«Якби політики не співпрацювали з олігархами, ті на владі не багатіли б» – Кочетков

Київ – У десятці найбагатших українців, згідно з рейтингом Forbes за 2015 рік, – зокрема президент України Петро Порошенко. У переліку він – на рівні з такими представниками великого бізнесу, як Рінат Ахметов, Ігор Коломойський і Віктор Пінчук. При цьому Порошенко – єдиний із десятки, чиї статки у минулому році зросли – у порівнянні з 2014 роком, на 20 відсотків, зазначають експерти. І на тлі цього президент України постійно заявляє про важливість боротьби проти олігархів, називаючи їх «загрозою для України». Чи дієвою буде така боротьба?

Рік тому президент Петро Порошенко пообіцяв дати бій олігархам і припинити використання ними державних ресурсів задля власного збагачення.

«Я гарантую, що ніхто більше не потрапить до рейтингу видання «Форбс», лише збираючи вершки з використання можливостей державних монополій. Я наполягаю на тому, що держава більше не повинна бути «дойною коровою», – заявив Порошенко на засіданні Ради національної безпеки та оборони України у травні 2015 року.

Порошенко також наголосив на своїй незалежності від олігархів. А в одному з інтерв’ю для українських телеканалів додав, що анонсована ним антиолігархічна боротьба не є боротьбою з окремими мільярдерами, а передбачає «встановленням чітких принципів та прозорих механізмів, які б не дозволили олігархам впливати на владу.

Рік минув, але олігархія продовжує панувати в українські економіці і політиці, прізвища очільників України (включно з президентом Порошенком) потрапили до так званого «панамського списку» власників офшорних рахунків.

Ба більше – як стверджує журналіст-розслідувач, керівник проекту «Схеми» Наталія Седлецька, на сьогодні в Україні створена корупційна система, за якої олігархи можуть впливати на органи державної влади різних рівнів задля захисту своїх інтересів. Нині влада, маючи необмежений доступ до ресурсів спецслужб, органів внутрішніх справ, «оголосила боротьбу» тим, хто реально протидіє корупції, серед них – і журналісти, вважає Седлецька.

«Мова йде про те, коли депутат або чиновник представляє інтереси влади у, здавалося б, тих гілках, які мали б бути незалежними – такі, як суди, прокуратура», – додала вона.

Олігархи, власники фінансово-промислових груп і політичних партій навряд чи будуть боротися проти самих себе, каже київський журналіст, публіцист Сергій Руденко. У своєму відеоблозі на телеканалі «Еспресо» він зазначив, що президент України сам належить до касти олігархів, тож анонсована ним боротьба з «побратимами» навряд чи буде успішною.

«Президент говорить про те, що він буде вести боротьбу з олігархами. Іронія долі у тому, що, скажімо, рік тому (до президентських виборів – ред.) був і Петро Порошенко. Своїми статками президент нічим не поступається тим людям, з якими він збирається боротись», – каже Руденко.

Антиолігархія = антикорупція

Чи здатна українська спільнота подолати олігархію? Експерти вважають, що це – цілком реальна справа, тим паче в Україні ухвалені антикорупційні закони, працює Антикорупційне бюро тощо. Відтак, на думку експертів, необхідно розірвати корупційне коло, провести люстрацію органів правосуддя та створити рівні умови для ведення бізнесу. Українське суспільство, як і західні партнери України, вважають боротьбу з корупцією, котра живить олігархію, ключовою умовою для подолання впливу олігархів.

Журналіст-розслідувач у минулому, а нині – депутат Верховної Ради Сергій Лещенко, у свою чергу, пропонує прискорити реформи і вивести бізнес та оборудки керівників держави, політиків і багатіїв «з тіні». Наразі олігархи є прикладом для бізнесменів, хоча мали б стати об’єктом розслідування Антикорупційного бюро, каже Лещенко.

Він характеризує олігархію як «збочення української демократії, прикрашеної національним колоритом, сімейними зв’язками і кумівством». Сергій Лещенко пропонує, серед іншого, відокремити бізнес від політики, очистити владу і бізнес від монополій під публічним контролем і вивести політику і бізнес «з тіні».

