Кореспондент російського інтернет-видання «Фонтанка.ру» і російського «Агентства журналістських розслідувань» Денис Коротков став жертвою переслідування за свої публікації, пов'язані з ім'ям Євгена Пригожина. Методи тиску на журналіста, за його власним висловлюванням, «ідіотські», а способи стеження «непрофесійні». Денис Коротков у своїх розслідуваннях розкрив, що зв'язки бізнесмена Пригожина, якого називають «кухарем Путіна» і вважають особистим другом російського президента, вийшли далеко за межі ресторанного бізнесу і можуть привести не тільки до «фабрики тролів» в Ольгино, але й до російських найманців у Сирії та Україні.
– В оточенні командира «Приватної військової компанії» («ПВК») Дмитра Уткіна, відомого під позивним «Вагнер», були помічені люди, які, наскільки нам відомо, і як ми обґрунтовано припускаємо, працюють у службі безпеки концерну «Конкорд», підконтрольного Євгену Пригожину. Почалося все це досить давно. «Фонтанка.ру» зацікавилася історією судна Myre Seadiver «Приватної військової компанії» Moran Security Group, яка базується в Москві і Петербурзі. Судно було захоплене в Нігерії. Нігерійська влада в цілому протиправно затримала це судно і бійців «ПВК», довго їх там утримувала. Російські дипломати і співробітники Moran Security Group зробили все для їхнього звільнення. А ми таким чином зацікавилися темою приватних військових компаній, інформація про яких досить прихована.
Вже потім в різних ЗМІ – Східних і, перш за все, США – з'явилася інформація про те, що в Сирії у 2013 році загинув російський найманець Олексій Малюта. Було опубліковане його фото і фото його особистих речей, а також його посвідчення контрактника Moran Security Group. Це нам було цікаво, ми стали розбиратися і таким чином нам вдалося дізнатися історію «Слов'янського корпусу», тобто того самого батальйону, який був сформований деякими менеджерами Moran Security Group для роботи в Сирії, як заявляли офіційно, для охорони нафтових родовищ. Для чого він насправді створювався – це інше питання, тому що бійці його стверджували, що передбачалися бойові дії.
Тоді ми з'ясували, що цей бойовий загін там був, що він дійсно брав участь, як мінімум, в одному бойовому зіткненні. Ми з'ясували, що Олексій Малюта насправді залишився живий і здоровий, і навіть зуміли з ним поговорити, про що розповіли на своїх сторінках. Але в останніх числах жовтня 2014 року, як нам стало відомо, «Слов'янський корпус» був вивезений двома бортами в Москву, а його організатори Вадим Гусєв та Євген Сидоров були арештовані, і, наскільки мені відомо, вперше в новітній історії Росії їм були висунуті звинувачення у найманстві.
– Цей «Слов'янський корпус» проявився пізніше на Донбасі?
– Тоді ми подумали, що історія з цим «Слов'янським корпусом» закінчилася. Тому що все: командирів заарештували, бійців усіх відправили по домівках, вони роз'їхалися по всій Росії, і до України, і до Казахстану – звідти теж були деякі контрактники. Коли після цього словосполучення «Слов'янський корпус» зустрічалося в зв'язку з подіями на південному сході України, на Донбасі, в Луганську, ми подумали, що це просто використання відомого «бренду». Хоча і були відомості про те, що деякі бійці «Слов'янського корпусу» загинули там – це відкрита інформація, відомі їхні імена. І цей факт не викликав особливого подиву, тому що ці контрактники – люди активні, мають бойовий досвід, вони цілком могли брати участь у «добровольчих формуваннях». Поступово інформація накопичувалася, до осені 2015 року стало достовірно відомо, що це, звичайно ж, не «Слов'янський корпус», який припинив існувати. Але значна частина його співробітників під командуванням ветерана «Слов'янського корпусу» Дмитра Уткіна (позивний «Вагнер»), з'явилася як окремий підрозділ, який проводить операції, перш за все в Луганській області. Стали відомі суми винагород, стали відомі умови контракту, стали відомі деякі операції. Про це «Фонтанка.ру» розповіла восени 2015 року.
Бійці «ПВК» Уткіна «Вагнера» не тільки воюють і гинуть в Україні і в Сирії, але і отримують за це державні нагороди Росії
Тієї ж осені стало відомо, що підрозділ «Приватно-військової компанії» Уткіна-«Вагнера» перекинуто до Сирії. З більшою ймовірністю ми дізналися про це тільки на початку весни 2016 року, коли нам вдалося отримати деякі документи і довести, що бійці, співробітники «ПВК» Уткіна-«Вагнера» не тільки воюють і гинуть в Україні і в Сирії, але й отримують за це державні нагороди Росії. І ми, звісно, теж про це розповіли.
