(Рубрика «Точка зору»)
Реакцію міжнародної спільноти на другу річницю анексії Криму можна сприймати як чергову – ну що, справді, змінюють всі ці заяви і відозви, якщо Росія продовжує контролювати захоплену територію? Але варто нагадати, що в Кремлі в перші тижні й навіть місяці після анексії були абсолютно впевнені, що світ змириться і навіть Україна визнає. На що там збирався Путін «міняти» Крим – на Донбас чи ще на щось, що йому не вдалось здійснити, тепер покрите мороком невідомості. Але відомо одне: у нього нічого не вийшло.
За два роки світ все так само сприймає Крим як частину України, як і сприймав до появи на півострові «зелених чоловічків» і проведення псевдореферендуму. Більше того, Крим продовжує залишатись проблемою набагато складнішою, ніж Донбас. Донбас – конфлікт, заморожений або розморожений, але вписується у звичні норми повоєнного міжнародного права.
Як, між іншим, і Абхазія з Осетією – так, Росія фактично окупувала ці грузинські автономії, але не приєднала до себе, а визнала їх незалежність. І в цьому випадку теж є простий шлях розв'язання проблеми в майбутньому. Це може бути реінтеграція, а може бути і співіснування – але це точно не стосується територіальної цілісності і кордонів самої Росії.
А Крим – стосується. На практиці це означає, що Росія сьогодні – держава з невизнаними межами, а в такій ситуації неможливо перебувати довго. Така держава небезпечна для світу, небезпечна для самої себе – і проблему доведеться вирішувати. І, до речі, навіть не доведеться винаходити велосипед.
Коли Індонезія анексувала Східний Тимор, світ теж не визнав цієї анексії, але і не зміг жодним чином на неї вплинути. Але вже тоді було зрозуміло, що диктаторський режим генерала Сухарто зробив фатальну помилку, яка рано чи пізно призведе і до краху самого режиму, і до краху Індонезії.
Так і сталось. Долю Східного Тимору вирішувало вже нове керівництво країни. До речі, переважна більшість індонезійців реагувала на анексію Тимору так само, як переважна більшість росіян на анексію Криму. Але в момент політичного і економічного краху країни навіть шовіністично налаштованому суспільству доводиться вчитися жити за законами і міжнародним правом, а не за злодійськими поняттями.
І росіянам доведеться цьому навчитись так само, як довелось навчитись індонезійцям.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Оригінал – на сайті «Крим.Реалії»
