117 медалей і 109 рекордів: у чому феномен параолімпійської збірної України?

Завершилися XV літні Параолімпійські ігри, які від 7 вересня відбувалися в Ріо-де-Жанейро. Українська збірна на цих змаганнях була представлена найчисленнішим складом – 172 спортсмени. Проте рекордними ці Ігри стали не лише за кількістю українських учасників, але й здобутих нагород. «Синьо-жовті» параолімпійці завоювали 117 медалей – 41 золоту, 37 срібних та 39 бронзових. До Ріо рекордною Параолімпіадою вважали Лондон-2012, тоді в кошику збірної України були 84 нагороди. У Ріо ж Україна вперше посіла третє місце за кількістю золотих медалей та в командному заліку.

Українська параолімпійська збірна підкорила Ріо. Як і обіцяли спортсмени напередодні Параолімпіади, вони намагатимуться зробити ці ігри рекордними за кількістю нагород. У результаті, і слово стримали, і навіть, сподівання перевершили.

Українські спортсмени в Ріо встановили 109 рекордів у трьох видах спорту: плавання, легка атлетика та пауерліфтінг. З них 22 рекорди світу, 32 параолімпійські рекорди і 54 рекорди Європи. Про це повідомляє прес-служба Національного комітету спорту інвалідів України.

Найбільшу кількість рекордів встановили плавці – 94. Так, наприклад, Анна Стеценко покращила параолімпійський рекорд на дистанції 50 метрів вільним стилем, який тримався 20 років. Її результат 27,34 секунди.

Ще один історичний рекорд – це кількість нагород у цілому, а також здобутого «золота». Найкращий показник був у Лондоні – 32 нагороди, тепер – 41 медаль вищого ґатунку.

Мультимедалістами стали плавці Максим Кріпак, Євген Богодайко та Денис Дубров, які здобули по 8 нагород різного гатунку. Чотири золоті нагороди на рахунку ще однієї представниці плавання Єлизавети Мерешко, а її колега Анна Стеценко здобула три «золота». Двічі на п'єдестал піднімалися легкоатлет Ігор Цвєтов, велосипедист Єгор Дементьєв та плавець Геннадій Бойко.

Також параолімпійськими чемпіонами стали дзюдоїстка Інна Черняк, шаблісти Антон Дацко та Андрій Демчук, веслувальник Роман Полянський, представниця настільного тенісу Наталія Косміна, параканоїст Сергій Ємельянов, легкоатлетки Лейля Аджаметова та Оксана Зубковська, спортсменка з паверліфтингу Лідія Соловйова, стрілок Василь Ковальчук, футбольна збірна з наслідками ДЦП, команда з настільного тенісу, естафетна збірна з плавання (4х100 метрів вільним стилем), плавці Дмитро Залевський, Сергій Кліпперт, Дмитро Виноградець, Максим Веракса та Катерина Істоміна

Серед історичних перемог – перше «золото» у настільному тенісі на рахунку Наталії Косміної.

Крім того, українські шаблісти нарешті припинили дванадцятирічну тенденцію повертатися додому без «золота»: одразу два львів’янини Антон Дацко та Андрій Демчук стали першими.

Нарешті і українські фехтувальниці розпочали медальний залік на Параолімпіадах. «Бронзу» здобула Євгенія Бреус.

У дебютному для української параолімпійської збірної виді спорту –параканое – Сергій Ємельянов обійшов багаторазового чемпіона світу й став першим.

І справжня «синьо-жовта» дистанція – 200 метрів комплексним стилем, де одразу три українські плавці піднялися на п’єдестал. Завдяки Денису Дуброву, Максиму Крипаку та Максиму Ванзенку здійнялися три синьо-жовті прапори й лунав один гімн на всіх призерів.

Параолімпійці не мають можливості тренуватися на рідній базі

Головна база параолімпійців розташована у Євпаторії. Через анексію Криму спортсмени не мають доступу до цієї бази. За словами триразового параолімпійського чемпіона з плавання Геннадія Бойка, ця база була справжнім раєм для спортсменів. Цього літа плавці були змушені тренуватися у басейні спочатку в Миколаєві, а потім у Броварах.

