Рим – Навчання без кордонів або історія успіху Європи – це про «Еразмус», програму студентських обмінів, якій незабаром виповнюється 30 років. За цей період мільйони молодих людей змогли навчатися за кордоном коштом Єврокомісії. Українські студенти також серед учасників програми, біля витоків якої стояла педагог з Італії. Саме там нині, в університеті міста Салерно, навчаються близько 20 українських студентів, декотрі з них –уродженці окупованих територій Донбасу.
Про «Еразмус» – популярний досвід закордонного навчання і не тільки, написані пісні, видані книжки і знята кінострічка («Іспанський готель», 2002 рік). За 30-літню історію європейської програми академічних обмінів її перевагами скористалися три з половиною мільйони студентів. Загалом залучених до програми нараховують дев’ять мільйонів людей. Тепер їх називають «покоління Еразмус».
22-річний студент-хімік Дмитро Ільницький – новий представник цього покоління. В рамках програми він нещодавно почав 6-місячний термін навчання в університеті міста Салерно, що в південній області Італії Кампанія. Знайомство з місцевою культурою, іноземними ровесниками, пізнавальні студії – це те, що приваблює студента 5-го курсу Національного технічного університету «КПІ» (Київ), уродженця Луганської області.
Корисний досвід
Думаю, це гарантія того, що, як мінімум, роботодавець зателефонує і запросить на співбесідуДмитро Ільницький
«Це для мене дуже корисний досвід, який, сподіваюся, допоможе і в плані працевлаштування. Роботодавці зазвичай звертають увагу, якщо в резюме йдеться про міжнародний досвід. Думаю, це гарантія того, що, як мінімум, роботодавець зателефонує і запросить на співбесіду», – говорить київський студент Дмитро Ільницький.
Його співвітчизниця, 26-річна Ольга Матичак, аспірантка-соціолог Донецького державного університету управління, що базується тепер в Маріуполі, також позитивно відгукується про набутий досвід в Італії.
«Я дуже задоволена участю в цій програмі. Позитивних моментів однозначно більше. Але були певні бюрократичні нюанси, в Італії дуже складна бюрократія. Зокрема, несподіванкою стало для нас мовне питання. Умовою участі в програмі «Еразмус» було знання лише англійської мови. А виявилося, що більшість предметів викладають в університеті італійською мовою. Нам довелося змінювати дисципліни, щоб знайти англомовних викладачів. Але ми ходили на курси італійської мови, слухали лекції, і користуючись підручниками англійською мовою, готувалися до іспитів», – розповідає Радіо Свобода Ольга Матичак.
Українським учасникам програми довелося оплатити лише оформлення візи. Витрати на подорож, проживання і навчання фінансуються з європейських фондів, призначених для програми, яка нині називається «Еразмус плюс». Студенти кажуть, що отримують у Салерно щомісячну стипендію 850 євро, яких їм вистачає на харчування та оренду житла. Екскурсії чи інші розваги – вже за власний кошт.
«Я в Україну повернусь»
Як представники східних регіонів України, охоплених війною, Ольга і Дмитро пережили драматичні особисті обставини. Тому як свідки подій, про які в Європі майже не говорять, вони провадять ще й інформаційну кампанію серед студентів та професорів-іноземців. За словами Ольги Матичак, більше ситуацією в Україні цікавляться викладачі, а молоді до того менше діла.
Мені цікаво було розповідати про вимушених переселенців, тимчасово переміщених осіб в Україні, адже для Італії тема мігрантів дуже актуальнаОльга Матичак
«Мій навчальний курс називається «Міська соціологія», в його рамках ми обговорювали міграційну тематику. Мені цікаво було розповідати про вимушених переселенців, тимчасово переміщених осіб в Україні, адже для Італії тема мігрантів дуже актуальна. Я поділилася досвідом, як в Україні вирішують питання понад півтора мільйона переселенців», – розповіла аспірантка Ольга Матичак.
Студенти також були серед учасників конференції, організованої Генеральним консульством України в Неаполі.
Українці – учасники програми «Еразмус плюс», у розмові з Радіо Свобода додають, що мріють про участь в інших освітніх чи то робочих проектах за кордоном, але на тимчасовій основі. Своє майбутнє Дмитро і Ольга бачать в Україні.
