Із п’яти шкіл у прифронтовій Красногорівці на Донеччині з початку осені запрацює три. Та й ті – лише до перших морозів, а потім всі тутешні діти перейдуть навчатись до однієї, де вцілів твердопаливний котел, розповідають місцеві жителі. Взимку діти навчатимуться у дві зміни: загалом у місті залишається близько чотирьох сотень школярів, а це більше, ніж може вмістити школа одночасно. Батьки і вчителі сподіваються, що з першого вересня оголосять черговий «режим тиші», бо поки що Красногорівка потерпає від обстрілів мало не щоночі.
Ірина залишилася у Красногорівці, тільки переїхала із одного будинку в інший – поки його власники в Росії. Тут немає нормального опалення, бо в місті вже більше двох років немає газу, зате менша імовірність, що сюди «прилетить», вважає жінка. Так і живуть: Ірина, троє її дітей і мама.
Найменший хлопчик грається у дворі. Цього року він іде у другий клас. Піджаки від шкільної форми для старших висять у кімнаті на дверцятах шафи. Ірина розповідає, що їх подарували волонтери, зошити теж вже встигли купити, тож до початку навчального року родина вже готова.
Ремонтувати школи допомагають батьки учнів і випускники
Із п’яти красногорівських шкіл запрацюють, однак, не всі. Спочатку планується розподілити всіх учнів по трьох школах, а на зиму перевести в одну – у п’яту, говорять місцеві. Це єдина школа у місті, де є опалення, і одна із найстаріших – до Другої світової у цій будівлі була лікарня, каже директорка п’ятої школи Наталія Кібалко.
Ми і в тому році всі разом навчалися, і в цьому році будемо зимувати разомНаталія Кібалко
«У листопаді всі школи переходять до нас. Всього це – більше 400 учнів. У нас є твердопаливний котел, тому ми і в тому році всі разом навчалися, і в цьому році будемо зимувати разом», – зауважує вона.
За словами директорки, навчання відбуватиметься у дві зміни, тому що дітей більше, ніж може одночасно навчатись у цій будівлі. Зараз тут завершуються приготування до першого вересня, робити ремонт у школі допомагають батьки учнів.
Відновлювати іншу школу – четверту – приходять її колишні учні. Так у дворі знайомимось із Сергієм і Лізою. Сергій – один із випускників, хто долучається до ремонту.
«Приніс фарбу, будемо фарбувати лавиці тут до першого вересня. Хочу, щоб наша школа була найкращою в місті. Думаю, усе вийде, нашу школу відкриють і все буде добре», – розповідає хлопець.
Більшість вікон замінили, але стіни у класах побиті осколками. Ми йдемо по коридору, прикрашеному синьо-жовтими стрічками – тут першого вересня буде лінійка. За словами директорки четвертої школи Алли Юркевич, у школі є вода і світло, тож якби не пошкоджений котел – тут можна було б навчатись і взимку, але немає грошей на ремонт. Потрібно закупити також і шкільне обладнання, верстати і комп’ютери замість втрачених, зауважує вона.
За день було 12 влучань у нашу школу – вчителька
Деякі школи до першого вересня відновити не встигають. Зокрема, школа № 3 нині закрита на ключ, а у класах, окрім парт, – малярське приладдя і будівельне сміття. Вже більше року споруду ремонтують після обстрілів, і до першого вересня точно не встигають, розповідає вчителька Анна Безкурська.
Ми вже залатали всі дірки, дах перекрилиАнна Безкурська
«3 червня 2015 року зранку почались обстріли і тривали 13 годин. 12 було влучань у нашу школу. Це ми вже залатали всі дірки, дах перекрили за цілий рік. Вікна всі тоді посипались – це вже нам вставили трішки», – говорить вона.
Цими днями обстріли міста посилились, каже вчителька. Згадуючи про нічні вибухи, починає плакати. Каже: дуже сподівається, що першого вересня оголосять «режим тиші».
