Дитяча освіта за кордоном: як не втратити зв’язок з батьківщиною?

​Київ – Україна є домом постійним чи тимчасовим для великої кількості іноземців та національних громад, які хочуть зберігати свій зв’язок з батьківщиною та культурою своїх народів. Які можливості вони мають для цього, зокрема, в українській столиці?

Як говорять представники української єврейської громади, вони в Україні – вдома, а не в гостях впродовж багато століть. При цьому мало яка громада у світі може похвалитися таким збереженням зв’язку з традиціями свого народу, як євреї. Та в Україні це стало можливо тільки після набуття нею незалежності, хоча єврейські школи існували тут ще з часів Української Народної Республіки, за радянської влади їх було закрито.

Нині єврейські школи та значну частину системи єврейської освіти в Україні фінансує держава Ізраїль, вона оплачує роботу навчальних закладів та курсів з вивчення івриту різних рівнів. Крім цього, в Україні розвинена мережа єврейських середніх і вищих навчальних закладів, які фінансують меценати або релігійні громади. Наприклад, міжнародний благодійний фонд «Міцва 613» та київська єврейська громада підтримують навчально-виховний комплекс з однойменною назвою.

Як повідомила Радіо Свобода директорка комплексу Наталя Бабенко, цей заклад має ліцензію Міністерства освіти і працює в освітньому полі України. Усі загальноосвітні дисципліни учні вивчають українською мовою, школа працює за державними навчальними планами і програмами, затвердженими Міністерством освіти України. А по закінченні навчального закладу діти отримують відповідний документ від Міносвіти, каже Бабенко.

«Усі діти, які у нас навчаються, починаючи вже з дошкільного структурного підрозділу, себто з дитсадка, вивчають чотири мови – це українська, основна мова викладання; російська мова як курс за вибором, починаючи з другого класу, у других і четвертих класах є гурток – 1 година російської мови і російського читання; також вчимо англійську мову та іврит, починаючи з нашого дошкільного підрозділу», – зазначила Бабенко.

Оскільки «Міцва 613» заснована благодійним фондом, вона не має державної підтримки. Як роз’яснила Наталя Бабенко, освітній комплекс функціонує завдяки благодійним внескам та за рахунок коштів благодійного фонду, який утримує інфраструктуру школи. А це чимала сума, адже у цьому навчальному році у школі навчаються понад 80 учнів, а у дитячому садку – 65 діток.

«Стосовно допомоги держави (України – ред.), то до сьогодні наш навчальний заклад її не отримував. Тобто, немає забезпечення підручниками, ні якоюсь шкільною художньою літературою, нема підтримки в організації харчування дітей. Фактично все лягає на плечі засновника», – поінформувала Бабенко.

Учні «Міцви 613» задоволені рівнем освіти, який здобувають у цій школі: серед школярів – лауреати і переможці різних наукових олімпіад та конкурсів.

«Я особисто – учасниця і переможець кількох олімпіад, у моєму класі є автори наукових робіт, які відзначені Міністерством освіти», – пояснила у розмові з журналістами одна зі старшокласниць Яна.

Подібні школи, засновані благодійними фондами та (або) єврейськими релігійними громадами, працюють в інших містах України. Так, для того, щоб навчатись у приватній єврейській школі «Ор Менахем» у Вінниці, діти з єврейських родин їдуть із довколишніх населених пунктів. Це безкоштовна школа – підручники, шкільне обладнання, проживання, їжу, літній табір оплачують єврейська громада і меценати. Батьки допомагають закладу лише за власним бажанням, про це журналістам повідомив директор школи Валерій Ніколаєць.

Польща: уряд фінансує Шкільний консультаційний пункт при посольстві у Києві

Попри те, що польська громада також має глибоке коріння в Україні, освітою маленьких українських поляків та дітей поляків, що тимчасово живуть в Україні, також опікується польська держава. Так, уряд Польщі фінансує Шкільний консультаційний пункт при польському посольстві в Україні, який працює у приміщенні однієї з київських середніх шкіл. Цей центр діє понад 17 років, там працюють польські освітяни, які викладають такі дисципліни, як польська мова і література, історія Польщі, математика, географія з елементами природознавства, суспільствознавство і релігія, яку викладають як факультативний предмет.

Як повідомила Радіо Свобода керівник Шкільного консультаційного пункту при польському посольстві в Україні Уршуля Петренко, у навчальному центрі отримують освіту діти громадян Польщі, які тимчасово проживають в Україні, і діти польського походження з України, які добре володіють польською мовою.

«Років зо двадцять тому подібні пункти почали створювати при посольствах Польщі для дітей представників польського дипломатичного корпусу або фірм, котрі співпрацювали з Україною. Спершу у нас вчились тільки польські діти, котрі з батьками тимчасово перебували в Україні. Але на сьогодні таких дітей значно менше, натомість до нас приходять вчитись діти зі змішаних польсько-українських сімей і діти з українських родин», – розповідає Петренко.

Освітяни й учні Шкільного консультаційного пункту підтримують проекти з розвитку польської освіти в Україні, а його учні часто беруть участь у Всеукраїнському диктанті з польської мови «Ja Piszę, Ty piszesz, My piszemy po polsku....». Диктант ініціюють міжнародний фонд «Свобода і демократія» спільно з польський центром за підтримки польського Сейму та уряду. Так, у квітні 2016 року диктант писали у 13 містах України, у ньому взяли участь усі охочі.

Міжнародні школи для дітей дипломатів

В останні роки популярності серед дітей з родин дипломатів (як і серед українців середнього класу) набули так звані міжнародні школи. Подібні школи працюють в Україні. У Києві, серед інших, є Британська міжнародна школа – приватний освітній заклад, де об’єднані освітні програми України та Великобританії, при цьому предмети викладають англійською мовою.

Діти-громадяни України вивчають предмети, передбачені навчальною програмою Міністерства освіти і науки України; діти-іноземці вивчають міжнародну програму, складену з предметів, передбачених британськими навчальними програмами. По закінченні школи випускник отримує сертифікат міжнародного зразка і продовжує навчання або на батьківщині, або у західних університетах.

У міжнародних школах та у школах для дітей з різних національних громад учні з різних країн, які представляють різні народи і культури, формують новітній гуманітарний простір, в якому нема ворожнечі і мови ненависті, пояснив журналістам вчитель Джон Томпсон. Тут виховується повага до свого і розуміння чужого, каже вчитель.

«Я люблю такі міжнародні освітні центри, люблю бути їхньою частиною, адже такі освітні центри виховують нове покоління, котре матиме досвід взаємної поваги між дітками з різних країн, це унікальний досвід для них», – упевнений педагог, чия держава та меценати не шкодували грошей та зусиль на створення якісної освіти вдома і за кордоном.