Виключення депутатів «Самопомочі», які голосували за зміни до Конституції, – не тоталітаризм, бо вони «знали, що їх буде очікувати», сказав в інтерв'ю Радіо Свобода мер Львова і лідер цієї політсили Андрій Садовий. Навіть після цього він називає себе стовідсотковим лібералом і не погоджується, що в історії з антицерковними висловлюваннями свої підлеглої Ірини Магдиш проявив себе як борець із дисидентами. За результатами деяких соціологічних досліджень, Садовий має всі шанси бути переобраним на посаду міського голови уже втретє. В інтерв'ю Радіо Свобода він розповів про фінансування своєї партії, відносини з олігархами і те, чи є корупція у Львові.
– Фактично, цього року завершується стратегія, яку Ви розробили для Львова, коли вперше прийшли до влади. Що вдалося, чого не вдалося досягнути?
– На сьогодні у нас є стратегія розвитку Львова до 2025 року. Мер обирається на п’ять років, і мер дає свої ідеї, думки, рада їх підтримує або не підтримує – і зараз такий перехідний період, тобто на наступні 5 років каденції я пропоную своє бачення, Львів-2020.
Проблем дуже багато, тому що, знаєте, там, де живуть люди, завжди є проблеми, і нема жодного міста у світі, де були б вирішені всі проблеми.
Мені приємно, що ми повертаємо Львову славу міста, яке робить всю лінійку комунальної техніки. Мені приємно, що наш завод «Електрон» виграв буквально вчора тендер ще на сім трамваїв для міста Львова через банк EBRD, плюс автобуси вони починають робити, цього року отримаємо новий електробус.
– Чому потрібна корекція стратегії? Що не вдалося?
– Не вдався електронний квиток для Львова, тому що депутати не хотіли його впроваджувати. Вони не знали, як на цьому зароблять, – банальні корупційні речі.
Корективи внесла війна, тому що ми багато сил, уваги скерували і на допомогу армії. Багато людей пішли воювати, також кошти частково нами виділяються на підтримку наших вояків, які повернулися.
Тому не можна сказати, що щось не вийшло у глобальному плані. В принципі, здебільшого по всіх напрямках дуже багато зроблено, можливо, темп не був таким швидким, як мені хотілося б.
– Одним з основних кластерів, на які Ви покладалися, був ІТ-кластер. Наскільки реалізація цього напрямку вдалась?
Сьогодні у Львові 15 тисяч ІТ-шників, середня зарплата – 40 тисяч гривень. Це дуже великі кошти, і ми з того отримуємо податки в місцевий бюджет
– Дуже добре. Сьогодні ми маємо у Львові 15 тисяч ІТ-шників, середня зарплата – 40 тисяч гривень (примітка редактора: за даними кластера, середня зарплатня в секторі складає близько 30 тисяч гривень). Це дуже великі кошти, і ми з того отримуємо податки в місцевий бюджет. І, власне, також для кластеру ІТ ми виділили безоплатну земельну ділянку для будівництва житла, і ми готові їм ще надавати ділянки, тому що сьогодні багато ІТ-шників з інших міст приїжджають до Львова, навіть з інших країн. Тому що комфортно, тому що недорого, є сервіс і є атмосфера самого міста. Якщо сьогодні ІТ в Україні – це є 3% ВВП, у світі – 7%. Я думаю, що в наступні 5 років це дійде у світі до 14%, і мені дуже важливо, щоб тут Львів тримав пальму першості.
– Чи вже є у вас історії успіху?
– Так, це є низка консалтингових компаній, це є і самі ІТ-компанії, ті ж самі «CTP» – голландська компанія, яка вподобала Львів, та ж сама «Фуджікура», яка відкрила виробництво у Львові, і японці – один за одним ходять гуськом.
– Багато хто навіть з Ваших симпатиків вважає, що завдяки стратегії з’явилося нове покоління людей дуже ліберальних у Львові, яке фактично зараз конфліктує з традиційним, з клерикальним Львовом, і це проявляється, наприклад, в історії з Іриною Магдиш, чи в історії з пам’ятником Шептицькому й сквером на площі Святого Юра. Як Ви плануєте це вирішувати?
– І так, і ні. Те, про що Ви, говорите, відбулося у процесі передвиборчої кампанії. І це спробували використати ті чи інші сили.
Якщо говорити про пам’ятник митрополиту Андрею Шептицькому – це людина планетарного значення. Пам’ятник має бути, він збудований, були дискусії стосовно скверу, і ми знайшли повне порозуміння.
