(Рубрика «Точка зору»)
Депутати кримської окупаційної «Держради» докладають судомних зусиль для того, щоб змінити російський закон про особливості погашення жителями автономії кредитів, які вони взяли в українських банках. Думаю, колабораціоністи забули старий мудрий вислів про старого мудрого рабина, до якого вдається наречена для того, щоб поцікавитись, як їй лягати в ліжко після весілля – в сорочці чи без неї. І ребе резонно відповідає, як би м'якше це передати, що в будь-якому випадку результат буде один і той самий.
Так от, окрім нареченої у рабина був Рабинович, який поцікавився, чи вступати йому в колгосп, чи почекати. І фраза ребе про те, що справа зовсім не в сорочці, а результат буде один і той самий, стосувалась не стільки схвильованої дівчини, скільки спантеличеного Рабиновича. Це взагалі такий «закон Рабиновича», якщо обтяжені боргами і кредитами жителі Криму цього ще не зрозуміли. І питання навіть не в тому, самі вони захотіли в колгосп чи їх загнали туди чергові червоноармійці. Вони в колгоспі – і цим усе сказано. А в колгоспі не питають, в сорочці ти чи ні.
Важко зрозуміти, чому у деяких кримчан була ілюзія щодо того, що перемістившись в іншу державу вони автоматично опиняться в правовому просторі, вільному від їхніх боргових зобов'язань. Вони погано знають Росію: її закони, її поліцію, її колекторів. Але тепер, напевно, пізнають добре.
Те, що в перші місяці після окупації якихось боргів ніхто не витискатиме, пояснюється просто відсутністю моделі їхнього вибивання. Але було очевидно, що рано чи пізно в Росії знайдуться люди, які вирішать нажитись на кримських боргах. І це будуть не якісь там випадкові підприємці – у Росії взагалі не буває нічого випадкового, і заради випадкових підприємців Держдума не ухвалює законів. Ні, це сама російська держава вирішила заробити на поверненні боргів і кредитів. І саме тому Константинова і Аксьонова навіть не поставили до відома про суть підготовлюваного закону – тому що у маріонеток ніхто нічого ніколи не питає. Їх просто надягають на руку, коли потрібно – а потім гидливо кидають у нафталін!
І це лише початок тих горезвісних «каменів з неба», про які так люблять говорити прихильники кримської анексії. Будуть і камені, не сумнівайтеся. Тому лише божевільний глядач російського телебачення може вірити, що Крим – це Росія. А в самій російській владі таких ідіотів дуже мало.
Коли після Другої світової війни у складі Росії опинилась частина території колишньої східної Пруссії – Калінінградська область – новий суб'єкт федерації практично не розвивали, бо не вірили в міцність післявоєнних кордонів. Калінінградську область лише грабували, з неї вивозили все, що тільки можна, її історичні пам'ятки не відновлювали. Навіть зараз більша частина цього регіону виглядає так, ніби війна завершилась тільки вчора. Хоч якийсь розвиток Калінінградської області почався лише після 1975 року, коли підписали Завершальний акт наради в Гельсінкі, що підтвердив непорушність післявоєнних кордонів.
Уся справа в тому, що Путін своєю анексією Криму цей акт поховав. Російська Федерація більше не має міжнародно визнаних кордонів. І Крим – це найуразливіше її місце. Це розуміють і російські політики, і російські бізнесмени.
Тому Крим будуть лише грабувати.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»
