стріляє по диверсійно-розвідувальних групах противника.
Хто стріляє, визначають по влучності
До бойовиків від позицій «Авера» рукою подати. В бінокль можна роздивитися прапори проросійських бойовиків: на одній будівлі висить стяг російських десантників, а на іншій – Радянського союзу.
Попри заяви Росії й підтримуваних нею угруповань, мовляв, на позиціях на не підконтрольній території – лише місцеві «ополченці», «Авер» каже: проти них воюють і місцеві сепаратисти, і російські регулярна армія. Головним критерієм ще з 2014 року бійці досі вважають влучність пострілів.
Якщо поблизу бліндажів та окопів вибухи – це «шахтарі», а якщо влучають по позиціях – росіяни прийшли«Авер»
«Якщо поблизу бліндажів та окопів вибухи – це «шахтарі», а якщо влучають по позиціях – то це росіяни прийшли. Останні тижні бойовики підсилили обстріли, трохи «Градами» працювали, але, в принципі, все як завжди», – розповідає «Авер».
Сьогодні наблизитися до окопів бійців «Донбасу-Україна» бойовики намагаються рідше – після обладнання й укріплення вогневих позицій це практично неможливо.
«Коли ми тільки зайшли, то кожного дня близько 4-ї ранку вони їздили до своїх блокпостів по лісопосадці неподалік. Я одного разу взяв ручний кулемет, накрутив глушитель, вибіг і постріляв трохи по машині», – говорить боєць із позивним «Бандит». Він воює з 2015 року, пройшов бої в Мар’їнці, де раніше базувався «Донбас-Україна».
«Деякі одразу кажуть, що за Росію»
В умовах окопної війни стріляє переважно артилерія. Багатогодинні обстріли і «прильоти» мін та снарядів відлякують частину контрактників-новачків, які приходять до батальйону. Командир «Авер» не вважає це проблемою чи трагедією. Деякі з них хочуть бути солдатами, але не можуть.
Всі бояться, це нормально«Авер»
«Коли починається обстріл на годину-дві, то не всі можуть це витримати. В нас зазвичай переводять таких людей в тил – завжди потрібні кухарі, ремонтники, водії. Всі бояться, це нормально», – каже сержант.
Хтось приходить за грошима, визнає «Авер», але й такі бійці можуть добре воювати. 14 тисяч гривень, які отримують солдати на передовій, це великі гроші для жителів селищ і невеликих міст.
Батальйон «Донбас-Україна» зайняв позиції поблизу Новолуганського і саме місто лише в грудні 2016 року. До цього населений пункт був в «сірій зоні», ще раніше – під владою проросійських бойовиків.
«Тут хтось справді за Україну, а хтось тільки каже, що за Україну, поки не прийдуть бойовики. Деякі нам одразу обличчя кажуть, що Росію підтримують. Що з ними зробиш?» – запитує «Авер».
Напередодні президент України Петро Порошенко дав доручення Генштабу з 1 квітня припинити вогонь на Донбасі – з огляду на домовленості, досягнуті на переговорах у Мінську раніше цього тижня. Угруповання «ДНР» та «ЛНР» також заявили про намір виконати домовленості.