Стосовно Магдиш: у мене нещодавно з нею була довга розмова після того, як вона написала заяву. Вона насправді має повагу до української греко-католицької церкви, яка насправді церква катакомбна, яку нищили, над якою знущалися, яку закривали. Вона буде працювати для громади міста Львова і буде свої таланти реалізовувати.
– Багато хто вважає, що у цьому випадку з Магдиш Ви проявилися як досить авторитарний лідер, який не терпить дисидентів, внутрішніх дисидентів в тому числі. І це погана новина для людей, які хочуть бачити вас національним лідером і лідером політичної сили національного масштабу.
Коли чиновниця Львівської міської ради робить висловлювання, які неоднозначно сприймаються тут, у Львові, то що робить міський голова? Просить вибачення
– Треба завжди знаходити баланс, і коли чиновниця Львівської міської ради, яка живе у Львові, робить висловлювання, які неоднозначно сприймаються тут, у Львові, Українською греко-католицькою церквою, і які ображають людей вірних, то що робить міський голова? Міський голова просить вибачення за слова людини, яка працює у вертикалі підпорядкування. Це мій обов’язок.
Львів – це дуже толерантне місто, тому я б дуже хотів, щоб та дискусія, можливо, була продовжена за круглим столом.
Я настільки ліберальний, що, чесно кажучи, мені деколи страшно через це буває. І тому використовувати мої щирі слова як тоталітаризм – це, як мінімум, некоректно.
– Дайте мені приклад Вашого лібералізму. В ідеалі – щось пов’язане з партією.
– Лібералізм? Наприклад, коли ми йшли до Верховної Ради, то в списку, який був проголосований, серед тих кандидатів, що стали депутатами, було тільки двоє людей-членів партії «Самопоміч», і ніхто не просив їх писати заяви на вступ до партії.
І коли ми сьогодні шукаємо людей по всій Україні, як правило, в тих списках, можливо, 5% – члени партії. Дуже багатьох ми просимо, переконуємо, і це моя надзвичайно велика відповідальність, тому що бренд, прізвище – я це даю, будь ласка, творіть. І дуже важливо, щоб у кожному місті нашої держави з’явилися у владі самодостатні люди, які мають власну думку, власну позицію, незалежні, вільні.
– З одного боку Ви кажете «вільні», а з іншого – виключаєте людей, які проголосували не так, як фракція?
– А вони знали, що їх буде очікувати, і це був їхній свідомий вибір, тому що перед голосуванням стосовно змін до Конституції відбулася зустріч у фракції, було ухвалено принципове рішення, що, власне, з цього питання має бути одностайна позиція.
Що таке Конституція? Це як Біблія для християн чи як Тора для юдеїв, чи Коран для мусульман. І коли намагаються робити маніпуляції зі святою книгою українського народу – це недопустимо.
Коли фракція ухвалила принципове рішення, а кілька членів проголосували всупереч цьому рішенню, фракція так само відкрито зібралася і вирішила їм подякувати за співпрацю
І коли фракція ухвалила принципове рішення, а кілька членів проголосували всупереч цьому рішенню, фракція так само відкрито зібралася і вирішила їм подякувати за співпрацю. Десятигодинна розмова. Мені було, можливо, більш боляче, ніж будь-кому, тому що я ініціював, і я просив Ганну (Гопко – ред.) до «Самопомочі», я їй пропонував список очолити.
– Ви говорите про те, що збираєте самодостатню незалежну велику команду однодумців. Навіщо?
– Я хочу жити в цій країні, я хочу нею пишатися. Перед тим, як іти на посаду міського голови Львова, в мене була чітка ціль: збудувати місто, в якому хочеться жити. З часом я зрозумів, що це можливо зробити за однієї умови. Іншого легітимного методу, як робити це через партію, немає.
Що ми маємо в Україні? Маємо велику партію олігархії, клептократії, яка має 250 брендів, різні кольори, різні лейбли і т.д. і т.п. І є середовище «Самопомочі», яке дуже важко рухається вперед. Тому що ми не хочем щось вкрасти, ми не хочем щось приватизувати – ми хочем жити в цій країні.
– Ви готові переходити на якомусь етапі на національну політику?
– Мені здається, що мер Львова – це завжди національна політика.
– А в іншій якості?
– А це залежить від українців: де вони мене хочуть бачити?
– В першу чергу, від ваших амбіцій…
– Ні, мої амбіції дуже прості: бути успішним там, де я працюю. Я працюю міським головою Львова, моє завдання – щоб Львів був успішним, цього хочуть львів’яни.