– Прізвище Євгена Пригожина спливало і тоді?
Винагорода бійця під час бойових дій – 240 000 рублів на місяць, 80 000 рублів – на місяць під час підготовки. Командири відділень, взводів і рот отримують більше. Чисельність формування, самі бійці оцінюють в 500-600 одиниць постійного складу
– У розмовах, але це були розмови, не факти. Але, коли в травні цього року співробітниками ДАІ під час операції ФСБ був зупинений кортеж Євгена Пригожина, який не зупинився за командою інспектора, коли поруч з офісом «Конкорду» відбувалися всілякі розборки, виходили різні люди, які, наскільки ми розуміємо, представляли службу безпеки «Конкорду» Євгенія Пригожина, ми там побачили знайомі обличчя. Зокрема, там побачили Євгена Гуляєва, який очолює службу безпеки «Конкорду». Для нас це стало приводом і підставою, щоб продовжити розслідування.
Нам досконально було відомо про те, що співробітники служби безпеки «Конкорду» неодноразово їздили у «відрядження» з Дмитром Уткіним-«Вагнером» та іншими учасниками його «ПВК»
Тим більше що нам досконально було відомо про те, що співробітники служби безпеки «Конкорду» неодноразово їздили у «відрядження» з Дмитром Уткіним- «Вагнером» та іншими учасниками його «ПВК». Ми припустили, як мені здається, досить обґрунтовано, що тут є якийсь зв'язок з Євгеном Пригожиним. Виникло питання про фінансування. Винагорода бійця під час бойових дій – 240 000 рублів на місяць, 80 000 рублів – на місяць під час підготовки. Командири відділень, взводів і рот отримують більше.
Чисельність формування самі бійці, які з нами погодилися поговорити, оцінюють у 500-600 одиниць постійного складу. Але ця чисельність – змінна величина. З чим були згодні всі наші співрозмовники, так це з тим, що у Дмитра Уткіна та його роботодавців дуже висока репутація в сенсі дотримання умов контракту щодо оплати. Оплата завжди видається.
За кожного загиблого його сім'ї завжди виплачується по три мільйони рублів
За кожного загиблого його сім'ї завжди виплачується по три мільйони рублів. Це все разом – досить серйозні гроші, навіть якщо не брати до уваги логістику, вартість бойової підготовки, харчування, спорядження тощо... Абсолютно точно ми можемо сказати, що у Євгена Пригожина можливості такі є. Є і фірми, так чи інакше пов'язані з ним, а також з підконтрольним йому «Конкордом» і з двома-трьома сотнями інших юридичних осіб. Багато з цих фірм – просто так звані «смітники», але при цьому отримують від держави контракти на таку кількість мільярдів рублів, яку мені важко підрахувати.
Те, що ми підрахували в своєму розслідуванні щодо обслуговування ЖКГ, становило понад 30 мільярдів рублів. ФБК Навального нас поправив: там 46 мільярдів насправді. А потрібно ще додати контракти на військове харчування, військове будівництво, клінінг і так далі...
– Як Ви розрахували прибуток від таких контрактів?
У місяць представники Міноборони підписували акти про виконані роботи в цілому на суми від 1,5 до 4,5 мільйонів рублів
– Ми можемо судити з прикладів. Зокрема, на прикладі однієї маленької російської Івановської області. У цій області у вересні минулого року заступником регіонального керівника структури «Мегалайн» (структура «Конкорду», що відповідає за контракти з Міноборони щодо клінінгу) в Івановській області була Марина Бичко, яка потім розповіла свою історію нам. У неї, крім усього іншого, були доручення від трьох юридичних осіб, які формально займалися виконанням контрактів з Міноборони. Вона займалася виключно клінінгом і говорила, що фактична вартість цієї послуги – рівно половина від грошей, що надходили. У місяць представники Міноборони підписували акти про виконані роботи в цілому на суми від 1,5 до 4,5 мільйона рублів, але, як вона говорила, цю роботу можна було б зробити в два рази дешевше.
