Випадок «етнічного погрому», як його характеризують правозахисники, який нещодавно відбувся в селищі Лощинівка на Одещині, показав не стільки рівень ксенофобії в українському суспільстві, скільки те, що влада не виконує своїх основних функцій з гарантії безпеки людини, вважає правозахисник, голова Асоціації єврейських організацій та общин України (Ваад) Йосиф Зісельс. Його освітній проект «Простір толерантності» працює в Україні вже багато років, і свій досвід виховання толерантних і відповідальних громадян поширює вже і в сусідніх країнах, але в Україні, за його словами, органи влади залишають байдужими до цього досвіду.
– Що на Вашу думку, сталося у Лощинівці?
З одного боку, це був конкретний випадок ксенофобії і дій, які можна охарактеризувати як погром на етнічному ґрунті. З другого боку, це – результат недалекоглядної, поверхової політики
– З одного боку, це був конкретний випадок ксенофобії і дій, які можна охарактеризувати як погром на етнічному ґрунті. З другого боку, це результат недалекоглядної, поверхової політики, яка проводиться (або не проводиться) в Україні стосовно адаптації національних меншин взагалі до нових реалій України і зокрема спільноти ромів. Бо ті гроші, що виділялися із держави різними громадськими фондами, вони проходять мимо, дуже мало залишаючи конкретних результатів.
Міліція стояла і дивилась на все, замість того, щоб виконувати свої обов’язки, захищати людей та їхні права, їхнє житло
Ніхто всерйоз не моніторить цю ситуацію з ромами – і ось дійшло до трагедії. По-перше, дії правоохоронців, які спокійно спостерігали, як жителі цього болгарського села громлять будинки, підпалюють, а міліція, яка стояла і дивилась на все, замість того, щоб виконувати свої обов’язки, захищати людей та їхні права, їхнє житло, вона ж не реагувала ніяк. І ми звернулися до Міністерства внутрішніх справ з вимогою провести внутрішнє розслідування, виявити винуватців такого байдужого ставлення і покарати їх.
Там були дії місцевої влади, яка фактично стала на бік погромників
Це ще не все, бо там були дії місцевої влади, яка фактично стала на бік погромників. Вони ухвалили рішення виселити ці родини ромів із села Лощинівка.
Я вже не кажу про антиреакцію губернатора Міхеїла Саакашвілі, який засудив ромів
Там ще є обтяжливі обставини – це люди, які переселилися із зони бойових дій, з Донбасу, поселилися в порожніх будинках. Тобто вони будуть двічі переселенцями, якщо їх влада дійсно виселить звідти. Я вже не кажу про реакцію, про антиреакцію губернатора Міхеїла Саакашвілі, який, замість того, щоб виконувати свої конституційні обов’язки та захищати людей на території області, засудив ромів, а не тих, хто їх громив. Усі дії, які відбувалися підчас цього випадку і супроводжували його, були, навпаки, не так як треба, а як не треба робити.
Це ганьба Україні, якщо такі випадки будуть повторюватися
Ми запропонували зробити комісію дуже високого рівня, на рівні заступників міністрів, основних міністерств, які прямо чи опосередковано мають стосунок до цієї проблематики, і доручити їм випрацювати рішення і дуже ретельно впроваджувати ці рішення в життя. І щоб президент узяв під контроль цю ситуацію, бо це ганьба Україні, якщо такі випадки будуть повторюватися.
– Це дійсно дуже неприємний для України випадок, тому що він відразу набув медійного поширення. Минулого тижня відбувалася конференція під егідою ОБСЄ в Берліні, на якій говорилося про те, що в Європі так само зростає расизм, ксенофобія. І говорили про те, що існує інституційна дискримінація щодо ромів. Україна – не єдина країна, де людей висилають, причому виселяє влада. У Франції упродовж кількох років представники влади, поліція виселяють ромів, переважно це переселенці зі Східної Європи. 11 тисяч людей були виселені лише за півроку в 2014 році. Як поставити заслін оцій інституційній дискримінації?
– Знаєте, це питання риторичне. Я не можу оцінювати, що там в інших країнах. Але випадок може бути будь-де, конфлікт, навіть на етнічному ґрунті може бути будь-де. А як себе поводить після цього влада? Як вона реагує на ці випадки? Ось у чому ганьба для України. Що ніхто не привчив владу місцеву, і навіть регіональну, правильно, по-європейськи реагувати на такі випадки.
Для влади відкрилася можливість, потурбуватися про цих людей і спробувати їх інтегрувати в українське суспільство так, як це би мало бути: зі школою, з пропозицією роботи
– Власне тепер, мені здається, для влади відкрилася можливість, потурбуватися про цих людей і спробувати їх інтегрувати в українське суспільство так, як це би мало бути: зі школою, з пропозицією роботи і так далі.
– Наскільки той досвід, який ви вже зібрали в своїх таборах «Джерела толерантності», де ви виховуєте дітей бути толерантними, наскільки його можна зараз запропонувати державі й сказати: «Ось подивіться, ми можемо вам в чомусь допомогти, порадити»?
Ми працюємо з програмами толерантності 16-й рік. Владі це нецікаво
– Ми працюємо з програмами толерантності, взагалі з цією ідеєю 16-й рік. Що ви думаєте, чи влада прислуховується, дивиться в наш бік? Запитує, хоче помножити цей досвід? Поширити? Ні, владі це не цікаво.
Громадянське суспільство робить левову частину цієї роботи, а не держава
Я хочу, щоб усі правильно розуміли: наша влада – це залишки посткомуністичної влади, постколоніальної влади, вона не змінилася ще інституційно. Суспільство змінюється. У нас виникло громадянське суспільство, яке розвивається вже 25 років, і саме воно опікується всіма такими болючими питаннями, зокрема адаптацією переміщених родин. Громадянське суспільство робить левову частину цієї роботи, а не держава. Тому не треба дивитися на владу, вона рано чи пізно заміниться на вихідців з того громадянського суспільства, яке зараз активно розвивається.