І моє завдання, моя амбіція – це збудувати потужну ідеологічну партію в Україні, тому що через таку ідеологічну сильну партію можна збудувати сильну потужну країну.
У мене є така амбіція. Амбіція якоїсь посади – ну, це дрібно.
– Ви англійську досі вчите?
– Останні два місяці, чесно Вам скажу, не займаюсь, тому що, коли почалися вибори, то кожного дня маю драйв дуже серйозний, кожного дня.
– Які у Вас стосунки з олігархами? Вам дуже часто приписують, що у вас є якісь там альянси, умовно, навіть фінансування від Ігоря Коломойського…
– Жодної – не те що долара, цента – гривні ніколи ні від кого не брав і ніколи брати не буду. Я знаю, що таке мати з ними справу. Мати з ними справу не просто небезпечно – це смертельно.
Тому що наша олігархія – вона вийшла з дев’яностих. І принцип дуже простий: або ти раб, або ти ворог. Вони не допускають будь-якої співпраці. Тому моя співпраця тільки з українцями: малий, середній бізнес, прості люди – мені з цим дуже комфортно.
А наші олігархи повинні готуватися до нормального життя в країні: де треба платити податки, де треба поважати закони і бути успішними тим, чим вони займаються, а не монопольно керувати всіма процесами.
– Але все одно повертаюсь до фінансування. Навіть члени Вашої партії говорять, що був такий собі взаємозалік, коли Ви показували на своєму каналі людей Коломойського, а він допускав «Самопоміч» на «1+1».
Ми людей Коломойського ніколи ніде не показували. Те що «плюси» в певні періоди свого життя для того, щоб підняти рейтинг, запрошували нас – це факт
– Ні, ми людей Коломойського ніколи ніде не показували, ми завжди збалансовані в інформаційній політиці. Те що «плюси» в певні періоди свого життя для того, щоб підняти рейтинг, запрошували нас – це факт. Тому що ми даємо драйв.
– Хто фінансує «Самопоміч»?
– Я фінансую, такі люди, як Ви, фінансують. Хтось більше, хтось менше. Насправді, якщо інші партії витрачають на справу тисячу доларів, ми витрачаємо долар. Але враховуючи інтелект, ми маємо ефект дуже часто набагато вищий.
– А на вибори?
– Треба подивитися, тому що це все публічна інформація: кожна проплата, яка йде за рекламу, є відкритою. Я думаю, що на сайті «Самопомочі» будуть всі цифри до останнього. В принципі, по всіх областях кампанія фінансується тими командами, які беруть участь у виборах.
У нас загальнонаціональні канали – це фонова реклама
У нас, фактично, загальнонаціональні канали – це є така, насправді, фонова реклама, дуже небагата, тому що з фінансами, чесно кажучи, складно. Тому я має велику надію на проголосований закон про підтримку партій, який має набути чинності з першого липня. Вступить – і це для нас буде ковток свіжого повітря. Тому що ми дуже раціонально зможемо ці кошти використати, і це дійсно один з найголовніших антикорупційних законів у нашій державі, який був прийнятий за 25 років.
Тому що ми говоримо про корупцію дуже багато в нашій державі, але ми ж забуваємо, з чого ж вона починається? А вона починається з політичної корупції, коли продають місця в списках, коли продають посади, коли продають рішення. А хоча б один за це покараний в Україні за 25 років? Хоча б одне судове рішення є? Нема! То про яку боротьбу з корупцією Ви говорите? Вона ще не почалася. Злапати доктора за сто долярів, так?
– Багато є слоганів, що «подолаємо корупцію у Львові». Тобто тут Ваші конкуренти вважають, що вона є.
– Ця боротьба буде тривати до 25 жовтня. Знаєте, до 25 жовтня всі все долають, сильно борються, там активізація. Як я на це реагую? Та ніяк, знаєте, як дощ падає, – падає дощ, ну і що ти зробиш?
– Якщо Вас переоберуть, якою буде мета на наступний термін?
– Інновації, максимальна модернізація інфраструктури, освіти, медицини, інвестиції в культуру, в здоровий спосіб життя, гармонійний розвиток людини. Можливо, це буде унікальний шанс, коли в мене буде співпраця з депутатським корпусом. У мене ніколи не було жодного депутата за тих дев’ять років, що я працюю, який би був моїм прихильником чи партійним однодумцем. Не було! Остання рада – це тотальна більшість «Свободи», яка мене ненавиділа, тому що я їм банально не давав красти. Перед тим був мікс різних партій, які між собою створювали корупційне бюро і дивилися, як з бізнесменів зняти гроші по тих чи інших голосуваннях.
