Український баскетболіст Олексій Лень, ось уже майже чотири з половиною роки будує свою професійну кар’єру в США. В Америку він приїхав грати за клуб Мерілендського університету. А згодом був обраний до найкращої баскетбольної ліги планети – НБА. 22-річний баскетболіст родом із Луганщини, нині грає за аризонську команду «Фінікс Санз» і є однією з найбільших її надій. Його тренери кажуть – великі перемоги в Олексія ще попереду, але вже зараз у нього самого можна повчитися багатьом українцям – і тим, хто мріє професійно грати в баскетбол і – тим, хто до цього виду спорту не має жодного стосунку.
Олексій показує піджак із українським прапором, який одягнув у день, коли був обраний грати у Національній баскетбольній асоціації за команду «Фінікс Санз» із Аризони.
Хотілося б, щоб Україна мною пишаласяОлексій Лень
«Я хотів показати, що я з України. Тому що зараз я, напевно, єдиний в НБА із України, й хотілося б, щоб Україна мною пишалася», – пригадує Олексій Лень.
Каже, малим захоплювався гімнастикою й гадки не мав, що стане професійним баскетболістом. Однак ще в рідному Антрациті, що на Луганщині, його помітив тренер.
«Мій тренер з фізкультури у 2-й школі в Антрациті побачив мене, а я був найвищим у команді, і каже: «Навіщо ти займаєшся гімнастикою? Приходь до нас». Якось одного разу він завів мене до зали, дав м’яча і каже: «Кидай». Я потрапив у кільце, а він зрадів, сказав: «От бачиш – тобі судилося грати у баскетбол». І так потихеньку я почав займатися», – розповідає баскетболіст.
Зріст у понад два метри допоміг. Олексій неодноразово ставав чемпіоном й був визнаний кращим гравцем юнацької ліги Федерації баскетболу України. А в США після конкурсу, на якому НБА відбирає молодих талановитих баскетболістів, переїхав до Аризони.
Тутешні ландшафти з луганськими териконами якось порівняв дідусь Олексія. Баскетболіст показує його разом із бабусею на світлинах і каже: на жаль, після початку війни на сході України його рідні опинилися в епіцентрі страшних подій, але виїхати з Луганщини відмовилися.
Хотілось би, щоб просто війна зупинилась, бо люди гинуть і, не знаю, я сам не політик, мені важко судити… я просто не хочу, щоб люди гинули через якісь політичні тертяОлексій Лень
«Хотілось би, щоб просто війна зупинилась, бо люди гинуть і, не знаю, я сам не політик, мені важко судити. Я не знаю, що відбувається… у мене немає жодних політичних поглядів, я просто не хочу, щоб люди гинули через якісь політичні тертя», – каже баскетболіст.
Перший рік Олексія Леня в професійній баскетбольній лізі приніс йому багато травм. Але згодом війна вдома також вплинула на його світ. Помічник головного тренера «Фінікс Санз» каже, переживав тоді за хлопця.
«Рік чи два тому, коли в Україні було дуже неспокійно, він (Олексій – ред.) дуже хвилювався за своїх рідних, які там були. Це було тяжко. Йому самому було тяжко, але також і нам, бо ми за нього хвилювалися теж. Наскільки я розумію, його дідусь і бабуся зараз у безпеці чи принаймні у безпечному місці. Але коли це все відбувалося, ми врешті-решт йому сказали: «Послухай, все це дуже складно, але зараз із цієї ситуації ти маєш вийти сильнішим, бо зазвичай у лихі часи стається так, що люди або занепадають духом, або стають ще сильнішими», – ділиться Марк Вест.
Вест каже – Олексію це вдалося: він став більш загартованим не лише як спортсмен, але і як людина. А от мама Олексія, Юлія Лень, у силі свого сина ніколи й не сумнівалася.
«Я добре пам’ятаю, що коли йому було років 13-14 – він дуже сильно захоплювався баскетболом, – пригадує мама Олексія, Юлія Лень. – Це була його любов і пристрасть. Він переглядав абсолютно всі ігри НБА. Знав усіх гравців і до сьогоднішнього дня знає позицію гравця, вік, його слабкі і сильні сторони. Пам’ятаю, як він до мене прийшов і сказав: мамо, у мене така мрія – от хоча б раз вийти ось там і щоб оголосили моє ім’я. І хочете вірте, хочете ні, але тепер, щоразу, коли оголошують «Алекс Лен» – я майже плачу».
Команда «Фінікс Санз» зараз переживає не найлегші часи. У неї новий наставник і нові завдання. Однак під час гри із техаською командою із Сан-Антоніо головний тренер команди Ерл Вотсон неодноразово кличе до себе саме Олексія, згодом він зізнається: щоразу просить його бути більш агресивним.
Ми віримо в Олексія Леня і дуже любимо його. І чим більше ми будемо підтримувати його, тим він показуватиме ще кращі результатиЕрл Вотсон
«Ми віримо в Олексія Леня і дуже любимо його. І чим більше ми будемо підтримувати його, оточувати його любов’ю й можливостями, як група, як команда, як сім’я – тим він показуватиме ще кращі результати», – заявляє Ерл Вотсон, головний тренер «Фінікс Санз».
Вірять у баскетболіста і його партнери з команди. Зірка баскетболу Тайсон Чендлер в Алексі, як його тут називають, навіть бачить свого наступника й передає власний досвід.
Думаю, в Олексія дуже великий потенціал для того, щоб бути визначним гравцем у майбутньомуТайсон Чендлер
«Більшість часу, коли нам із Алексом вдається поспілкуватися, випадає в роздягалці чи вже на майданчику, – каже він. – Але насправді, ми баскетболісти, проводимо в цих місцях більше часу, ніж деінде в житті. Думаю, в Олексія дуже великий потенціал для того, щоб бути визначним гравцем у майбутньому. Він молодий і у нього є все, про що молодий чоловік його віку міг би мріяти».
Свою кар’єру Олексій мріє закінчити у «Фінікс Санз» і ставить за мету бути одним із кращих центрових ліги. Саме тому нині все його життя розписане між тренуваннями, зборами й іграми. Але у вільний час він також допомагає дітям із бідних родин міста, в якому живе. Малеча Фінікса радо ходить із ним у кіно і катається на подарованих Олексієм велосипедах. Про це сам баскетболіст розповідає мало, бо вірить, що в житті треба більше діяти, ніж говорити. Але зізнається, що допомогти хотів би й українській малечі. Лень мріє створити баскетбольний табір для дітей з усієї України, аби поділитися і своїми знаннями, і любов’ю до гри, що зветься баскетбол.