«Я б хотів залишитися жити й працювати в Україні. Побувавши з кордоном, я побачив, що мені легше жити і я краще почуваюся господарем у своїй країні. За кордоном ми в гостях. Але вважаю, українцям слід їздити до Європи, дивитися, як живуть європейці, бо в них є багато чому навчитися», – вважає студент Дмитро Ільницький.
Україна бере участь в масштабному освітньому проекті з 2004 року. Тоді ЄС започаткував програму академічних обмінів «Еразмус Мундус», розраховану і на країни з-поза меж євроспільноти. Кілька сотень українських студентів та викладачів уже скористалися цією можливістю.
Через збільшення країн-учасниць проекту (нині їх понад півсотні) та зміну геополітичного сценарію проект знову розширився, і на період 2014-2020 років діє під назвою «Еразмус плюс». З метою молодіжних обмінів протягом цих шести років Євросоюз спрямовує понад 14 мільярдів євро. Термін навчання чи стажування в обраному європейському виші може бути від кількох місяців до року. За статистикою, найбільше закордонних студентів приймають Іспанія, Німеччина, Франція, Великобританія та Італія.
«Еразмус» вважають найуспішнішим освітнім проектом ЄС, який допомагає, серед іншого, боротися з молодіжним безробіттям. Щоправда, далеко не всі випускники програми знаходять роботу за спеціальністю. Однак, багато із них вважають, що досвід закордонного навчання надає переваги при працевлаштуванні.
Як усе почалося?
Нинішні ювілейні урочистості в багатьох країнах рідко обходяться без участі 82-літньої італійської професорки Софії Корраді. «Мама Еразмус» називають тепер авторку революційної ідеї. Після навчання і дослідницької роботи у престижних вузах США та Великобританії, Софія Корраді свого часу наразилася на бюрократичні перепони в Італії, де відмовлялися визнавати її закордонні дипломи та наукові ступені.
Невдоволена такою несправедливістю, від 1969 року італійська дослідниця почала переконувати ректорів європейських університетів запровадити у навчальні плани програми обміну студентами та викладачами. За словами Корраді, ідея була простою: після повернення до Італії чи іншої країни ЄС університети зобов’язувалися визнавати навчання за кордоном.
Після 20 років боротьби в академічних колах, у червні 1987 року Єврокомісія затвердила програму освітніх обмінів «Еразмус». Назва її пов’язана з іменем видатного гуманіста XV століття Еразма Ротердамського, який багато мандрував Європою.
«Покоління Еразмус» врятує ЄС?
Самі ж європейці за 30 років існування проекту «Еразмус» настільки звикли до нього, що в палких дискусіях про сучасні негаразди ЄС мало згадують про подібні досягнення євроспільноти. Багато колишніх учасників програми обіймають нині державні керівні посади у своїх країнах або в структурах ЄС. Один із них Сандро Ґоці – заступник міністра закордонних справ Італії – нещодавно презентував свою книжку «Покоління Еразмус при владі» («Generazione Erasmus al potere», 2016 рік).
Він переконаний, що перед тими, хто більше скористався можливостями Європи, зокрема через «Еразмус», нині стоїть завдання змінювати Євросоюз, іншими словами – рятувати його.
Протягом останнього десятиліття, яке я називаю втраченим, Європа створила багато перешкод. Європа перестала бути синонімом надіїСандро Ґоці
«Нинішня Європа надавала і продовжує надавати багато можливостей. Я б сказав, що «Еразмус» – найбільший успіх Європи. Водночас, протягом останнього десятиліття, яке я називаю втраченим, Європа створила багато перешкод. Європа перестала бути синонімом надії. Тож, з одного боку, слід працювати, щоб посилити Європу ширших можливостей, і з іншого – треба вийти політично з нинішнього становища, адже Європа постала перед ризиком розпаду», – заявив Сандро Ґоці італійському Radio24.
На думку політика, ЄС повинен і надалі більше фінансувати програму студентської мобільності, яка зміцнює молодь не лише в професійному, але й культурному плані. Останній аспект виглядає на сьогодні важливішим через загрозу популізму, тероризму і національних егоїзмів в країнах ЄС. Адже «Еразмус» став уособленням свободи і відкритого світогляду, на чому й зародився Європейський союз.