«Євпаторія – це наш дім. Там було все облаштоване для людей з обмеженими можливостями: спортзали, басейни, корпус, море поруч. Тут і підготовка, і реабілітація, і відпочинок. Все було на цій базі. Там було, як-то кажуть, «все включене», – каже Геннадій Бойко.

В Україні є ще один такий центр на Львівщині, але від самого початку він був запланований для зимових видів спорту. Проте в українському параолімпійському спорті є відпрацьована схема регіональних центрів, про що постійно кажуть і самі паралімпійці, і спортивні експерти.

Державного бюджету параолімпійцям не вистачає

У травні 2016 року на сайті Національного комітету спорту інвалідів України було прохання допомогти фінансуванням. Вони були у пошуках благодійних та спонсорських коштів – на медичне забезпечення, екіпіровку, інвентар, спеціальні спортивні візки, спортивне харчування, тощо. Як потім пояснювали у параолімпійському комітеті, в бюджеті 2016 року спочатку не було заплановано грошей на збірну.

Фінансові винагороди за виступи в Ріо у параолімпійців та олімпійців дуже різні. Майже втричі більше у олімпійській збірній. За перше місце параолімпійці отримають більше мільйона гривень з держбюджету, за друге – 700 тисяч гривень, третє місце – до 500 тисяч. А ось українські олімпійці отримали за золоті медалі Олімпіади по 125 тисяч доларів, срібні – 85 тисяч, бронзові – 55 тисяч доларів; крім того, окремо преміальні від Національного олімпійського комітету України. Тож уже з’явилася петиція до президента України Петра Порошенка від активістів, де вони пропонують ці грошові винагороди зробити однаковими.

Головне бажання параолімпійців – мотивувати інших людей

Як зазначають самі спортсмени, вони отримують задоволення від своїх тренувань та постійних зборів. І хоча це важка праця, але кращий результат для них, кажуть параолімпійці, це перемога, «золото», коли лунає гімн України і майорить прапор.

За словами спортивного коментатора Дмитра Лазуткіна, на цих Параолімпійських іграх збірна України змогла продемонструвати справжній бійцівський характер та жагу до перемог.

«У параолімпійців була команда. Вони дуже монолітно виглядали всі разом. Це колектив, який знає, чого він хоче і як цього результату досягти. Вони демонстрували і патріотизм, і характер, і всі якості, які лише можуть бути у представників українського народу. А, крім того, налаштованість на кращий результат, бо наші параолімпійці – максималісти», – каже Дмитро Лазуткін.

Ще одна складова формули успіху «синьо-жовтих» параолімпійців –патріотизм, каже голова благодійного фонду «АІК» Юлія Ресенчук. Адже багато українських спортсменів після виступів у Ріо присвячували свої перемоги українському народові й розповідали, що підтримують бійців АТО, допомагають волонтерам і сподіваються, що конфлікт на сході України завершиться.

Також голова благодійного фонду «АІК» Юлія Ресенчук впевнена, що саме після перемог параолімпійців у Ріо є надія, що ті люди, які ще не знайшли в собі сили, щоб крокувати далі, зроблять це тепер.

«Ця мотивація не лише в спорті, але й по життю, як і для людей з інвалідністю, так і для інших. Просто люди, коли бачать такі виступи, вони розуміють, що їхні проблеми в порівнянні з тим, чого досягають параолімпійці, це небо і земля. Це праця над собою. І я маю надію, що після цих Параолімпійських ігор, і бійці АТО, які зараз на реабілітації, і люди з інвалідністю, почнуть свою соціальну реабілітацію», – каже Юлія Ресенчук.

Самі ж параолімпійці запевняють, що для них дуже важливо довести іншим: інваліди – це в жодному разі не люди з обмеженими можливостями. Адже ці люди можуть все: плавати, бігати, грати у футбол, стрибати, незважаючи на інвалідність. І найкращий доказ – це 117 нагород параолімпійців у Ріо.

А вже в ніч з 21 на 22 вересня о 1:25 ночі прибуває перша найбільша група українських параолімпійців у термінал F в аеропорт Бориспіль.