Про «червоного комкора» Григорія Котовського колись в СРСР нагадували три міста. Хинчешти в Молдові комуністичної назви давно позбулися. В Тамбовській області Росії пам’ять про нього, навпаки, зберігають. В Україні, на Одещині, – на виконання «Закону про декомунізацію», – у квітні цього року Котовськ перейменували на Подільськ. А наприкінці вересня місцеві депутати вирішили демонтувати мавзолей Котовського, а прах звідти, що, за легендою, належить «червоному командирові», перепоховати.
Подільськ розташований на півночі Одеської області за 200 кілометрів від обласного центру. Згідно з даними перепису населення, там живе понад сорок тисяч людей. Історична назва міста – Бірзула – у перекладі з румунської означає «чорний ліс». Перші згадки про це селище в документах Османської імперії датовані кінцем XVIII століття. Після російсько-турецької війни воно увійшло до складу Російської імперії. У середині XIX століття через Бірзулу проклали залізницю «Одеса – Балта» – першу в тій частині України, що була під російською окупацією. Згодом селище стало волосним центром Херсонської губернії.
Після більшовицької революції понад рік Бірзула була столицею тодішньої Молдавської АРСР у складі України, але потім цей статус передали Тирасполю. 1935 року селище й станцію на честь убитого «червоного командира» перейменували на Котовськ.
Коли з декомунізацією постало питання про зміну назви міста, до історичної – Бірзула – вирішили не повертатися, розповідає заступник міського голови Подільска Анатолій Корчовий. «Бірзула теж була як одна із пропозицій. Ну, прийняли Подільск. Ми ж практично на східному схилі Подільської височини. Є в нас Кам’янець-Подільский, Могилів-Подільский, тепер є Подільськ» – каже він.
Коли перепоховають останки Котовського?
Мавзолей «червоного командира» за радянських часів був одним із трьох в СРСР: мавзолей Леніна – в Москві, Пирогова – у Вінниці. 1941 року німецько-румунські окупанти склеп зруйнували, забальзамоване тіло «комкора» викинули. Після війни склеп відновили. Втім, більш ніж за півстоліття ідентифікацію останків із мавзолею так і не провели. Хоча нащадки Григорія Котовського є: у Москві живе його онука.
У кінці вересня цього року депутати Подільської міської ради вирішили перепоховати Котовського. Але виявилося, що самого лише рішення сесії замало. Заступник міського голови Анатолій Корчовий каже, що саму процедуру ще треба погодити у Державній міжвідомчій комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій при Кабінеті міністрів України.
Доля ж мавзолею «червоного комкора» вирішиться після того, як Міністерство культури виключить цей об’єкт із Державного реєстру нерухомих пам’яток України. За словами віце-мера міста Анатолія Корчового, склеп із останками діяча громадянської війни є пам’яткою історії місцевого значення з 2010 року, тож має охоронний статус. «Якщо Міністерство культури вилучить його з реєстру, далі міська рада буде ухвалювати рішення: демонтувати склеп Котовського чи, може, сказав на цьому місці в однойменному парку Подільська щось інше», – зазначив він.
Кореспондент Радіо Свобода поспілкувалася з кількома жителями міста біля мавзолею, спитавши їх: «Чи треба перепоховати останки Григорія Котовського?» Слюсар Олександр Обухов зізнався, що йому «прикро до сліз», коли чіпають історію. «Я вважаю, що прах чіпати не варто. Раз вже так вирішили, історію треба зберігати», – каже чоловік. Місцева жителька Олена Фоміна з ним погоджується: «Що зміниться від того, що його перепоховають? – Нічого». Попри слова цих містян про їхнє бажання зберегти мавзолей, склеп із останками Котовського у занедбаному стані. Його благоустроєм не займалися задовго до декомунізації.
