(Рубрика «Точка зору»)
Смерть Валерія Болотова, першого ватажка угруповання «ЛНР», що визнане в Україні терористичним, наздогнала його на спробі зльоту. Останнім часом із нього намагалися зробити політичну фігуру, він розповідав шокуючі речі про теперішнього «главу ЛНР» Олексія Плотницького.
Про смерть Болотова стало відомо надвечір у п’ятницю, 27 січня. Найбільш докладно розповів колишній український політик Олег Царьов, колишній народний депутат та лідер сепаратистського руху «Юго-Восток», оголошений у розшук в Україні. Як і Болотов, Царьов зараз перебуває в Росії. За словами Царьова, Болотов помер, перебуваючи один вдома.
«Він погано почувався. Із ранку начебто відчував себе нормально. О 14:30 ще листувався СМСками з Лєною, його дружиною, а о 15-й годині вона прийшла – вже його немає в живих. Мабуть, серце», – повідомив Царьов російському виданню «ПолітНавігатор».
Царьов запевняє, що немає жодних підстав підозрювати, що це вбивство. Мовляв, Болотов був емоційною людиною, а події дворічної давності були важкими психологічно. Отже – «цілком зрозуміло». Згодом з’явилася офіційна версія: серцева недостатність.
Один із колишніх ватажків угруповання «ДНР», російський полковник Ігор Гіркін (Стрелков) написав на своїй сторінці «Вконтакте»: «Я б не став однозначно говорити про те, що мав місце злий намір – Болотов давно і багато пив. Ще під час подій кожен день до вечора був «недоступний». Однак все одно викликає питання той факт, що його раптова смерть сталася менше від місяця часу, після того, як він публічно звинуватив пана Плотницького у зраді «ЛНР» і так далі».
Проте на тлі останніх подій навкруги угруповання «ЛНР» смерть Болотова виглядає підозрілою. Більше того, вона може сильно вплинути на подальші події на Донбасі.
«Плотницький – зрадник, оточення – мародери»
Після того, як Валерій Болотов залишив командування угрупованням «ЛНР» Ігорю Плотницькому, перший ватажок надовго зник. Чим він займався два роки – про це ніхто не знав, хоч Царьов і каже, ніби Болотов «жив життям «республік», повністю брав участь у всіх процесах». Це не надто схоже на правду.
Навіть про те, що влітку 2016 року Болотов провів з’їзд якогось свого «громадського руху «Єдінєніє», стало відомо лише у грудні. Це повідомлення було в інтерв’ю колишнього так званого «народного губернатора» Луганщини виданню «Росбалт» разом із гучними звинуваченнями на адресу теперішнього «глави ЛНР» Плотницького.
Детально про повернення колишнього ватажка «ЛНР» у медіа-простір Радіо Свобода писало у грудні.
Зокрема, Болотов звинуватив батальйон Плотницького «Зоря» в обстрілах мирних жителів влітку 2014 року, в узурпації влади та в корупційних схемах. У менш відомому інтерв’ю, оприлюдненому напередодні Нового року, Болотов повідомив, що бандити, які грабували луганчан влітку 2014-го, зараз працюють в оточенні Плотницького. А також поклав на останнього персональну відповідальність за «здачу Україні» Щастинської ТЕС.
Двобої за лаштунками
В угрупованні «ЛНР» нині неспокійно. У вересні минулого року придушили нібито спробу «державного перевороту». Також до сьогодні йде невидима жорстока боротьба за владу між Плотницьким та «головою Ради міністрів ЛНР» Сергієм Козловим. Про те, що Плотницький не конче контролює ситуацію, свідчить нещодавня історія з тим же таки Козловим.
На сайті інформагентства «ЛуганскІнформЦентр» (ЛІЦ), яке називається «державним», 13 січня опубліковано заяву Плотницького. Мовляв, він буде підтримувати голову «Радміну» Козлова, роботу якого наприкінці грудня так званий «парламент» угруповання визнав незадовільною.
Потім на сайті самого «глави» з’являється спростування – нічого подібного, і взагалі будемо розбиратися, як могла вийти на ЛІЦ заява, якої Плотницький не робив. А пізніше ЛІЦ публікує спростування на спростування. Найцікавіше, що всі три новини доступні досі!
Тобто, або у Плотницького не вистачило влади, щоб зняти дві новини з сайту «державного» (!) інформагентства, або він не в змозі контролювати прес-службу власної адміністрації.
Що хочуть різні «вежі Кремля»
Про документальні підтвердження, що так званими «республіками» на окупованій частині Донбасу керують з Росії, наразі не відомо, але непрямих доказів вистачає. Отже «діячі» угруповань не є самостійними фігурами. Тому подібні протистояння є проекціями зіткнень на високому рівні у Москві – навіть існує сталий вислів: «війна поміж вежами Кремля».
На одному боці перебувають покровителі «глави ЛНР» Плотницького, а на іншому – ті, хто намагається посунути «главу» руками його опонентів. Одним із опонентів був Болотов та лишається «екс-спікер» так званого «парламенту» угруповання «ЛНР» Олексій Карякін. Крім зацікавленості у контролі фінансових та гуманітарних потоків, ці дві «вежі Кремля» мають різне бачення подальшого розвитку подій на Донбасі.
Куратори Плотницького (поширена думка, що це, передусім, радник президента Росії Путіна Владислав Сурков) наполягають на виконанні Мінських умов і поверненні ОРЛО та ОРДО під юрисдикцію України поодинці. Інша «вежа» воліє об’єднання угруповань «ЛНР» та «ДНР» під керівництвом донецького ватажка Олександра Захарченка. Про це казав незадовго до смерті Болотов, писав і Карякін. Обидва вони демонстрували непримиренність до «укропів».
Баланс порушений
А вже 29 січня, вже після смерті Болотова, Карякін виступив із програмною статтею «Мінськ вичерпав себе».
«Я не закликаю до активного відновлення війни, я пропоную прямо і чесно сказати – «Мінськ себе вичерпав, єдиними ми вже не будемо. Давайте визначатися з умовами розлучення, адже і ми вам вже не потрібні…» – звертається від імені «ЛДНР» до України Карякін, який переховується у Росії від «генпрокуратури» угруповання «ЛНР», бо його підозрюють у причетності до вересневого «заколоту».
Смерть Валерія Болотова значно послабила позиції цієї «вежі Кремля». Оскільки у гібридній війні мають цінність лише впізнавані медіа фігури, а Болотов для прибічників «Новоросії» був «легендою» як «перший глава ЛНР». Багато хто називає його смерть після нищівної критики Плотницького підозрілою.
Отже у протистоянні між «вежами Кремля» поки що перемагають куратори Плотницького, які «за Мінськ».
Олександр Бєлокобильський – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
