Мінськ – Офіційний Мінськ представив переговорний майданчик для пошуку мирного врегулювання ситуації у збройному конфлікті України та Росії довкола Донбасу та усіляко показує, що хотів би дотримуватися нейтралітету. Але потужний тиск Москви раз за разом нагадує Білорусі її роль як союзника та сателіта Росії, вважають білоруські спостерігачі.
Нещодавно президент Білорусі Олександр Лукашенко на прес-конференції для російських журналістів повідомив, що особисто закликав президента Росії Володимира Путіна поступово відновляти відносини з Україною та гасити конфлікт на Донбасі: «Переможців у цій бійні не буде. Чим довше триває конфлікт, тим гірше буде і для України, і для Росії. Я вже не кажу про тих бідолах, які там залишилися: літні люди, жінки, діти там ще є. Треба сьогодні виходити з цієї ситуації. Як? Якщо буде бажання двох сторін, вихід можна знайти. Якщо обидві сторони домовляться та побачать роль Білорусі, то ми готові на будь-яку роль – лише, щоб там був мир».
Зокрема, Олександр Лукашенко висловив готовність допомогти у проведенні місцевих виборів на Донбасі та у відновленні контролю над 400-кілометровою ділянкою кордону між Україною та Росією, наразі неконтрольованою Києвом.
Крок Мінська на підтримку Росії
Майже одночасно з цими заявами президента Лукашенка в Нью-Йорку делегація Білорусі виступила із дипломатичною спробою заблокувати ухвалення у Третьому комітеті Генеральної асамблеї ООН резолюції про порушення прав людини у анексованому Росією Криму. У Києві відверто обурилися цим та назвали ці дії «ножем у спину».
На що МЗС Білорусі, виправдовуючись, заявив, що позиція Мінська в ООН «не має жодного стосунку до питання територіальної цілісності України».
Ці дві події свідчать про те, що Білорусь змушена балансувати між Росією та Україною, вважає мінський політолог Олександр Класковський.
Нейтральності немає, але разом з тим білоруська дипломатія робить максимум, щоб зберегти добрі взаємини з КиєвомОлександр Класковський
«Хоч і тяжко Мінську, і цей його нейтралітет дуже умовний, тому що Мінськ входить до військово-політичного союзу з Росією в рамках ОДКБ, а також існує двостороннє військове співробітництво Білорусі та Росії, тобто, нейтральності немає, але разом з тим білоруська дипломатія робить максимум, щоб зберегти добрі взаємини з Києвом. Бо коли б Лукашенко не опирався Москві, то тут давно була б російська авіабаза і Росія справді білоруський плацдарм могла б використовувати, якщо не для нападу на Україну, то для того, щоб тримати її у напрузі», – говорить політолог.
Лукашенко обіцяє приїхати в Україну на тракторі, а не танку
Офіційно білоруська влада постійно говорить про потребу миру в Україні та врегулювання ситуації на Донбасі. Олександр Лукашенко обіцяв ще Олександру Турчинову, ще коли той виконував обов’язки президента України одразу після перемоги Майдану, що приїде до Києва «не на танку, на тракторі», щоб допомогти. Білорусь з початком російської агресії не згорнула торгівлю з Україною, далі продає Україні техніку та пальне, яким навіть заправляються українські танки.
Все це Білорусь робить не тільки з економічного інтересу чи пацифізму, вважає мінський політолог Олександр Класковський: «Лукашенко та взагалі білоруське керівництво, природньо, думають про свої інтереси. Ще відразу після анексії Криму було очевидно, що Мінськ хоче мати з Києвом гарні стосунки, це був виклик Москві, і білоруська влада тут думає про шкурні питання, що треба балансувати, бо Москва зжере.
Логіка виживання, інстинкт політичного самозбереження штовхають Лукашенка на те, щоб балансувати, інакше Москва просто знищитьОлександр Класковський
Логіка виживання, інстинкт політичного самозбереження штовхають Лукашенка на те, щоб балансувати, інакше Москва просто знищить».
Загроза білоруській незалежності йде з Росії
На думку політолога Класковського, у Мінську дуже зацікавлені в тому, щоб Україна вистояла, щоб витримала тиск Росії, і хоч про це не кажуть представники білоруського уряду, у Мінську добре розуміють, що головна загроза незалежності Білорусі йде з Росії.
Проте опозиційний білоруський політик Вінцук Вячорка не радить Україні розраховувати на щирість позиції Олександра Лукашенка у його спробах бути нейтральним у російсько-українському конфлікті.
«Мінськ не є нейтральним майданчиком для перемовин, його не можна порівняти не тільки з Женевою, а навіть з Астаною, бо Казахстан не входить до так званої «союзної держави» з Росією. Чому Білорусь не йде проти України слідом за Росією та продовжує контакти з Києвом – тут лежать економічні мотиви. Все ж Білорусь є невеликою економікою, і немалу частину імпорту та експорту складає Україна», – каже Вячорка.
Дійсно, і Росія, і Україна для Білорусі – два важливі торговельні партнери, а економічне співробітництво для Олександра Лукашенка є головним чинником дружби з будь-якою державою. Тому поривати зв'язки з Україною Лукашенкові просто невигідно. Якщо останнім часом товарообіг Білорусі з Росією падає, то з Україною він виріс за минулий рік на 10%, і Україна зацікавлена в його збільшенні. Тільки нафтопродуктів Білорусь за три квартали поставила Україні на 1,28 мільярда доларів.
Посередницька місія Мінська покращує відносини Білорусі з Заходом
Другий мотив Лукашенка у його «посереденицькій місії» Вінцук Вячорка бачить в бажанні офіційного Мінська покращити за рахунок цього свої взаємини з країнами Заходу.
Щоб двері Заходу були відкриті для Лукашенка, йому треба зображати свою відкритість щодо КиєваВінцук Вячорка
«Для того, щоб двері Заходу були відкриті для Лукашенка, йому треба зображати свою відкритість щодо Києва. Але найважливіше, що білоруське суспільство, найактивніша та освічена його частина не має українофобії, не піддається російській пропаганді і навіть ця антидемократична влада Лукашенка зважає на це», – впевнений Вячорка.
Щодо загрози білоруському суверенітетові з боку Росії, то вона ніколи не зникала, переконаний Вінцук Вячорка, але він сподівається, що безпосередня анексія Білорусі наразі невигідна самій Росії, яка тепер, перш за все, не хоче допустити руху Білорусі на Захід. Хоча останнім часом у Москві вже почали лунати голоси про те, щоби Росії не втратити контроль над Білоруссю, як це сталося з Україною.
