Частка статків Лазаренка була отримана від прибутків компанії Тимошенко – екс-прокурор США

В Україну з візитом приїхала колишній американський прокурор Марта Берш, яка домоглася ув’язнення у США українського прем’єр-міністра Павла Лазаренка. За довгі роки розслідування української високопосадової корупції вона вже добре знає її у прізвищах та цифрах.

Хто з фігурантів американського розслідування залишається в активній українській політиці та чому сотні мільйонів доларів викрадених Павлом Лазаренком так складно повернути в Україну?

Грудень 1998 рік. Остання прес-конференція колишнього прем’єр-міністра України Павла Лазаренка в Україні. Більше сюди він не повертався.

Уже через 2 місяці, у лютому, його затримають в аеропорту Нью-Йорка.

А через 8 років розслідування та домашнього арешту окружний суд у Сан-Франциско засудить Лазаренка до дев’яти років в’язниці та штрафу на суму в 10 мільйонів доларів США.Суд присяжних визнав Павла Лазаренка винним у відмиванні грошей, шахрайстві з банківськими переказами і здирництві.

Про Павла Лазаренка, як прем’єр-міністра Марта Берш згадує просто – він збирав данину з бізнесменів.

– Наскільки я розумію, виходячи зі свідчень свідків, гроші переказувались Павлу Лазаренку, бо він вимагав 50% прибутку від більшості бізнесів у тих сферах, в яких він мав вплив.

– Можете ще раз нагадати українським громадянам, як вдалося заробити статки колишньому прем’єр-міністру України Павлу Лазаренку, ґрунтуючись на чому? І чи використовував він справді своє службове становище?

– Я можу виходити лише з обвинувального вироку, який був отриманий у Сполучених Штатах судом присяжних. З того видно, що він зловживав службовим становищем задля збагачення – шляхом вимагання у підприємців, які для успішності свого бізнесу потребували від нього якихось дій.

З початку незалежності України Павло Лазаренко був завжди на державних посадах. Утім, у США в Каліфорнії він придбав собі будинок, також з’ясувалося, що він мав панамський паспорт та мільйонні рахунки в різних країнах світу. Прокурор Марта Берш збирала факти, опитувала свідків, у тому числі й тодішніх українських високопосадовців та олігархів.Ось як вона описує ситуацію в Україні в часи прем’єр-міністра Лазаренка:

– Корупція в Україні – це колосальна проблема, як і в усіх колишніх республіках Радянського Союзу. Бо коли розпався Союз, республікам потрібно було терміново сформувати уряд, не було цивільних інституцій, які були на Заході, була велика кількість природних ресурсів, які вивільнились і нікому не належали, бо до цього були у державній власності Радянського Союзу, і тому була така шалена приватизація, люди збагачувалися, і не було конституційних чи громадських інструментів, які б цьому запобігли. І в результаті корупція стала системною.

​

На американському суді у справі Павла Лазаренка згадували також і Юлію Тимошенко. Зокрема, саме прокурор Марта Берш виявила факти, що компанії, пов’язані з Юлією Тимошенко, переказували кошти, які зрештою опинялись на банківських рахунках Павла Лазаренка.

​– У нас були докази, що були перекази з рахунків, які, на нашу думку, контролювалися пані Тимошенко, на рахунки, які контролювалися паном Лазаренком. Ми представляли ці докази частково під час судового провадження. На нашу думку, виходячи з доказів, які були нам доступні, частка статків Павла Лазаренка була отримана від прибутків компанії, яка називалась «ЄЕСУ» й імпортувала природній газ із російського «Газпрому». На нашу думку, Лазаренко отримав через цю схему мільйони доларів.

У 1995–1996 роках Юлія Тимошенко очолювала компанію «ЄЕСУ» («Єдині енергетичні системи України») – на той час це найбільший імпортер природного газу в Україну з Росії та країн Середньої Азії. Та суд в Америці у справі Павла Лазаренка відхилив прохання прокурора Марти Берш про залучення до справи і Юлії Тимошенко.

Як вважає нині вже колишній прокурор США – через відмову Росії сприяти в наданні доказів.

– Врешті суд Сан-Франциско відхилив обвинувачення, які готувалися не в цільному фрагменті, бо вважалося, що обвинуваченням не представлено достатньо доказів. Частково проблема полягала в тому, щоб довести цю частину справи, потрібна була допомога з боку Росії, щоб допитати свідків, які були причетні, і отримати документи. І ми не отримали жодної допомоги з Росії. Відповідно нам не вдалося довести цей елемент обвинувачення.

На лекції у Києві Марті Берш кілька слухачів поставили запитання щодо ролі Юлії Тимошенко в часи прем’єр-міністра Павла Лазаренка та перерахунків, здійснених компаніями, пов’язаними з нею.

Сама Юлія Тимошенко відкидає будь-які звинувачення.

«Українська сторона тоді представляла режим, який був скинутий шляхом революції, він намагався мене як лідера опозиційного руху просто скомпрометувати і практично засадити у в’язницю. Але я дуже дякую американському правосуддю, що повністю викинуло всі ці обвинувачення, які були передані українською стороною для того, щоб мене просто прив’язати до імені Лазаренка. Сьогодні є рішення суду, американського суду – не українського, не Печерського, – що ніяких доказів будь-якого порушення закону ні з мого боку, ні з боку компаній, які я 20 років тому очолювала, не виявлено», – зазначила вона.

Павло Лазаренко став найбільшим українським високопосадовцем, який був засуджений за усю історію незалежності України.Загалом, за інформацією ЗМІ, американській системі правосуддя вдалося встановити місце перебування близько 250 мільйонів доларів, які були виведені Лазаренком з України корупційним шляхом.

Юрист Центру протидії корупції Олена Щербан зазначає, що на сьогоднішній день жодної копійки з коштів Лазаренка в Україну не повернуто.

«Не повернуто, бо держава Україна нічого для цього не зробила. Частина коштів на сьогодні заморожена, і їх повернення залежить виключно від уряду США. В будь-якому разі їх не можна повертати в Україну, бо є великий ризик, що їх розкрадуть. Їх можна повертати лише в тому разі, якщо буде продуманий захисний механізм від подальшого розкрадання», – пояснює вона.

У 2014 році суд у Вашингтоні ухвалив рішення: 100 мільйонів доларів, які ховав Лазаренко в офшорах, розділити – 25 мільйонів доларів мав отримати банк на острівній державі Антигуа, а 75 мільйонів доларів мали надійти на рахунки американського уряду.