Система охорони здоров’я у Великій Британії у надзвичайному стані, стверджують критики уряду. Британська телерадіомовна корпорація упродовж зими подавала серію репортажів про кризову ситуацію у багатьох лікарнях країни. Однак деякі елементи «Національної служби охорони здоров’я» (NHS) Великої Британії можуть бути запозичені для України.
«Уряд довів систему охорони здоров’я до надзвичайного стану», – проголосив на парламентських дебатах минулої зими лідер британської опозиції.
Джеремі Корбин, який очолює Лейбористську партію, переповідав те, що британці читають у газетах і бачать у телевізійних новинах: «Тисячі пацієнтів лежать на тимчасових ліжках у коридорах, і чекають на місце у палатах! Понад мільйон пацієнтів старшого віку не можуть отримати потрібного догляду».
Закиди про «недофінансованість» системи охорони здоров’я стала важливим аргументом прихильників виходу Британії з Європейського союзу.
«Національна служба охорони здоров’я» є водночас турботою і гордістю, соціальною службою і найбільшою галуззю економіки країни, за яку відповідає уряд.
У системі працюють 1,7 мільйона людей.
Прем’єр-міністр Тереза Мей заявляє, що критики перебільшують. «Більшість лікарень працюють добре», – запевняла вона у парламенті.
Український погляд
Лікар-психіатр Денис Угрин, який народжений в Україні і працює в одній із лондонських лікарень, фактично стає на боці уряду, стверджуючи, що попри недоліки система NHS головні завдання виконує.
«У будь-якій системі, особливо у такій величезній системі як NHS, будуть свої проколи і проблеми», – сказав він в інтерв’ю Радіо Свобода.
Велика Британія, без всякого сумніву, є одним з лідерів у світі. Хоча медична допомога тут зорієнтована на невідкладні ситуаціїДенис Угрин
«Але, якщо говорити глобально, Велика Британія, без всякого сумніву, є одним з лідерів у світі, а не відстаючою країною. Хоча треба знати, що британська система охорони здоров’я зосереджена на справді небезпечні стани людини. Тобто, якби у мене стався інфаркт міокарда, то я би хотів, щоб це сталося у центрі Лондона. Бо я знаю точно, що лікарі, яких ми навчаємо, будуть знати, що робити і я отримаю найкращу допомогу, якісну допомогу дуже швидко. Але, якби мені треба було пересадити колінний суглоб через старість, то я би це у Британії не робив. Тобто медична допомогу тут зорієнтована на невідкладні ситуації», – зазначив Денис Угрин.
Можливо, що у зв’язку з цим саме відділи невідкладної допомоги у британських лікарнях відчувають зараз непосильне навантаження. І саме звідти у новини Британської телерадіомовної корпорації потрапляють ряди пацієнтів на візках у коридорах, яким немає місця у лікарняних палатах.
Намагаючись полегшити цей тиск – зменшити кількість людей, які звертаються по допомогу до лікарень, служба охорони здоров’я поширює соціальну рекламу, переконуючи британців не йти до лікарні з тривіальними проблемами здоров’я.
Тягар старості
Ще одним шляхом стала кампанія за суворішу процедуру стягнення плати з іноземців, які потрапляють до британських державних лікарень.
За 2016 рік на фінансування британської системи охорони здоров’я уряд виділив 140 мільярдів фунтів.
Це більше, ніж увесь теперішній річний внутрішній валовий продукт в Україні.
Краща організація роботи системи мала би зекономити час медичних фахівців і кошти.
Але ця економія не вирішує засадничої проблеми британської «Національної служби охорони здоров’я»: грошей треба щораз більше.
Лікарні переповнені пацієнтами часто похилого віку, які не зовсім хворі, а, радше, немічні.
Тривалість життя британців зростає і кількість людей, яким потрібен майже постійний догляд, збільшується.
Британська статистика показує, що вартість медичних послуг для середньостатистичної 65-річної людини коштує майже втричі більше, ніж послуги для 30-річних, а лікування і догляд людини віком понад 85 років коштує у п’ять разів більше.
Тобто британській і не лише британській системі охорони здоров’я завжди буде потрібно щораз більше грошей.
Гроші – це ще не все
Лікар Денис Угрин, який добре знає і британську систему, і стан справ в Україні наголошує, що, наприклад, якби теперішні українські лікарні «засипати грошима», то це не обов’язково змінило б ситуацію.
В Україні треба повернутися до засадничих принципів, на яких система має працювати: починаючи з підготовки й атестації лікарів, забезпечення якості послуг, переорієнтації на запобігання хворобамДенис Угрин
«Я чую від керівників охорони здоров’я в Україні, мовляв, дайте нам достатньо грошей і все буде гаразд. Це нісенітниці. Не буде нічого гаразд. Скільки не давати грошей в систему, яка не працює, вона від цього не покращиться, або покращиться дуже незначно. В Україні треба повернутися до засадничих принципів, на яких система має працювати: починаючи з підготовки й атестації лікарів, забезпечення якості послуг, переорієнтації на запобігання хворобам. Маса елементів може бути запозичена в українську систему з британської. Але, навіть якщо її запозичити, то за півроку британська система буде вже інша – вона еволюціонує», – зауважує Денис Угрин.
Проблеми з переповненими лікарнями, багатомісячними очікуваннями на нетермінові операції, або навіть вища, ніж в інших країнах смертність британців від ракових захворювань, показують, що зміни відстають від потреб.
Страх приватизації
Як і в Україні, в Британії є політичні та ідеологічні перешкоди на шляху реформ, про які в інтерв’ю британському телебаченню наголосив колишній міністр охорони здоров’я і один із ветеранів – політиків Кенет Кларк.
Кожного разу, коли ви хочете щось змінити, проти змін активно виступають інтереси якоїсь групиКенет Кларк
«Про питання охорони здоров’я громадськість, політики, засоби масової інформації говорять більш емоційно, ніж на будь-яку іншу тему, – зазначає Кларк. – Кожен міністр охорони здоров’я опиняється у постійній боротьбі, то з однією, то з іншою зацікавленою групою. Потреби постійно змінюються і необхідні постійні реформи. Але кожного разу, коли ви хочете щось змінити, проти змін активно виступають інтереси якоїсь групи. А найбільше проти реформ виступають представники громадськості. Люди хочуть мати кращу систему охорони здоров’я, але не хочуть, щоб вона хоч якось відрізнялася від тієї, про яку вони знають».
Британці справді з величезними пересторогами дивляться на реформи національної системи охорони здоров’я, які могли би змінити її головні принципи – доступ до безоплатної медичної допомоги.
Британці остерігаються «повзучої приватизації» національної системи охорони здоров’я, яка зараз оплачуються повністю з державного бюджету, тобто з податків.
Отримати рахунок за візит до лікаря, чи за перебування у лікарні – один з найбільших жахів для багатьох пересічних британців, і зараз усі провідні політичні партії країни обіцяють громадянам, що головний принцип «Національної служби охорони здоров’я», а саме безоплатність більшості послуг, буде збережено.
Проблема в тому, що ціна такої системи постійно зростає, і майже усі визнають, що, коли не змінювати нічого, то вона не зможе виконувати своїх головних завдань і справді лікувати людей.
