«Росія – країна, де при владі справжні вбивці» – співавтор фільму про вбивство Нємцова

Російський політолог Андрій Піонтковський і журналіст та соратник Бориса Нємцова Леонід Мартинюк випускають фільм про вбивство політика під назвою «Зовсім не факт, що людину треба вбивати». В основі фільму лежить ідея про те, що за смертю Бориса Нємцова стоять очільник Чечні Рамзан Кадиров, наближений до Володимира Путіна голова нацгвардії Росії Віктор Золотов і сам президент Росії.

Один з ідеологів фільму Андрій Піонтковський вважає, що розслідування вбивства Бориса Нємцова стало «предметом гострого суперництва впливових силових кланів на самій вершині російської влади» і це суперництво, як і саме розслідування вбивства політика, поки далекі від завершення.

– Ви ж пам'ятаєте, які несподівані події сталися буквально через кілька днів після вбивства Нємцова. Федеральною службою безпеки і Слідчим комітетом були заарештовані високопоставлені офіцери кадировських спецслужб, досить близькі до вищого керівництва Чечні. Сліди йшли вже до Геремеєва і Делімханова, а це друга і третя особи у Кадирова. І керівництво ФСБ наполегливо вимагало їхнього допиту. Це був очевидний виклик Путіну, що ставило його в абсолютно незручне становище, він тоді на два-три тижні взагалі зник з публічного поля. Слідчі їздили в Чечню, і там один з офіцерів охорони Кадирова був застрелений при спробі затримання. Зіткнення відбувалися по-дорослому. Зрештою Путін повернувся, опанував ситуацію, але ціною абсолютно сміховинної версії про замовника і організатора злочину – тим і іншим був названий якийсь шофер Мухудінов. І на цьому вирішено було справу закрити.

Але суперництво тривало. З'явилися витоки і в «Новій газеті», в доповіді Яшина про те, що тісно співпрацював з Кадировим і з організаторами вбивства Віктор Золотов – найближча людина до Путіна. Складається дуже неприємна картина, і вона нікуди не поділася, – Кадиров, Золотов і Путін. Були затримані люди Кадирова, а вони ніколи б не пішли на злочин без наказу Кадирова. А Кадиров, досить досвідчений царедворець, ніколи б не пішов на злочин, не враховуючи, що цього хоче Путін. І, швидше за все, тільки Золотов міг дати йому це зрозуміти.

Це не якась моя версія, це досить очевидні факти, що лежать на поверхні, які озвучували багато людей і спостерігачів. Проте почався процес, в якому офіційне звинувачення називає організатором і замовником Мухудінова. Але вони не можуть набрати присяжних. І я розумію чому: на лаві підсудних високопоставлені чеченці, яких, до речі, Кадиров офіційно захищає, і присяжні просто не хочуть потрапляти в цю історію. Ну, ясно, що ФСБ хоче дістатися нагору, вони називали прізвища Геремеєва і Делімханова відкрито, але ми говоримо – Геремеєв і Делімханов, а маємо на увазі – Кадиров. Ні, ФСБ, та й взагалі силовики в цілому ніколи не були задоволені путінським проектом «Кадиров». Вони вважають, що Путін дав занадто багато влади кадирівцям, що він позбавив силовиків перемоги в Чечні і так далі. І тут в цьому вбивстві вони знайшли можливість кинути виклик проекту «Кадиров» і мати серйозний тиск на Путіна. На мій погляд, за 17-річну путінську історію ми вперше стикаємося з таким рівнем конфронтації на самій верхівці російської влади.

– Чи є у Вас якісь припущення, що буде з цим судом в Росії, якщо зв'язок з Кадировим настільки очевидний і, швидше за все, його не можуть не бачити слідчі?

– Та суд вже провалився! Таке перетягування канатів за сценою триває весь час. Дві-три тижні тому була нічна зустріч Путіна з Кадировим, вона ж сталася після того, як ті ж силовики заарештували в «Президент-готелі», де зазвичай завжди кадирівські люди перебувають, людей, дуже близьких до Делімханова, а Делімханов просто поїхав, втік. Кадиров, звісно, негайно примчав до Москви, зустрічався з Бастрикіним, і Бастрикін розвів руками: йди до «тата». І Кадиров пішов до «тата», і вони вирішували долю Делімханова. Тож справа тут серйозніша, справа не тільки в процесі.

– Фільм буде називатися «Зовсім не факт, що людину треба вбивати» – і це цитата з Володимира Путіна. Чому ви винесли її в назву?

– Це цитата, так. І це цитата, нагадує цитату: «Смерть цієї незначної журналістки принесла нам більше проблем, ніж все її життя». Це ж Путін видає себе такими фразами. Цю фразу міг вимовити тільки потенційний вбивця. Він оцінює не з точки зору моральної, а з точки зору можливості або неможливості здійснити вбивство політичне, мовляв, не факт, що треба було. Він зважує прагматизм цієї дії. По-моєму, ця фраза, вимовлена самим Путіним, – це одне з найсильніших звинувачень його в справі Нємцова, – підсумовує Андрій Піонтковський.

