Система охорони здоров’я Британії найбільше схожа на українську – лікар у Лондоні

Українські лікарі та медичні працівники, які працюють у Великій Британії, звернулися з листом підтримки реформ у галузі охорони здоров’я до керівництва України. Вони вірять, що нинішня команда має за мету «створити відкрите, прозоре й гідне Міністерство охорони здоров’я» і пропонують свою допомогу в досягненні такої мети. Про те, в чому вона полягатиме, і що спонукало вихідців із України, які живуть у Британії, підтримати нинішню команду реформаторів на чолі з виконувачем обов’язків міністра Уляною Супрун, ми говорили з президентом Української медичної асоціації Великої Британії, доктором медичних наук, анестезіологом та консультантом Національного інституту неврології та нейрохірургії Романом Грехом.

– Проблема є багатогранною в Україні. За 20 років Україна перейшла з висококваліфікованої світової якості медицини, яка займалася інноваційними операціями в кінці 1970-х до трагічного стану, який ми маємо.

Не все пояснює крах Радянського Союзу, бо навіть Росія і Казахстан, не кажучи вже про Польщу і Чехію, які перейшли ці реформи швидше і якісніше, свідчать про це. Бо Україна залишилася такою скалкою радянської системи. Те, що було при Радянському Союзі, так і не помінялося.

Тобто ми тренували більше лікарів, ніж нам треба. Ці лікарі були в шаленій залежності від низької кількості якісних робочих місць, стажувань, і конкуренція полягала в тому, що більшість лікарів конкурувала за кілька важких місць, і за те потребувала платити великі хабарі. Перше.

Друге, медицина була популярною і за вступ в інститут приходилося теж давати хабарі. Це спонукало молодого лікаря вимагати так би мовити «назад» віддачу цієї великої інвестиції від пацієнтів, що знов-таки знижувало якість, тому що пацієнти не платоспроможні, і це призвело до того, що функціональна система стала повністю нефункціональною в плані того, що держава виконує мінімум, а решта послуг і оплат за них зостається між пацієнтом і лікарем у полі, яке не є легалізованим.

– Як би Ви порадили змінити цю систему?

– Зміни є необхідні. І, безперечно, Україна може вибрати різні системи: німецьку, американську, китайську – яка б їй пасувала. Але з нашої точки зору, українська і англійська медичні системи мають дуже багато спільного. Я навіть скажу, що англійська система охорони здоров’я є найподібнішою до української в тому вигляді, в якому вона зараз є.

– У чому ця подібність? Адже ми знаємо про те, що і британська система зараз переживає складні часи.

– Британська система проводить зміни, бо кожна система проходить зміни. Але візьмімо її такою, як вона зараз є і якою вона була впродовж останніх 10 років. Що ми маємо? Вона є безплатною. Пацієнт, який приходить до лікаря, не має нічого платити. І ліки, і процедури, і обстеження є безплатними.

– Тобто, на Вашу думку, можливе існування – і Британія підтверджує це – високої якості медицини, не запроваджуючи страхову медицину?

– Так, 90% населення лікується безплатно з податків, із суперінвестицій, з ренти – є багато різних чинників, але, врешті-решт, є важливим те, що пацієнт не платить. Прецедент є, я переконаний, що якість надання невідкладної допомоги тут є найкращою в світі. Ніхто не питає, чи ви маєте страховку, чи ні – всіх лікують. Вас пролікують у найкращому шпиталі Великобританії.

Що є іншим – це те, що хронічні, негострі захворювання тут не мають пріоритету такого, як вони мали в Америці, наприклад, чи в приватній медицині. Філософія приватної медицини та соціальної медицини є зовсім іншою. Приватна медицина в Німеччині чи в Америці сконцентрована в тому, що приносить прибуток. Тобто, чим більше операцій, чим більше інвазійних терапій, чим більше досліджень зробить, тим більше зробить обіг у госпіталі, тим більше він заробить від страхових компаній. На повністю протилежному спектрі є англійська охорона здоров’я, яка сконцентрована тільки на одному простому принципі: чим швидше тебе поставити на роботу, щоб ти сплатив податки, щоб ці податки пішли на охорону здоров’я.

– Але виглядає так, що зараз Україна намагається зробити крок до приватної медицини, до страхової медицини. Від цієї соціальної медицини, яку Ви щойно описали.

– Концептуальна розв’язка цього питання залежить від України. Ми філософськи підтримуємо реформи, а не саму розв’язку. Ми підтримуємо команду, тому що ми бачимо дію цієї команди, бачимо, що ця команда при підтримці може досягнути більше. Конкретно ми можемо зробити такі пропозиції.

У нас у травні буде конференція, присвячена реформам первинної ланки охорони здоров’я, і ми будемо надіятися, що з України прийдуть різні учасники, тому що вже 20 лікарів з України приїжджають до різних районів і областей, які зацікавлені почути, яким чином реформи в інших країнах проводилися і яким чином Велика Британія може допомогти.

Друге, ми налаштовані на контакт з їхнього боку. І, безперечно, що наші члени можуть виїжджати і сприяти – наприклад, тій же самій процедурі набору кадрів. Якщо є інтерв’ю на місце головного лікаря, чи на якийсь інший державний пост в охороні здоров’я чи в міністерстві, ми, безперечно що могли б бути приєднаними до цього процесу і рекомендувати якимось чином, як цей процес проходить тут відкрито і чесно, щоб краща людина потрапила на місце, а не по знайомству чи за хабар.

Ми можемо надати консультації щодо напрямку, як лікувати ту чи іншу патологію.

– Тобто йдеться про протоколи лікування?

– Так, протоколи лікування є важливим стержнем нашої практики. Ми на них спираємося, тому що наш головний ворог – це гірчичники й банки, ессенціале-форте, неотропіли й інші медикаменти, які нікому не допомагають. Навіть, якщо б ми могли донести цей меседж до українського суспільства з вашою допомогою й інших, те, що більшість препаратів, які рекламують, є повністю викиданням грошей.

А саме доказова медицина побудована на дешевших і якісних препаратах, які необхідно формалізувати і надавати. І цей мінімум необхідно зробити. І якщо ми змогли б підтримати їх, показавши наші, так би мовити, клінічні протоколи лікування, це було б корисно, і ми б з радістю приділили б цьому свій час і енергію.