Пошуковці-ентузіасти неподалік Чернігова знайшли орієнтовне місце поховання 473-х полонених бійців, яких під час Другої світової війни розстріляли нацисти. Це сталося вже під час відступу німецько-фашистських військ. Тікаючи, загарбники забрали із собою полонених. Вони гнали в’язнів концтабору з Чернігова в бік селища Любеч. Але до Дніпра колона так і не дійшла. Ймовірніше за все, бійців розстріляли, припускають науковці.
Куди зникли сотні людей досі практично ніхто не шукав. Лише через десятиліття чернігівський краєзнавець Герард Кузнєцов знайшов документ, в якому згадувалася зникла колона військовополонених.
«Я знайшов документи про те, що під час відступу з міста німці вигнали з табору військовополонених, останніх, що залишалися в живих – 473 людини, в тому числі, шістьох жінок. І погнали їх по дорозі на Любеч. І по дорозі їх розстріляли», – розповідає член пошукової експедиції Герард Кузнєцов.
Де саме фашисти розстріляли півтисячі в’язнів, у документі не говорилось. Чернігівські пошуковці-ентузіасти своїми силами та за власний кошт розпочали пошуки.
Труднощі в першу чергу пов’язані з тим, що немає точної інформації. Одні кажуть: бачили в одному місці, інші кажуть – бачили в іншомуОлексій Назмутдинов
«Труднощі в першу чергу пов’язані з тим, що немає точної інформації. Одні кажуть: бачили в одному місці, інші кажуть – бачили в іншому місці. Ми в минулому році з’ясували, що насправді колон було дві», – говорить голова Чернігівського обласного пошукового клубу «Пам’ять перемоги» Олексій Назмутдинов.
Єдиний можливий шлях пошуку – знайти свідків
Справа пошуку місця масового розстрілу ускладнювалася тим, що це були військовополонені, які мали зовсім небагато особистих речей. Зокрема металевих, які можна було б виявити за допомогою металошукача.
«По-перше, це можуть бути гільзи з автоматів, гвинтівок, кулеметів, пістолетів. Можуть бути кулі, можуть бути особисті якісь ґудзики чи заклепки на одязі чи взутті. Можуть бути коронки, наприклад. Все, що містить метал», – пояснює член пошукової експедиції Євген Шпилевський.
Залишився єдиний можливий шлях пошуку – живі свідки тих страшних подій.
«Ми пройшли по шосе «Чернігів-Любеч», але населення цієї колони не бачило. Я тоді зрозумів, що полонені, напевно, так загороджували дорогу, що німці вирішили їх десь стороною провести – по сільській паралельній дорозі», – розповідає краєзнавець Герард Кузнєцов.
Аби знайти свідків, пошуковці опитали не один десяток людей. Звернулися до ветеранів та їхніх родин.
Колона пройшла по краю села і пішла в ліси і яри, які знаходяться між Мокрими Величками і Любечем. І там десь їх розстрілялиГерард Кузнєцов
«Опитали. І знайшли маршрут, по якому гнали колону військовополонених. Останнім населеним пунктом, за яким йшла ця колона, було село Мокрі Велички недалеко від Любеча. Колона пройшла по краю села і пішла в ліси і яри, які знаходяться між Мокрими Величками і Любечем. І там десь їх розстріляли», – говорить Герард Кузнєцов.
Пошуковці припускають, що перед розстрілом колону поділили на дві частини. А потім, аби закопати таку кількість людських тіл, з найближчого села привели місцевих жителів. Їх потім теж усіх розстріляли.
«Взяли з Тарасових Величок 42 місцевих жителя для того, щоб зробити саме поховання. І місцеві жителі знають про ось цих 42-х людей. Місце їх поховання відоме. Після війни родичі загиблих ось цих ось односельчан забрали їх і перепоховали», – пояснює Олексій Назмутдинов.
Випадкові знахідки археологів
Але найбільш цінних свідків пошуковці знайшли серед науковців. Виявляється, 30 років тому археологи з офіційної експедиції, які тоді досліджували кургани часів Київської Русі, випадково натрапили саме на масове поховання червоноармійців у цій місцині.
Я був комендантом студентського табору, який знаходився тут. І працював на розкопі. І в одному місці випадково натрапили на поховання, яке складалося із залишків трупопокладення періоду Другої світової війниЮрій Русанов
«Це був 87-й рік. Я був комендантом студентського табору, який знаходився тут. І працював на розкопі. І в одному місці випадково натрапили на поховання, яке складалося із залишків трупопокладення періоду Другої світової війни», – говорить археолог Юрій Русанов.
«Випадково натрапили на поховання червоноармійців. Причому, масове поховання. Але так, як це була не їхня тематика, то вони його закрили, засипали землею і рухалися далі. В принципі, не приділяючи цьому належної уваги, тому що про існування колони вони просто не знали», – пояснює голова Чернігівського обласного пошукового клубу «Пам’ять перемоги».
Кілька днів тому археологи разом з пошуковцями приїхали на Чернігівщину, аби упізнати те місце, де колись знайшли рештки військових. Місцевість, кажуть, змінилася, але впізнати можна.
«Але все одно, знайомі місця. Ми тут бачимо і березняк, який тут є, і озеро, слава Богу, що люди зустрілися хороші на цій території», – говорить археолог Юрій Русанов.
Пошуковці переконані, що вже фактично впритул наблизилися до розгадки таємниці масового розстрілу людей. Визначити орієнтовну локацію поховання – це вже великий крок у пошуках зниклої колони. Безпосередньо розкопками цієї території планують зайнятися вже цієї осені.
