Львів – У Львові 25-річницю Збройних сил України вшанували Маршем захисників, у якому взяли участь близько тисячі військовослужбовців всіх підрозділів Львівського гарнізону, а також інших військових формувань, і волонтери, які постійно допомагають армії. Львів’яни побачили і військову техніку, яку використовують під час навчань на Яворівському полігоні й у зоні бойових дій. З нагоди Дня ЗСУ багатьох бійців і волонтерів удостоїли нагород. Яку армію бачать сьогодні українські військовослужбовці і яких змін іще потребує військо?
Підтримати побратимів і привітати учасників Маршу захисників прийшов 26-річний український офіцер 24-ї механізованої бригади Збройних сил України Руслан Філіпсонов. Після поранення 20 серпня 2014 року в Лутугині Луганської області він переніс понад півсотню операцій в Україні і за кордоном. Боєць виніс і врятував із-під обстрілів шістьох своїх побратимів.
Нині Руслан працює в Академії Сухопутних військ імені Сагайдачного у Львові разом із багатьма учасниками АТО і передає свій бойовий досвід. Він був серед перших мобілізованих у 2014 році, коли ситуація в українській армії була дуже складною. Каже: якби не допомога волонтерів, то невідомо, як усе було б.
«Під час АТО українська армія надзвичайно зміцніла, дуже сильно, я б сказав. От подивіться, скільки нової техніки, бойової техніки, яка використовується. Це – лише Львівський гарнізон, а скільки ми їх маємо. Оця нова бойова техніка поїде на передову і готова виконувати завдання, вишколені чоловіки за першим покликом готові кинутись у бій», – каже Руслан Філіпсонов.
«Дуже багато офіцерів викладають нині у військових закладах, передають бойовий досвід і вміння, як поводитись у бою. Приємно, коли в академію вливаються нові люди, які після школи не побоялись одягнути форму, поруч із ними вчаться ті, хто пройшов війну. Патріотизм, оце бойове піднесення і є силою української нації», – додає він.
«Армія дуже змінилась»
Не втікав від повістки і не ховався від служби Роман Тарасюк із Ратнівського району Волинської області. У 2014-му, пригадує боєць, була необхідність у всьому – від форми, продуктів до зброї, техніки й медикаментів. Не кажучи про те, що бракувало військового вишколу.
«Я був мобілізований у прикордонну службу у 2014 році. В АТО проходив Мар’їнку, 6-й блокпост. Армія зараз дуже змінилась, але ще б не ховались від неї. Я побачив, як хлопці втікають від армії, – мені соромно. Я захищаю своїх мама і тата, свою родину, щоб мені потім не було соромно. Сьогодні вже служу на контракті в ЗСУ. Ми пройшли навчання на Яворівському полігоні, невдовзі їдемо на Донбас», – зауважив Роман Тарасюк.
Люди оцінюють рівень війська по діях
Українське військо, кажуть бійці, має кращу військову техніку, зброю, більшість військовослужбовців підписують контракт про службу мотивовано.
«Армію ми маємо, українську. А яку саме? Це люди бачать по наших діях, по боротьбі на сході України, по тому, чи змогли ми втримати агресію, – каже військовослужбовець ЗСУ Петро Маюк.
«Зараз армія реформується. Треба передусім налагодити спілкування між вищим командуванням і особовим складом, бо його нема: генерал бачить одне, а нижчий склад офіцерів – друге. Нема отого порозуміння», – додає він.
«Військо – це відображення нашого українського суспільства: яке суспільство – таку маємо армію. Багато чоловіків ховається від свого обов’язку захищати країну. Буде суспільство на високому рівні, такою буде військо», – продовжує військовослужбовець Степан Тучапець.
Участь у Марші захисників у Львові взяли добровольці Роман і Володимир (прізвища просили не називати, бо далі продовжують службу на Донбасі). Обоє – учасники АТО, обоє покинули світське життя, взявши у руки зброю.
«Армія зараз сильна і добра, забезпечення ще б могло бути кращим. Я доброволець і мені важко говорити про командування ЗСУ, але мій досвід показує, що є багато чесних і професійних командирів. На моєму шляху саме такі люди – дуже гарні і порядні», – розповів доброволець Роман.
«Аби ми мали справді професійну, сильну, українську армію, то спершу потрібно подолати корупцію у Міноборони й Генштабі. Бо як може таке бути, щоб було 460 генералів? Де таке бачене у світі? – запитує доброволець Володимир. – За 25 років купувались генеральні зірочки, посади і медалі. У керівництво Генштабу і Міноборони треба ставити командирів рот, бригад, батальйонів, які себе показали у війні, як чесні люди і професійні. Отоді буде у нас порядок і реформа».