А насправді, обходилося це ще дешевше тому, що, і це не тільки її слова, є документи, в цих компаніях, афільованих з «Мегалайн» тільки 20 відсотків працівників були оформлені відповідно до російського законодавства, а 80 відстків отримували тіньову зарплату, і відповідно не платили податки. Але і з цих, оформлених офіційно 20 відсотків, 70-80 відсотків отримували зарплату «чорним налом». І це маленький контракт на послуги клінінгу в маленькій Івановській області. Коли Марина Бичко приїхала в Петербург і спробувала зустрітися з Євгеном Пригожиним, їй це не вдалося зробити. З нею поговорив представник служби безпеки, заспокоїв її, пообіцяв розібратися, порадив поїхати назад в Іваново. Коли вона поїхала, її звільнили.
– Денисе, коли журналісти «Агентства журналістських розслідувань» і «Фонтанки.ру» стали відчувати пильний інтерес до себе людей Євгена Пригожина?
– Виникнення цього інтересу ми припускали. Ми його розглядаємо як неминуче зло. Інша справа, що ці ідіотські дзвінки, спроби вирахувати через якихось людей дату мого народження та інше, наводять на думки про те, що все це пахне величезним, божевільним, диким і непристойним непрофесіоналізмом. А коли за справу беруться непрофесіонали, або коли їм цю справу доручають, то все може вилитися в дуже неприємні речі.
Скажімо так, я прекрасно знаю, що в службі безпеки Євгена Пригожина працюють професійні люди. Це колишні співробітники міліції, поліції, багато з яких мають пристойну репутацію, яку вони заробили під час служби в правоохоронних органах. Ці люди не будуть займатися дурницями. Не їхній рівень здійснювати напади в під'їздах або підпалювати машини опозиційно налаштованих блогерів, що ми спостерігаємо в Петербурзі останнім часом. Є, мабуть, і інші структури, яким доручають подібні витівки. Тому що, як відомо, якщо співробітники так званої «фабрики тролів» хуліганять в інтернеті і ведуть, як вони вважають, ідеологічну боротьбу, то від цих людей можна очікувати, що вони підуть кудись далі, а якийсь придурок без мізків за три копійки здатний взагалі чортзна на що.
Напади на користувачів соцмереж, які відбуваються останнім часом (а було вже більше семи випадків), говорять про те, що цим займаються люди, яких професіоналами ніяк назвати не можна. Я б назвав їх людьми рівня підворіття
Напади на користувачів соцмереж, які відбуваються останнім часом (а було вже більше семи випадків), говорять про те, що цим займаються люди, яких професіоналами ніяк назвати не можна. Я б назвав їх людьми рівня підворітні. Я не знаю, чи займаються ними зараз правоохоронні органи, але не сумніваюся, що якщо буде ухвалене таке рішення, дадуть команду, то встановити виконавців буде не дуже складно.
– Як далі, на Вашу думку, будуть розвиватися події? Євген Пригожин домагається через суд видалення компрометуючої його інформації з інтернету.
Це марно – видаляти у всіх пошукових системах, крім mail.ru, статтю «Імперія Пригожина взяла військові містечка». Цю статтю сьогодні можна прочитати в найрізноманітніших ЗМІ. Нехай собі видаляють. Юридичних підстав для цього, наскільки я розумію ситуацію, немає. Будь-який факт, викладений в ній, підтверджується документально
– Євген Пригожин, як до нього не стався, – людина сильна, енергійна і цікава, але виконавців і радників він собі підбирає якось дуже хріново. Ідея про цей позов дала горезвісний ефект Барбари Стрейзанд, абсолютно зворотний бажаному. Це марно – видаляти у всіх пошукових системах, крім mail.ru, статтю «Імперія Пригожина взяла військові містечка». Цю статтю сьогодні можна прочитати в найрізноманітніших ЗМІ. Нехай собі видаляють. Юридичних підстав для цього, наскільки я розумію ситуацію, немає. Будь-який факт, викладений в ній, підтверджується документально.
Яким чином юристи Пригожина розраховували домогтися її видалення, мені не зрозуміло. Багато юристів, з якими я обговорював цю тему, також підтвердили відсутність підстав для цього. Це все пахне грандіозним непрофесіоналізмом помічників Пригожина, і, швидше за все, свідчить про те, що вони дуже люблять гроші. Вони ж отримують їх не за результат, а за процес. Процес іде – гроші йдуть.
– У Вас не виникало бажання виїхати з Росії, хоча б з метою безпеки для Вас і членів Вашої сім'ї?
– Подібна думка не приходила до мене, я не думаю, що вона колись прийде. Вибачте за пафос, але Росія – моя країна, і я за своє життя дещо зробив для неї. Нехай не дуже багато, але, напевно, більше, ніж багато співробітників пана Пригожина, які, наскільки я розумію, радісно пиляють військовий бюджет країни. Нехай їдуть самі, якщо хочуть. Мені нема чого.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
