Україна має підстави побоюватися розгортання московського сценарію реінтеграції Придністров’я – експерт

Поява Ігоря Додона на посаді президента у Молдові, якого опоненти та засоби масової інформації називають проросійським, який заявляв, що «ми відкрито виступаємо за стратегічне партнерство з Російською Федерацією», ускладнить ситуацію для України, вважає експерт Центру європейської політики, що у Брюсселі Поль Іван. На його думку, Україна має підстави побоюватися розгортання московського сценарію реінтеграції Придністров’я, хоча з іншого боку, незважаючи на ентузіазм новообраного президента Молдови, цей сценарій навряд чи пройде через ухвалення парламенту. Щодо Болгарії, де, як писали ЗМІ, теж перемогу святкував проросійський кандидат Румен Радев, який заявляв, що буде працювати для скасування санкцій проти Росії, то на думку експерта, вона вкорінена у європейські інституції, тож різкої зміни політики на користь Росії, він також не передбачає.

​

– Чи є збігом обставин те, що в Болгарії та Молдові, які є найбіднішими країнами у ЄС і у всій Європі, до влади прийшли кандидати, які використовували проросійську риторику, користувалися популістськими гаслами і підтримкою місцевих олігархів?

– Щодо Молдови, яку я знаю краще, очевидно те, що значна частина населення була розчарована різними проєвропейськими коаліціями, які були при владі в Кишиневі з 2009 року. Викрадення 1 мільярда доларів з банківської системи також посилили це розчарування, тож ці виборці додали голосів Ігореві Додону, який отримав додаткові голоси до вже традиційних проросійських голосів молдовських етнічних меншин – росіян, українців, до речі, та гагаузів, значна частина з яких проголосували за нього.

Щодо економічної ситуації та олігархів, то ситуація не є такою однозначною. У тій же ж Молдові, наприклад, зрозуміло, що багато людей голосувало за іншу політичну силу просто тому, що їхнє життя за попередньої влади не покращилось. Але головний молдовський олігарх Володимир Плахотнюк розігрував дуже складну комбінацію, бо він спершу контролював уряд, чиї представники нині сидять у тюрмі за викрадення того мільярда з державного бюджету. Далі він зняв свою кандидатуру після першого туру виборів нібито на користь проєвропейського кандидата Майї Санду, але одночасно телевізійні канали, які йому належать, здійснювали безпрецедентний напад на неї.

А щодо Болгарії, то різниця між двома кандидатами не була аж такою великою, бо і кандидат від правоцентристів також говорив про необхідність налагодження стосунків з Росією, про те, що настав час скасувати санкції, і таке інше. Тож різниця між двома кандидатами у Болгарії полягала хіба що у ступені, до якого вони б хотіли покращити стосунки з Росією.

– Незважаючи на проросійську риторику, обидві країни мають більший обсяг торгівлі з Європейським союзом, Болгарія є членом ЄС, крім того, позиція президента є досить обмеженою в парламентській республіці, наскільки великим може бути збиток, якого можуть завдати стосункам з ЄС ці два майбутні президенти?

– Так, звичайно, в обох країнах повноваження президента є досить слабкими. Щодо Болгарії, то я турбуюся не так сильно. Ця країна є і членом ЄС, і членом НАТО, тож вона є досить міцно вкорінена у європейські та трансатлантичні інституції. Більше буде залежати від парламентських виборів, які відбудуться у Болгарії на початку наступного року. Тож ключові рішення, наприклад, щодо російських санкцій, будуть відбуватися саме у парламенті.

А от щодо Молдови, то хоча президентська позиція є також слабкою в цій країні, вона має більше, ніж символічне значення. Його відкрито проросійські погляди матимуть значення, наприклад, для виконання Угоди про асоціацію з ЄС. Якщо президент є проти неї і заявляє, що для Молдови було б краще приєднатися до Євразійського союзу на чолі з Росією, ця риторика матиме вплив на роботу адміністрації, навіть якщо уряд залишиться проєвропейським. Тож, певних збитків можна очікувати і у випадку з Молдовою, вони будуть більшими, ніж у випадку з Болгарією.

– Якщо порівняти ставлення ЄС до Молдови і України, то виглядає, що ЄС був прискіпливіший до України, не даючи їй безвізового статусу, допоки в країні не буде встановлена система боротьби з корупцією. Судячи з досвіду Молдови і того, що корупція, за опитуванням, є проблемою Молдови номер один, чи на Вашу думку, ЄС не поквапився з наданням Молдові безвізового режиму?

– Я не думаю, що вони по-різному ставилися до Молдови легковажно. Протягом певного часу здавалося, що Молдова рухається швидше на шляху реформ, виконує формальні умови, тож не дати їй безвізового режиму не було підстав. Тож вони вскочили у цей потяг трохи швидше, адже, згадаймо, це було ще і перед міграційною кризою в Європі. І Україна в цьому випадку має більше значення, бо і країна більша і виклики є іншими. Але як у Молдові, так і в Україні ЄС не зможе викорінити корупцію, якщо ці суспільства самі не зорганізуються на боротьбу з нею і з тими, хто б’ється до останнього патрона для того, щоб її зберегти.

– У Києві з приходом до влади президента Ігоря Додона побоюються того, що він стане просувати московський сценарій реінтеграції Придністров’я з утворенням федерації, що потім може стати прийнятним для європейських партнерів України сценарієм для реінтеграції окупованих районів Донбасу. Наскільки це є серйозною небезпекою?

– Гадаю, що це побоювання має дуже серйозні підстави. Зрозуміло, що Придністров’я буде високо на його порядку денному, він намагатиметься покращити стосунки з Придністров’ям. Ігор Додон кілька разім заявляв про те, що він підтримує ідею федералізації Молдови, куди б увійшли Придністров’я, Гагаузія, Південна Молдова, і з того, як він це представляв, то це дійсно нагадувало російські пропозиції. І це правда, що подібний сценарій, якби він здійснився, Росія намагалася б просунути і для Донбасу.

Але разом з тим треба сказати, що пан Додон не має більшості у парламенті, крім того, ідею федералізації не підтримують ані звичайні громадяни Молдови, ані її політичний клас. Тож, незважаючи на його власну підтримку його плану, мені здається, що він має незначні шанси його здійснити.

Щодо України, то його заяви не передбачають нічого доброго для стосунків з Києвом, бо він підтримав анексію Криму Росією (він заявляв, що анексований Крим де-факто є «частиною» Росії – ред.). Одночасно він заявляв, що стосунки з Україною не погіршаться, але за такої проросійської позиції, важко уявити, як зможе цього досягти.