Замовчувана проблема ромів

Берлін – Расизм і ксенофобія, що зростають у Європі, найболючіше вразили найбільш дискриміновану меншину на континенті – сінті та ромів, яких також називають циганами. Представників цих громад тут налічується від 6 до 12 мільйонів. І хоча точна їхня кількість невідома, вони – найбільша меншина в Європі. Як констатували учасники конгресу країн-членів ОБСЄ, котрі зібралися у Берліні, цей народ досі зазнає дискримінації як у Східній Європі, так і в Західній, країнах ЄС і за його межами. Ідеться також про «специфічний расизм» на інституційному рівні, несприйняття та відчуження суспільством сінті та ромів.

Становище сінті та ромів, які й без того зазнають найбільшої дискримінації у Європі, погіршилося сплеском антиміграційних настроїв, говорять представники ромських організацій. Про це в інтерв’ю телеканалу Phoenix сказав Романі Розе, голова Центральної ради німецьких сінті та ромів, на утримання якої уряд ФРН спрямовує 500 тисяч євро щороку.

«Ми отримали нову кризу в Європі, тож і сьогодні знову вишукують «стрілочників», на кого б перекласти провину. Щоразу, коли європейська країна вражається кризою, наша і єврейська меншини, стають цапами-відбувайлами», – обурюється голова Центральної ради ромів у Німеччині.

Особлива німецька відповідальність

Оцінки ромських лідерів поділяють і офіційні особи Німеччини, котра, на думку міністра у справах Європи Міхаела Рота, має особливу відповідальність перед цими народами.

«Расизм, упередження і ворожість щодо ромів та сінті, як і раніше, глибоко вкорінені у наше суспільство. Ми повинні боротися з цією стигматизацією і маргіналізацією найбільшої меншини в Європі: місце сінті та ромів перебуває в центрі нашого суспільства, а не на узбіччі», – сказав Міхаел Рот на конференції ОБСЄ з питань дискримінації ромів та сінті.

У ФРН ставлення до ромів та сінті почало змінюватись із 1982 року – після скандального голодування 12 циган у Дахау, котрі вимагали визнання геноциду нацистської Німеччини над ромами. Тодішній канцлер Гельмут Шмідт це підтвердив, визнавши знищення 500 тисяч циган у концентраційних таборах «убивством народу» – через расистські причини. Ще через 15 років ромів у Німеччині було визнано національною меншиною.

Нині, крім створення власного представництва – Центральної ради, у 2012 році в Берліні встановлений пам’ятник закатованим нацистами співвітчизникам, а щоквітня відбуваються заходи до Всесвітнього дня ромів.

Незнання і несприйняття німцями ромів

Однак федеративне антидискримінаційне бюро два роки тому оприлюднило опитування, яке свідчить про майже повне незнання і несприйняття німецьким суспільством ромів. Воно вважає їх злочинними, лінивими і неспроможними до інтеграції. Кожний п’ятий опитуваний вимагає їхньої депортації у країну, звідки вони прибули, а 14 відсотків – відмежованого місця проживання. Так само у Німеччині мало відомо і про геноцид ромів.

Тож, на думку активіста групи «Солідарність проти антиромаїзму» із Дрездена Карла Шрота, котрий у розмові з Радіо Свобода сказав, що ФРН має перейняти відповідальність за скоєне, сплатити достатні відшкодування і вписати розділ про геноцид ромів у шкільні підручники.

«Чого не повинно бути, то це розмов на зразок: «Ах, це ж лише роми, то байдуже». Мене непокоїть Параімос – Голокост циган, так само, як і інші злочини проти ромів – переслідування, дискримінація, відмежування. Та все, що з ними відбувалося, нині, як і досі, ще не є темою для обговорення у німецькому суспільстві», – говорить Карл Шрот.

Тим часом історики не впевнені, скільки саме ромів знищено під час Голокосту: оцінки варіюються від 220 тисяч до більш ніж півмільйона. Але зараз, як і раніше, роми страждають від дискримінації та відмежування. Це спостерігається передусім у Словаччині, Чехії, Румунії, Угорщині. Але так само і в західних країнах, стверджує Міхаель Лінк, директор офісу ОБСЄ з питань демократичних інституцій та прав людини. На його думку, роми зазнають також «специфічного расизму», котрий, утім, вважається не вартим уваги порівняно з іншими випадками расизму.

Роми – на найнижчій соціальній сходинці

Хоча у 2003 році 57 країн-членів ОБСЄ і ухвалили план дій щодо поліпшення ситуації ромів, все ж, на думку представників Центральної ради ромів у ФРН, цих заходів недостатньо. Відтак гостро критикувався план поліпшення ситуації щодо них, запропонований країнами-учасницями ОБСЄ.

У рамках конференції ОБСЄ обговорювалися можливі кроки щодо цього. Йшлося про те, що ромів досі відмежовують і соціально утискують. Представники Ради вважають, що бракує також програми ЄС та ООН із боротьби з дискримінацією та поліпшення соціальної ситуації. Як зауважує Міхаель Лінк, у численних європейських країнах місце ромів – на найнижчій соціальній сходинці. До того ж, вони часто наражаються на численні упередження щодо них.

«Передусім, ми маємо справу зі специфічним расизмом, якого в Європі впродовж століть зазнавали роми, та й досі зазнають. Але чимало громадян вважають такий расизм «порядним», або з певних причин не таким, про який варто згадувати. Це велика помилка, тому важливо, що учасники конференції усе-таки визнали: «Так, у нас є проблема з расизмом щодо ромів», – стверджує експерт з питань прав людини у Deutschlandradio.

«Інституційний расизм»: утиски, образи, соціальна байдужість

Не менш небезпечний також інституційний расизм. Приміром, у галузі освіти чи працевлаштування, коли з певних причин людина зазнає соціальних утисків. Це стосується також і дітей ромів, котрих часто змушують навчатися у спеціальних школах, хоча вони повинні мати нормальний доступ до загальної освіти. Міхаель Лінк окреслює кілька країн, де роми зазнають особливого відмежування, образ, соціальної байдужості, а часто й порушення їхніх прав.

«Без засудження окремих країн, але і в ЄС – Словаччині, Угорщині, Румунії, Чехії, почасти в західних країнах – ми наражаємося на схожі проблеми. Також і поза межами ЄС, приміром, в Україні, де саме нині у результаті конфлікту знову шукали крайнього – ромів. Там час від часу виникають проблеми», – зазначає Міхаель Лінк.

Для поліпшення ситуації з циганською меншиною, на думку учасників конгресу, що відбувся у Берліні, вкрай необхідна реалізація плану дій ОБСЄ, ухваленого 2003 року. Також запровадження технічного ноу-хау, приміром, у створенні й підтримці сильної громади ромів. У підсумковій заяві конгресу ОБСЄ також зазначено, що потрібна потужна міжнародна підтримка у разі, коли ромів виганяють із поселень, як це сталося, приміром, в Угорщині. Або коли деякі міста намагаються бути «вільними» від циган. Тема ромів має бути присутньою у дискусіях, а їхнім спільнотам слід допомагати на місцях, зокрема і в їхній політичній боротьбі за власні інтереси та проти таких керівників місць мешкання, котрі намагаються їх звідти виселити, йдеться у заяві.