В Україні відбувається справжня профанація вищої освіти. Так вважає засновник перших на пострадянському просторі відкритих онлайн-курсів Prometheus Іван Примаченко. Він іронізує: було б краще просто роздруковувати дипломи і роздавали їх всім, хто закінчив школу. Люди тоді б не витрачали 6 років на беззмістовну імітацію навчання, держава б не витрачала мільярди гривень, а змогла б сконцентрувати їх у справжніх вишах для тих, хто реально її потребує. За словами Примаченка, без реформи на вищу освіту в Україні чекає інституційний колапс.
В більшості топів ВНЗ світу жодного українського – нема. В деяких, наприклад, QS ТОП (World University Rankings) є, але десь ген-ген внизу рейтингу.
Студенти ж стають все більш незадоволені рівнем вищої освіти та обирають навчання закордоном. За 5 років, з 2010 до 2015, кількість українських студентів за кордоном збільшилася удвічі – з 28 тисяч студентів до майже 60.
Крім того, більшість студентів оцінили якість вищої освіти в Україні нижче від середнього – у 2,8 бала за 5-бальною шкалою; ця оцінка істотно нижча за ту, що була у 2011 році (3,5 бали).
Є велике за українськими мірками фінансування, прийнятне для старого покоління. І іде імітаційний процес. Одні вірять, що чомусь навчають, інші роблять вигляд, що чомусь навчаються, і наче вірять, що їх навчають.Іван Примаченко
«Зручна ситуація: є велике за українськими мірками фінансування, прийнятне для старого покоління. І іде імітаційний процес. Одні вірять, що чомусь навчають, інші роблять вигляд, що чомусь навчаються, і наче вірять, що їх навчають. А суспільство робить вигляд, що вірить, що це все – навчання, і зі своєї кишені платить податки», – пояснює ситуацію, що склалася у вищій освіті України Іван Примаченко.
Виклики часу
Вища освіта стає все більш і більш потрібною – у більшій кількості сфер. Водночас вона має бути не такою, як раніше.
Ми самі готуємо дітей, студентів, щоб вони були знищені новим поколінням машинІван Примаченко
«Наші школи і університети навчають дітей тому, що чудово вміють машини. Фактам і алгоритмічному вирішенню завдань. Машини ж можуть оперувати майже безкінечною кількістю фактів, що значно перевищує людські можливості. Ми самі готуємо дітей, студентів, щоб вони були знищені новим поколінням машин. Ми не можемо і не маємо конкурувати з машинами за це. Бо ми програємо. Люди ж мають сконцентруватися на творчих завданнях, які потребують винахідливості, створенні принципово нових проривів у науці, технологіях, мистецтві. На взаємодії з іншими людьми», – вважає фахівець.
Крім того, машини знищують цілі професії. Наприклад, скоро десятки мільйонів водіїв всього світу опиняться на вулиці, бо їх замінять роботизовані авто. А в Парижі вже запустили маршрути із безпілотними автобусами.
Сучасний світ змінюється дуже швидко і кожному з нас потрібно за ним встигати. І розвиток комп’ютерів і роботів ставить нас перед іншим викликом часу – необхідністю вчитися постійно і впродовж всього життя.
Як і чому вчитися, щоб стати успішним?
- Основна навичка ХХІ століття ‒ вміти самостійно вчитися.
- Сучасна людина не може припинити навчатися після закінчення вишу чи школи. Сьогодні знання застарівають кожні 5 років. Тож вчитися потрібно постійно.
- Критично мислити. Щоб зрозуміти, що російські «розп’яті хлопчики» ‒ це фейк.
- Не здаватися, якщо щось не вдається. Адже невдача ‒ це досвід.
- Розуміти, що талант – це міф! Адже чудо-хімічному сну Менделєєва передували десятки років напруженої праці.
Українська ж вища освіта не встигає за світовими трендами. Їй необхідні негайні реформи, впевнений Примаченко.
«Більшість вищої освіти в Україні – це профанація. Це взагалі не вища освіта. Було б краще для держави, для людей, щоб просто роздруковували дипломи і роздавали їх всім, хто закінчив школу. Люди не витрачають 6 років на беззмістовну імітацію навчання, а держава не витрачає мільярди гривень, може сконцентрувати їх у справжніх вишах і дати нормальну освіту тим, хто реально її потребує», – каже він.
Що ж потрібно українській вищій освіті, на думку фахівців? Це, зокрема:
- Більше і ефективніше фінансування
- Кваліфіковані мотивовані викладачі
- Незалежність вишів
- Змішане навчання та технологічні зміни
- І загалом – воля до реформування
Онлайн-освіта і змішане навчання
Дослідження досягнень співробітників Google, Facebook, Uber та інших топових світових IT-компаній показало: найвищу оцінку за технічні навички отримують саме ті, хто пройшов масові онлайн-курси. А не, ті хто вчився у престижному виші або має найкращий досвід роботи.
Онлайн-курси ‒ це безкоштовне навчання в інтернеті будь-коли, будь-де і будь для кого. Під час такого навчання всі лекції та консультації переносяться в інтернет, а практичні завдання і фінальний контроль залишаються в аудиторії.
Змішане навчання дає, дійсно, фантастичні результати. Наприклад, в МІТ (Массачусетському технологічному інституті) ‒ найкращому політехнічному університеті світу ‒ це дало приріст навчальних результатів на 35%. В української платформи Prometheus – вже 52 онлайн-курси і 315 тисяч слухачів. А до кінця року очікують уже щонайменше на півмільйона учасників!
«Ми дозволяємо найкращим викладачам країни вийти публічно за межі їхнього університету, продемонструвати свій курс, свою майстерність на всю країну. І вони задають певну планку. Студенти дивляться курси цих найкращих, і з’являється тиск на їхніх викладачів, щоб вони відповідали певній планці якості, яка задається на онлайн-курсах», – каже Примаченко.
Завдяки Prometheus змішане навчання вже інтегрується в українські виші. Воно є в Київському політехнічному інституті, Українському католицькому університеті, Національному університеті «Львівська політехніка» та Львівському національному університеті імені Івана Франка. А скоро до пілотного проекту доєднається ще 10 ВНЗ.
Або реформи, або інституційний колапс
Зволікати з реформами вже не можна, впевнений Примаченко. Адже якщо нічого не робити, то сферу вищої освіти в Україні очікує інституційний колапс.
«Якщо освіта лишиться в такому стані і буде деградувати, то в держави не лишиться ресурсів, людського капіталу, щоб здійснювати свою діяльність і ефективно боротися з зовнішніми і внутрішніми викликами».
Однак Іван Примаченко з оптимізмом дивиться в майбутнє. Бо українське суспільство насправді відкрите до змін.
«І головне – я намагаюся не стільки дивитися, скільки підштовхувати ситуацію в більш оптимістичне русло своїми руками, і інших закликаю приєднуватися до цього процесу», – пояснює фахівець.
Себе та інших молодих новаторів він в майбутньому бачить саме в Україні. Адже тут можна працювати над складними масштабними завданнями і досягати успіху.
«Надзвичайна ситуація в Україні, коли є величезні виклики, але є потенційно дуже сильна держава, сильний народ, що довів, що може робити неможливі речі. Це рідкісна удача опинитися в такому місці в такий час і мати можливість працювати над глобальними завданнями», – каже Примаченко.
