Українські фехтувальники на візках здобули 4 нагороди – два «золота» та дві «бронзи». Спортсмен із Львівщини Андрій Демчук свою медаль вищого ґатунку присвятив воїнам АТО. А інший паралімпійський чемпіон Антон Дацко вже почав готуватися до Токіо-2020, де збирається підтвердити і свій титул, і взяти ще одне «золото», але вже в рапірах.
Антон Дацко та Андрій Демчук разом представляють Львівщину. На Паралімпійських іграх із різницею у 20 хвилин стали чемпіонами. І саме завдяки цим хлопцям майже двічі поспіль лунав гімн України в Ріо. Проте, шлях до цієї перемоги у кожного був різний. Для Антона Дацка це вже треті Паралімпійські ігри. У 2012-му ставав срібним призером Паралімпіади у фехтуванні рапірою. Цього ж разу вважався фаворитом серед шаблістів у своїй групі. За словами Дацка, таке звання додавало проблем.
«Спортсмени з інших країн налаштовуються з особливою якоюсь підготовкою на фаворитів. Тому що вони знають: щоб перемогти – потрібно завестися. В моєму випадку ти можеш як виграти, так і поступитися. Все залежить від мотивації, техніки, суперника у даний момент, хто краще налаштується, хто підготується», – каже Антон Дацко.
Проте, Антон зібрався з силами і у фіналі переміг грека Панагіотіса Тріантафіллоу з рахунком 15:7. Антон каже: навіть після нагородження не одразу повірив, що став чемпіоном.
«Після того всі хвилювання відходять. Настає, нарешті, спокій. Відчуваєш, що ти переміг, але потрібен час, щоб це усвідомити. Бо ти напружився, так емоційно налаштувався на фінальну зустріч, що не одразу відчуваєш перемогу. Все, немов уві сні. Лише потім починаєш емоційно відходити», – каже Дацко.
Для іншого львів'янина Андрія Демчука це перша Паралімпіада. Він каже, що хвилювався дуже сильно перед кожним суперником. Проте, у півфіналі зміг взяти реванш у спортсмена, з яким зустрічався чотири рази і жодного – не перемагав.
«Статистика наших зустрічей до цього часу була паршива. І цей півфінал був важким саме психологічно. Я зміг відірватися 8:1. Потім він почав відвойовувати, і рахунок став 10:8. Та все ж таки мені вдалося зламати його спротив і перемогти», – після такого у фіналі фехтував, мов на крилах, каже Андрій Демчук.
Я себе налаштував лише на перемогуАндрій Демчук
«Коли ти переміг у півфіналі, ти вже розумієш, що у тебе буде 100% нагорода. Питання лише в тому, яка саме. Я розумів, що залишився всього один крок до події, яку я пам’ятатиму все життя. А може, такого шансу взагалі вже не буде? Тож я себе налаштував лише на перемогу», – розповідає він.
Дуже велика кількість і воїнів АТО, і волонтерів мене підтримують. Саме ці люди змусили порадіти своїй медаліАндрій Демчук
Свою ж перемогу Андрій присвятив бійцям АТО та волонтерам – одній із головних своїх підтримок на Паралімпійських іграх, крім родичів, спортсменів та рідної кафедри, каже Демчук.
«Дуже велика кількість і воїнів АТО, і волонтерів мене підтримують. Саме ці люди змусили порадіти своїй медалі. Тому що здобув – окей. Але коли ти розумієш, що деякі слова або вчинки роблять сильні речі допомогу нашим братам, які зараз відстоюють територіальну цілісність – це найбільша відзнака», – каже Демчук.
Після «золота» на Паралімпійських іграх ніхто з двох спортсменів зупинятися на досягнутому не збирається. У досвідченого Антона Дацка є мрія – поїхати у Токіо у 2020 році, та нарешті здобути «золото» у фехтуванні на рапірах. За три Паралімпіади цей вид спорту так йому і не підкорився.
Якщо ти хочеш стати чемпіоном, то ти маєш бути на голову вищим за свого суперника, а для цього потрібно постійно тренуватисяАнтон Дацко
«Хотілося б реваншувати в Токіо. У Пекіні був сьомим в рапірах, у Лондоні здобув «срібло», а у 2016 не зміг покращити цей результат. Потрібно щось змінювати. Бачу, що є недопрацювання. Якщо не зроблю роботу над помилками, то не зможу стати першим. За моєю логікою, якщо ти хочеш стати чемпіоном, то ти маєш бути на голову вищим за свого суперника, а для цього потрібно постійно тренуватися», – каже Дацко.
А ось Андрій Демчук отримав дуже багато повідомлень від волонтерів та бійців і вірить, що своєю перемогою зможе ще гучніше розповісти про паралімпійський спорт.
Ми – сильна нація. У нас дуже вольові люди. Тому ми все зможемо та переможемоАндрій Демчук
«Ми дуже віримо, що нашою роботою тут ми зможемо достукатися до людей, які ще не спробували себе в спорті. Змусимо їх розвиватися, займатися спортом, повертатися до активного життя. Це надзвичайно важливо. Ми – сильна нація. У нас дуже вольові люди. Тому ми все зможемо та переможемо», – каже Демчук.
Ще дві бронзові нагороди у фехтуванні на візках здобули в індивідуальній шпазі Олег Науменко та Євгенія Бреус.
