(Рубрика «Точка зору»)
У резолюції Міжнародного форуму на підтримку української мови «Нас об’єднає мова», який відбувся 1 липня 2015 року, однією з вимог до органів державної влади України була вимога створити Державну навчально-екзаменаційну систему «Український мовний диплом». З огляду на це низка громадських організацій звернулася з відповідним листом до керівника уряду.
Основні аргументи, від яких відштовхнулися автори звернення: в Україні не створено умов для вивчення державної мови; не впроваджено стимулів для цього; відсутня державна система оцінювання рівня володіння державною мовою особами, які претендують на державні посади, на участь у виборчих процесах, на одержання громадянства, на працевлаштування в установах і підприємствах різних форм власності.
Для запровадження такої системи, яка ґрунтувалася б на «Загальноєвропейських рекомендаціях із мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання», – йдеться у зверненні, – необхідно ухвалити постанови Кабінету міністрів України «Про створення Державної навчально-екзаменаційної системи «Український мовний диплом», «Про створення Національного методичного центру для розробки і вдосконалення програм курсів української мови зі специфікою професій і посад» та «Про затвердження Державних вимог і норм «Шість рівнів володіння державною українською мовою».
Наприкінці звернення його автори запропонували Арсенієві Яценюку спільно з громадськістю підготувати й затвердити необхідні документи, спрямовані на створення умов для вивчення державної мови і на запровадження державної системи оцінювання рівня володіння нею.
Звернення було зареєстроване 1 жовтня ц. р., йому присвоїли відповідний номер. Через тиждень у Кабінеті міністрів зробили «невелику» маніпуляцію – змінили одну цифру в номері і поставили нову дату як початок виконання доручення віце-прем’єр-міністра. Цим документом В’ячеслав Кириленко доручив трьом міністерствам – освіти й науки, культури та юстиції – подати узгоджені пропозиції, причому дату виконання на дорученні «забули» поставити. І в такий «законний» спосіб обійшли норму про 30-денний термін, який дається на відповідь. Але це – «квіточки» у порівнянні з її змістом.
Ні прем’єр-міністр, ні віце-прем’єр-міністр відповіді не надали, і незрозуміло, кому подавали свої узгоджені пропозиції згадані міністерства, але лист надійшов від першого заступника міністра освіти й науки Інни Совсун. Це не просто відписка, а відповідь у дусі давнього західноукраїнського анекдоту про діалог із людиною, яка недочуває: «Слава Йсу! – Ага, чоботи мащу».
Звернення до Арсенія Яценюка називалося «Про створення Державної навчально-екзаменаційної системи «Український мовний диплом», а з відповіді МОН, яке «діє в межах компетенції», випливає, що зазначене звернення торкалося питань підтримки української мови як державної. І це не перша маніпуляція. Далі йде пояснення про те, що колегією Міністерства освіти й науки схвалено загальноосвітній стандарт з української мови як іноземної, затверджено Комплекс програм із української мови як іноземної. Далі процитую: «Ініціатива щодо створення Національної комісії з сертифікації володіння українською мовою як іноземною є слушною і найближчим часом буде опрацьована у Міністерстві». Але ж у зверненні – жодного слова про таку ініціативу.
А далі у відповіді – суцільне «бля-бля-бля». Тут і про формування єдиного мовного простору, і про роботу щодо створення експертної ради при Міністерстві культури України, і про те, що в майбутньому ця рада формуватиме й надаватиме фахові пропозиції. А дозвольте запитати, що робить Мінкульт, де є відділ мовної політики, а відповідно до свого положення Міністерство культури здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної мовної політики?
Позиція прем’єр-міністра – не випадковість
Арсеній Яценюк продовжив справу свого попередника Миколи Азарова, не доручивши розробити і затвердити Державну програму всебічного розвитку і функціонування української мови. Таким чином вже майже п’ять років, уперше від 1991 року, Україна живе без цієї програми. Прем’єр-міністр ліквідував навіть робочу групу, яку на доручення Януковича створив Азаров з метою розроблення такої програми.
Ба більше. Арсеній Яценюк повністю проігнорував депутатське звернення «Щодо відсутності Державної програми всебічного розвитку і функціонування української мови та фактичного ігнорування урядом статті 10 Конституції України» Ірини Фаріон від 15 серпня 2014 року. В цьому документі тодішній народний депутат просила надати інформацію, коли буде затверджено Державну програму всебічного розвитку і функціонування української мови і що робить Кабінет міністрів України для дотримання положень статті 10 Конституції України усіма посадовими і службовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних навчальних закладів України при виконанні ними службових обов’язків.
Керований хаос продовжується
Є всі ознаки того, що у владних верхах вважають: мова не на часі. Відділ мовної політики у Міністерстві культури не має керівника і працює у скороченому складі. Доходять чутки (поки що не підтверджені офіційно), що цей відділ збираються реорганізовувати. А тим часом на сайті президента України спочатку виставлене вітання до Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва, а потім – з нагоди Дня української писемності та мови.
Начебто деталь, але якщо згадати, що минулого року Петро Порошенко відмовився скасувати указ, виданий Віктором Януковичем, який переніс Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва на 9 листопада, щоб відзначати його «разом із Днем української писемності та мови», напрошується інший висновок: керований хаос триває.
Тарас Марусик – голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