«Якщо раніше ми протягом тижня дізнавались, наприклад, по телебаченню 1 мегабайт інформації, то зараз упродовж дня завдяки інтернету ми дізнаємось приблизно 5 гігабайт інформації. Всі процеси відбуваються дуже швидко, і тому нині ми можемо думати, що олігархи є вкрай потужними і що їхні монополії неможливо зруйнувати. Але завдяки тому, що життя йде на зовсім іншій швидкості, то й руйнація їхніх імперій може відбутись значно швидше. Так Янукович впав, тому що він жив на швидкості старої системи і вважав, що все і далі буде відбуватись на тій швидкості, до якої він звик. А суспільство жило уже на своїй швидкості, швидкості 21-го століття, хоча боротьба з минулим, з олігархічною системою може зайняти кілька місяців, а то і років», – додав Лещенко у своїй лекції перед українськими студентами.

Відокремити бізнес від політики, щоб унеможливити вплив олігархів на політику й ухвалення рішень на всеукраїнському рівні пропонує київський політолог Олександр Кочетков. Він наголошує, що олігархи є чи не в усіх країнах, вони так чи інакше впливають на політику своїх держав.

«Відмінність українських олігархів у тому, що вони багатіють за рахунок уникнення податків, за рахунок корупційних схем, за рахунок порушення законодавства. Якби політики не співпрацювали з цими олігархами, то ніяк би вони на владі не багатіли б. Якби бізнесмени не йшли у владу, не займали там посади і не збагачувалися б за рахунок цього, то ніяких олігархів у нас би просто не було», – вважає Кочетков.

У свою чергу фахівці ініціативи «Реанімаційний пакет реформ» пропонують якнайшвидше запровадити прозорі і чесні правила гри на «діловому полі», мінімізувати людський фактор у системі державних закупівель, митних і податкових процедур тощо. Перші нехай і незначні кроки вже зроблено. Так, понад рік тому уряд запустив систему електронних закупівель ProZorro, котра спростила систему і процедуру державних закупівель. Це дозволило знизити рівень корупції у цій сфері. Електронна система просто «відлучила» від участі у закупках чимало компаній, які пов’язують з окремими олігархами або фінансово-промисловими групами.

Голова українського представництва міжнародної організації Transparency International Ярослав Юрчишин вважає, що за умов прозорості і конкуренції у політиці, економіці, суспільному житті та ЗМІ олігархи не мають майбутнього в Україні. як це відбулося століття тому у США і країнах Європи.

«Це має бути комплексний підхід. По-перше, незалежні регулятори: Національна комісія регулювання тарифів у житлово-комунальному господарстві та енергетиці, Антимонопольний комітет, рахункова палата – всі ці органи, які мають функції контролю, мають бути максимально політично незалежні. Дуже важливі – ефективні конкурентні правила: у нас не може бути якихось монополізованих сфер. Відповідно – конкуренція має бути в усьому, що стосується як економіки, так і соціальних послуг (але це на певних етапах), а, можливо, і виконання певних державних функцій. Має бути конкуренція у сфері медіа тощо, зміна виборчого законодавства, реальне обмеження політичної реклами тощо», – зазначив Юрчишин у розмові з Радіо Свобода.

Тиск громадськості – «зброя» проти олігархів

Ще один дієвий засіб проти олігархів – це контроль громадськості за владними інституціями і за діяльністю великого бізнесу, кажуть експерти. Громада має «дати бій» корупції і царюванню олігархів, а починати необхідно з місцевого рівня, повідомив голова аналітичного центру «Ейдос» Віктор Таран на прес-конференції у Києві. При цьому він оголосив про створення всеукраїнського руху «Під контролем» для боротьби з корупцією на місцевому рівні. До організації долучились близько 20 громадських організацій з різних регіонів країни.

«Скрізь говорять про корупцію на центральному рівні, але, як свідчить досвід, на місцевому рівні фактів прояву корупції не менше. Згідно з нашою методологією, втрати тільки в системі ЖКХ для України становлять понад 50 мільярдів гривень. Уряд оголосив про продаж Одеського припортового заводу – планується отримати до бюджету близько 30 мільярдів гривень. Відчуєте різницю?» – зазначив Таран.

За його словами, активісти громадських організацій фіксуватимуть факти корупції, вплив олігархічних груп на ухвалення рішень на місцях у системі «Барометр політичної корупції». Результати розслідувань активісти передаватимуть в НАБУ та Генпрокуратуру.

Читайте також:

26.05.2016
«Олігархи мають достатньо фінансових засобів, щоб маніпулювати середовищем» – чеський політолог