Видатного українського митця, повстанського художника Ніла Хасевича вшановують на Рівненщині та Волині. У бібліотеках і школах молодь знайомиться з творчістю земляка, про якого чимало українців не знають і досі. Експозиції Рівненського та Волинського обласних краєзнавчих музеїв поповнилися оригіналами його творів.
Він народився рівно 110 років тому у селянській сім’ї і змалку виявив неабиякі здібності до малювання. Через аварію на залізниці втратив ногу. Коли за кілька років отримав компенсацію для виготовлення протеза, але зробив його власноруч, а за збережені гроші подався до Варшавської академії красних мистецтв. За десять років про засновника мистецького гуртка «Спокій» Ніла Хасевича дізнався світ.
Пером і різцем художника і повстанця Ніла Хасевича керували любов і біль. Про це йшлося на відкритому уроці, проведеному біля встановленого в центрі Рівного погруддя видатному землякові.
Всі речі, які ми сьогодні знаємо про повстанську армію – це те, що залишив нам своїм мистецтвом наш земляк Ніл ХасевичГалина Кульчинська
«Насправді видатна постать. Він міг комфортно жити у мистецьких галереях Варшави, Парижа, Праги. Вони запрошували його. Але він вибрав інший шлях. Він, будучи інвалідом, обрав своїм знаряддям олівець і свій талант. І всі речі, які ми сьогодні знаємо про повстанську армію – це те, що залишив нам своїм мистецтвом наш земляк Ніл Хасевич», – розповідає заступниця міського голови Рівного Галина Кульчинська.
Замість лаврів – терновий вінок
Довоєнні екслібриси Ніла Хасевича експонувалися у багатьох європейських столицях. Сьогодні оригінальне видання екслібрисів Ніла Хасевича 1939 року поряд із 20-ма оригінальними роботами доповнило добірку його творів у Рівненському обласному краєзнавчому музеї. Це вдалося зробити завдяки співпраці із закордонним дослідником Петром Содолем, розповідає завідувач Інститут дослідів Волині Ігор Марчук. Роботи виявлені в архіві одного з лідерів ОУН-УПА Миколи Лебедя.
Вони цілу епопею пережили. Це орієнтовно 50-й рік, зв’язкові несли їх через кордони в Європу, в Німеччину, в американську зону окупації, звідти вони потрапили за океанІгор Марчук
«Це частина тих оригінальних творів художника, які він підпільно передавав для друку за кордоном. Вони цілу епопею пережили, – розповідає Ігор Марчук. – Це орієнтовно 50-й рік, зв’язкові несли їх через кордони в Європу, в Німеччину, в американську зону окупації, звідти вони потрапили за океан, у США, і тепер вони знову зробили таку мандрівку, через стільки десятиліть, і повернулися назад, в Україну».
Уродженець Сухівців, директор Музею Пересопницького Євангелія Микола Федоришин свого часу зініціював спорудження пам’ятника на місці загибелі Ніла Хасевича та його побратимів. Коли його мати побачила гравюру на памятнику, вигукнула: «Це ж він!» Як з’ясувалося, вона пам’ятає, як у їхній хаті наприкінці 40-х жив і працював чоловік, про якого батьки під страхом суворої кари не веліли розповідати дітям. Коли він побачив, як дівчинка намагається писати уроки за допомогою маленького огризка, подарував їй олівець і папір.
Літописець УПА і злісний ворог радянської влади
Гостра сатира на радянський режим у малюнках-дереворитах Хасевича била в самісіньку ціль. На початку 50-х його антирадянські малюнки продовжували поширюватися світом. У 51-му його гравюри потрапили у руки делегатів Генасамбеї ООН і згодом були надруковані в альбомі «Графіка в бункерах УПА». Енкаведисти отримали наказ віднайти і знищити митця.
Рівнянин Анатолій Стацюк розповідає: останнім прихистком для Хасевича упродовж тривалого часу була криївка, зроблена на обійсті його батьків.
«Нас було – сім’я, четверо людей. І їх троє. Семеро людей. То вже була колективізація. Їсти – важко було. Все забирали... Батько їм подушки робив із сіна, рядна. Корова була, молоко давали їм. Не могли знайти. В нас клуня, погріб, хлів – кругом потрібно було шукати. А вони не могли», – розповідає він.
На зустрічі в обласній юнацькій бібліотеці Анатолій Стацюк розповів про основний метод чекістської роботи – обман. Кадебісти розшифрували документи загиблих повстанців, де було вказано місце, куди потрібно завезти дерево і папір. У хід пустили силу, погрози і обман. Господарів розлучили, і під час тривалого допиту чоловікові повідомили, що дружина все розповіла. Батько вигукнув на адресу жінки прокльони, і тим самим видав себе і підпільників, яких переховував близько двох років.
Криївку закидали гранатами, а мертвого Хасевича та його побратимів виставили напоказ у райцентрі Клевань. Анатолій у цей час перебував на службі в армії. Батькам і братові довелося сповна скуштувати радянських таборів. Чекіст, який керував спецоперацією зі знищення Ніла Хасевича, живе в Рівному і донині.
Ідеї Хасевича живлять творчість сучасників
Українське мистецтво спротиву насправді велике, але 90 відсотків його знищеноЛюбов Кралюк
Дослідниця творчості Ніла Хасевича, кандидат мистецтвознавства Любов Кралюк розповідає: «Українське мистецтво спротиву насправді велике, але 90 відсотків його знищено, заховано. А тим часом чимало малюнків Хасевича містять прогностичні речі: на його екслібрисах з’являються українські танки, які зреалізувалися....»
Волиняни знають про Ніла Хасевича й намагаються популяризувати його творчість. У карикатурах і шаржах художника і музиканта Юрія Журавля відчувається дух, переданий сучасному митцеві від повстанського художника Ніла Хасевича.
Ескізи повстанських грошей і нагород можна побачити у Волинському та Рівненському обласних краєзнавчих музеях. Поряд – ескізи вже нових «бофонів», виконаних у стилі Хасевича – їх волинські волонтери дають людям, які роблять пожертви на допомогу землякам, які воюють на Донбасі.