Прем'єра 15-хвилинного фільму «Зовсім не факт, що людину треба вбивати» запланована на 6 жовтня у Вашингтоні. За словами одного з авторів, Леоніда Мартинюка, фільм розрахований насамперед на американську аудиторію, яка могла б допомогти «простимулювати міжнародне розслідування». В інтерв'ю Радіо Свобода Леонід Мартинюк розповів докладніше про те, як відбувалася робота над проектом.

– Фільм на 80 відсотків складається з відеоматеріалів, які знімав не я. Це стиль, мій формат, в якому я завжди робив свої сюжети, фільми, ролики, починаючи ще з 2009 року, коли я став співпрацювати з Борисом Нємцовим. Ідея виникла після того, як Борис Нємцов загинув. Я став вивчати всі матеріали, які були пов'язані з його загибеллю, бо хотів знати, що сталося і хто в цьому винен. Після того, як я прочитав дуже багато матеріалів, у мене в якийсь момент виникло осяяння, я побачив, як це могло бути. Це була моя версія того, що сталося, і дуже близько до цієї версії писав Андрій Андрійович Піонтковський. Я вже не пам'ятаю, хто кому повідомив про те, що наші версії дуже схожі, по-моєму, Андрій Андрійович мені подзвонив, і він запропонував зробити фільм, який міг би вплинути на американський істеблішмент. Фільм розрахований, насамперед, на США. Він зроблений спочатку російською мовою, зараз перекладений і найближчим часом буде продубльований для презентації до 6 жовтня.

Після того як я уявив, який міг бути ланцюжок організаторів і замовників, я, звичайно, спочатку подумав, що це може бути навіть небезпечно, хоча перебуваю я не в Росії зараз, а в США. Але в якийсь момент я зрозумів, що не можу не зробити цей фільм, бо якщо я його не зроблю, я просто зраджу пам'ять Бориса Нємцова. І плюс я розумію, що в Росії слідство ніколи не дійде до самого кінця. Вони можуть заарештувати і навіть засудити безпосередніх виконавців, але ніколи по повному ланцюжку організаторів-замовників не підуть, всі ніколи не будуть покарані, поки в Росії перебувають при владі люди, які здійснювали цей злочин. Влада не може сама себе засудити.

– Якщо я правильно розумію, основна версія, про яку Ви і Андрій говорите в фільмі, полягає в тому, що за вбивством Бориса Нємцова стоїть Кадиров і фактично Путін. Якщо Ви стверджуєте, що фільм призначений для американської аудиторії і для того розслідування, яке в Америці Конгрес ініціює, з Вашої точки зору, яку роль цей фільм і це розслідування може зіграти в розумінні того, що сталося, для росіян?

​

– Перша мета – простимулювати міжнародне незалежне розслідування, яке могло б бути і яке, сподіваюся, буде організовано спочатку в США, наприклад. Друга мета – через інформаційну присутність цього фільму донести до максимальної кількості росіян інформацію про те, в якій країні вони зараз живуть. Тобто це – не просто країна, де є злодії, і злодії – це погано, Росія – це країна, де при владі справжні вбивці. Після Донбасу і Криму це не є новиною для українців, наприклад, але дуже багато росіян сприймають війну на Донбасі як щось «внутрішньоукраїнське», як щось, до чого Росія має якийсь стосунок, але не можна повноцінно за цю трагедію покладати провину на Путіна. Але те, що за вбивством, яке сталося вже більше півтора року тому і яке розслідувано лише на рівні виконавців, стоїть влада Росії, – це повинно стати зрозуміло людям, які подивляться фільм.

У мене таке відчуття, що навіть російська опозиція зараз живе, не розуміючи цього факту. У мене повне відчуття, що той же Михайло Касьянов відкидає факт, що він має справу не просто з шахраями при владі, які організовують навіть на нього бандитські напади, а що ця влада – вбивці, і вони вбили його найближчого соратника. Він в такій же небезпеці, і взагалі всі лідери опозиції в небезпеці, якщо це справжній лідер і він не пов'язаний з ФСБ і не є постановочною фігурою. Більшість так і не усвідомили, в якій країні вони живуть і що недостатньо вимагати просто більше якихось свобод під час виборів, тому що це не просто злодії, це вбивці. Справжні вбивці!

– Як ви будете поширювати цей фільм в Росії?

– Насамперед, через інтернет. В інтернеті, для того щоб тебе побачило максимально широке коло людей, треба мати інформаційний привід і людей, які будуть масово поширювати твоє відео. Тому цей інформаційний привід – випуск цього фільму – вплине на те, що максимальне число людей почне поширювати його в соціальних мережах, а журналісти будуть публікувати в ЗМІ, які ще залишилися в інтернеті.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода