Думку про Україну в Нідерландах досі формує пропаганда Росії – Магда

На парламентських виборах у Нідерландах перемогу отримала правоцентристська партія прем’єра Марка Рютте, його головний конкурент – Партія свободи Герта Вілдерса зайняла друге місце. Вілдерс вів кампанію на ідеї виходу Нідерландів із ЄС та на антимусульманській платформі. Саме тому питання України не було таким важливе для цієї кампанії, як питання Туреччини, але обидві ці теми грають на руку правим популістам та проти проєвропейських сил, вважає український політолог Євген Магда, з яким ми говорили у день проведення виборів. На його думку, Україна має продовжувати працювати з нідерландськими політиками та громадською думкою, бо поки що думку про Україну в Нідерландах продовжує формувати російська пропаганда.

– На сьогоднішній момент у Європейському союзі склалася така ситуація, коли вибори майже у кожній країні можуть мати наслідки не лише для неї самої, але і для всього Європейського союзу. Я думаю, це пов’язано з тим, що Росія, зазіхнувши на демократичні процедури всередині Сполучених Штатів, продемонструвала те, що вона може втручатися і в європейські електоральні справи.

Звичайно, якщо говорити про суто голландські теми, то обіцянка пана Герта Вілдерса відкоригувати зовнішню політику Нідерландів може бути реалізована, але лише у тому випадку, коли він виграє вибори (на момент публікації відомо, що Партія свободи програла вибори і не увійде до правлячої коаліції – ред.). І в цьому зв’язку більшу роль відіграє не українське питання, а питання Туреччини та Ердогана. Я гадаю, що всі голландські політики будуть намагатися використати у власних інтересах стрімке погіршення відносин між Туреччиною і Нідерландами.

– Наскільки відцентрові тенденції у ЄС можуть посилитися у зв’язку з цими виборами?

– Це буде залежати від результату. Але зараз ці тенденції і почуття невпевненості є визначальними для Європейського союзу. Якщо Жан-Клод Юнкер нещодавно представив п’ять шляхів розвитку ЄС після «Брекзиту», то я думаю, що є щонайменше п’ять непублічних сценаріїв, які теж розглядають європейські інституції.

– Повертаючись до України, минулорічний референдум про ратифікацію Угоди про асоціацію з Україною породив цілі партії. І ця риторика щодо України свідчить про те, що Україна програла російській пропаганді. Бо, наприклад, у питанні про загибель малайзійського літака у небі над Донбасом будь-який нідерландець скаже сьогодні, що російська участь у цьому ще не доведена, але точно зрозуміла провина України у тому, що вона не закрила своє небо, знаючи, що там ведуться бойові дії. Наскільки цей фактор продовжує мати вплив на політику в Нідерландах?

– Я б сказав, що проблема є навіть глибшою. Бо референдум, який відбувся рік тому в Нідерландах, став «холодним душем» для України, оскільки у нас побутувала думка, що після загибелі рейсу MH17 нідерландці будуть на нашому боці, що ми пов’язані спільним горем. Але це виявилося не зовсім так.

Нідерланди, будемо відверті, не бачать Україну на своїх навігаційних приладах. На схід від Польщі ніякої землі немає. Але Росія є, бо Росія є одним з найбільших економічних партнерів Нідерландів. І це варто враховувати. Росія якраз добре розрахувала ситуацію рік тому і скористалася, з огляду на нашу ситуацію, такою «дитячою наївністю» голландців в плані підготовки до референдуму і його втілення в життя.

Я б сказав, що цей референдум не програла Україна, цей референдум виграла російська пропаганда і російські незаконні методи впливу на волевиявлення. Бо це є інструмент гібридної агресії не тільки проти України, але і проти Європи в цілому.

Тому для нас важливо, щоб все ж таки, зрештою, нижня палата нідерландського парламенту ратифікувала Угоду про асоціацію з Україною, нехай і з усіма застереженнями, яких добився від Європейської комісії пан Рютте. Але на цей момент, думаю, що не можна сказати, що Україна сильно впливає на вибори в Нідерландах.

Але нам потрібно розуміти, що багато країн старої Європи до України ставляться, м’яко кажучи, обережно та скептично. Значна проблема в розумінні України західним світом полягає у тому, що в 1990-х – першій половині 2000-х років в Україні вважали, що вишиванок, гопака і горілки, ну і, можливо, футболу, достатньо для того, щоб у світі сформувався позитивний образ України. Нам треба розуміти, західні країни сприймають світ прагматично. Нам треба потрібно нагадувати про себе як про простір для співпраці, а не як про найбільшу європейську проблему.